Мешко Катерина Яківна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Катерина Мешко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катерина Яківна Мешко
1307438718 arxivcdvr sh00050.jpg
Зліва направо: Омелян Лоґуш, Дмитро Грицай, Катерина Мешко-Лоґуш. село Будераж Рівненської області. Листопад 1943
Псевдо «Озерська», «Верещак»
Народилася 1913(1913)
с.Старі Санжари під Полтавою
Померла 1991(1991)
Сент-Луїс, Міссурі, США
Національність українка
Діяльність політик
Відомий завдяки організатор Конференції поневолених народів Сходу Європи та Азії;
Учасник Великого Збору УГВР
Alma mater Московський електро-механічний інститут інженерів транспорта ім. Баумана (МЕМІІТ)
Посада керівник проводу ОУН Луганщини;
керівник проводу ОУН Криму
Партія ОУНР, ОУН(б)
Конфесія греко-католик
Батько Яків Павлович Мешко
Мати Марія Петрівна Янко
Родичі дядько Олександр Янко, сестра Оксана Мешко
У шлюбі з Омелян Лоґуш
Діти Юрій Лоґуш, Євген Лоґуш

Катерина Яківна Мешко, псевда «Озерська», «Верещак» (1913, с. Старі Санжари під Полтавою — 1991, США) — діячка ОУН, член УГВР.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилась у сім'ї свідомих українських патріотів козацького стану, Якова Мешка та його дружини Марії Янко. Старший брат матері — відомий політичний діяч Олександр Петрович Янко, есерівський депутат Центральної Ради УНР, розстріляний НКВД у 1938 р. Батьки відійшли від хліборобства та стали купцями і підприємцями в Старих Санжарах. Батько служив на війні в обозі царської армії, демобілізований 1918 р. внаслідок більшовицького перевороту та політичних заворушень на Полтавщині. Розстріляний чекістами в рідному селі навесні 1921 р., а старший брат Євген невдовзі загинув у повстанських лавах місцевого отамана Івана Біленького.

Після розгрому родини поїхала до Харкова жити й навчатися у дядька Віктора Янка, де й закінчила п'ятирічку в Основі. Опісля переїхала до сестри Оксани в Дніпропетровську, де навчалася в середній школі. Була на Дніпропетровщині наочним свідком ліквідування Православної Церкви, колективізації сіл, та страхіть Голодомору. Працювала токарем на метзаводі в Дніпропетровську, навчалася на робітфаку.

1937 р. виїхала в Москву, де закінчила електромеханічний інститут МЕМІІТ і в 1941 р. повернулася до Дніпропетровська. Була прикро вражена хаотичним відступом Червоної Армії з міста і масштабною переправкою німців через Дніпро.

Залишившись в окупації, ледь уникнула перші арешти та розстріли ОУНівців-мельниківців та інших свідомих українців німецькими гестапівцями. Потім стала працювати в обласній управі, а згодом вступила в бандерівську ОУН(б), яка діяла підпільно на строго конспіративних засадах. 1942 р. переїхала в Ворошиловград, де очолила обласний провід ОУН, одночасно заступаючи референта пропаганди крайового проводу Південно-Східних земель Омеляна Лоґуша, за якого згодом вийшла заміж. Опісля була провідником ОУН Криму. У 1943 разом з О.Лоґушем перебралася на Волинь, працювала в крайовому проводі. У листопаді 1943 організувала Першу конференцію поневолених народів Східної Європи та Азії в селі Будераж Здолбунівського району на Рівненщині.

Учасник Великого Збору УГВР (1115 липня 1944 р.). У 1944 р. на доручення Проводу УГВР перебралась з чоловіком за кордон в Європу. 1949 р. переїхала з ним в США, де вдвох брали участь у діяльності Закордонного Представництва УГВР (ЗДПУГВР). Внаслідок виникнення розбіжностей поглядів у середовищах УГВР та ОУН(б) щодо подальшого розвитку визвольних змагань, відійшла з чоловіком від активної участі в еміграційній українській політиці.

Померла в 1991 р. в місті Сент-Луїсі, США, де проживала з молодшим сином Євгеном, який від 2007 р. є дияконом УГКЦ.

Родина[ред. | ред. код]

Небога Олександра Петровича Янка, сестра дисидентки Оксани Мешко. Дружина Омеляна Лоґуша — діяча ОУН. Матір Юрія та Євгена Лоґушів.

Література[ред. | ред. код]

  • Содоль П. Українська Повстанча Армія 1943-49. Довідник. — Нью-Йорк : Пролог, 1994.

Посилання[ред. | ред. код]