Варченко Катерина Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катерина Варченко
Варченко Катерина Олександрівна
Ім'я при народженні Варченко Катерина Олександрівна
Народилася 18 липня 1989(1989-07-18) (34 роки)
Прилуки, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність акторка
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності 2009 — донині
Чоловік Анатоль Фон-Філандра
Діти Крістіан-Доріан
Провідні ролі Ліна Коваленко у серіалі «Коло омани»,Люба у телесеріалі «У неділю зранку зілля копала» та Наташа Суворова у телесеріалі Хазяйка

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Катерина Олександрівна Варченко (нар. 18 липня 1989, м. Прилуки Чернігівська область, Українська РСР) — українська акторка театру та кіно.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилась у 1989 році Прилуках Чернігівської області. Батько був військовим, а мати — домогосподарка, шила доньці костюми для вистав[1]. Під час навчання у Прилуцькій гімназії № 5 вона займалася танцями в Народному театрі хореографічної мініатюри «Апломб» при Прилуцькому будинку культури. Пізніше відвідувала театральну студію «Фантазія». Має музичну освіту по класу скрипки та фортепіано[2].

У 2011 році вона закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого (майстерня Юрія Мажуги).

Одружена. Чоловік — Анатоль Фон-Філандра (нар. 1988) — актор театру і кіно. Подружжя має сина (Крістіан-Доріан (нар. 9 жовтня 2016 року).

Творчість[ред. | ред. код]

Під час навчання у виші Катерина Варченко підробляла в театральних школах і на зйомках рекламних відеороликів (зокрема, знімалася для реклами компанії «Макдональдс»).

У 2007 року увійшла до трупи «Нового драматичного театру на Печерську». У 2013 році перейшла до Київського Молодого театру.

З 2009 року почала зніматися в кіно, дебютувавши з ролі Марини в серіалі «Повернення Мухтара-5». Також грала в таких картинах, як: «Свати-6», «Порох і дріб» «Жіночий лікар», «Темні лабіринти минулого», «Провідниця».

Відомою Катерина Варченко стала у 2016 році після виходу на екрани 24-серійної мелодрами «Хазяйка» (адаптація латиноамериканської теленовели «La Patrona») режисера Бати Недича, де вона зіграла горду матір-одиначку Наташу Суворову[3].

Ролі у театрі[ред. | ред. код]

Київський академічний театр на Печерську
  • Анжеліка — «Розпусник» Шмідт (реж. А. Крижанівський);
  • Слуга — «Арлекіно — слуга двох панів» К. Гольдоні (реж. Себастьяно Сальвато);
  • Співачка танго — «Закон Танго» Х. Борхес (реж. Є. Лазович, І. Рубашкін);
  • Аня — «Salida Cruzda — 8 кроків танго» (реж. Є. Лазович);
  • Люся, Тийми, Олена — «П'ять розповідей Пелевіна» В. Пєлєвін (реж. Ю.Одинокий);
  • Вірочка — «Святою ніччю» М. Чехов (реж. Є. Лазович).
Київський національний академічний Молодий театр
  • Дівчинка — «Ігри в Бога» А. Дуус (реж. А. Журавель);
  • Палажка — «Сватання на Гончарівці» Г. Квітка-Основ'яненко (реж. Ю. Шулаков);
  • Оддет — «Принцеса-Лебідь» І. Пелюк (реж. І. Пелюк);
  • Луїза — «Підступність і кохання» В. Шиллер (реж. А. Білоус);
  • Харитина — «Наймичка» (реж. Л.Семиразуменко);
  • Вона, Рєпніна, Забаржада — «Рядовий Шевченко» (реж. Р. Семисал);
  • Женя — «Щастя» (реж. А.Білоус).

Ролі в кіно[ред. | ред. код]

Громадська позиція[ред. | ред. код]

Напередодні 9 травня 2016 року на офіційній сторінці співтовариства акторки була розміщена вітальна листівка (С Днем Победы!) із зображенням Каті разом із смугастою чорно-помаранчев георгіївською стрічкою[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Катерина Варченко, акторка: Мій чоловік — актор. Розуміє, що ліжкові сцени — частина моєї роботи. Архів оригіналу за 13 лютого 2019. Процитовано 12 лютого 2019.
  2. Екатерина Варченко: Без сына и мужа все путешествия бессмысленные [Архівовано 13 лютого 2019 у Wayback Machine.](рос.)
  3. Екатерина Варченко [Архівовано 13 лютого 2019 у Wayback Machine.](рос.)
  4. Катерина Варченко прикрасила своє зображення колорадською стрічкою. 16 травня 2016. Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 19 травня 2021.

Джерела[ред. | ред. код]