Катерина Мцітурідзе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катерина Мцітурідзе
груз. ეკატერინე მწითურიძე
Дата народження 10 січня 1972(1972-01-10) (52 роки)
Місце народження Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Громадянство  СРСР
 Грузія
 Росія
Alma mater Тбіліський державний університет
Професія телеведуча, журналістка, кінопродюсерка, кінокритик
IMDb ID 5712876
CMNS: Катерина Мцітурідзе у Вікісховищі

Катерина Акакіївна[1] Мцітурідзе (груз. ეკატერინე მწითურიძე; нар.. 10 січня 1972, Тбілісі, Грузинська РСР) — російська телеведуча, кінознавець і кінокритик, колишній головний редактор журналу «Variety Russia»[2], глава Роскіно (у 2011—2020 рр.)[3], кіноексперт Першого каналу, автор концепції і генеральний продюсер СПММФ (Санкт-Петербурзький міжнародний медіа-форум).

Член Союзу кінематографістів РФ, член Спілки журналістів Росії і Міжнародного союзу журналістів, член міжнародної Асоціації кінопреси ФІПРЕССІ, академік Національної Академії кінематографічних мистецтв і наук Росії, магістр історичних наук.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 10 січня 1972 року в місті Тбілісі (Грузинська РСР, СРСР).

У 1994 році закінчила історичний і кінознавчий факультети Тбіліського державного університету ім. Івана Джавахішвілі[4]. Диплом, який Катерина захищала на історичному факультеті, був присвячений італійським місіонерам XVII століття (її спеціальність — медієвістика[5]), на кінознавчому — творчості Отара Іоселіані. За дипломну роботу на історичному факультеті Катерина отримала ступінь магістра історичних наук.

Творчість[ред. | ред. код]

В активі Катерини — дипломи Каннського і Венеціанського міжнародних кінофестивалів, AFM в Лос-Анджелесі.[4]

  • У 1991—1994 роках працювала в Грузії — журналі «Сінема», газеті «Новинки екрану» і на другому каналі грузинського телебачення.
  • З 1994 року живе в Москві.
  • У 1995 році — помічник президента XIX Московського міжнародного кінофестивалю кінорежисера С. Соловйова.
  • З 1996 року веде авторську рубрику про кіно («Це кіно») в ранковій програмі Першого каналу.
  • Червень 2001 року — член журі FIPRESCI 23-го Московського міжнародного кінофестивалю.
  • Травень 2002 року — член журі FIPRESCI 55-го Каннського Міжнародного кінофестивалю.
  • Червень 2003 року — член журі дебютних фільмів 25-го Московського міжнародного кінофестивалю.
  • Травень 2008 року — член журі «Особливий погляд» 61-го Каннського міжнародного кінофестивалю.
  • Травень 2008 (по сьогоднішній день) — засновник і директор російського павільйону на Каннському міжнародному кінофестивалі.
  • Вересень 2010 — січень 2011 рр .. — веде північноамериканську PR та рекламної кампанії фільму «Край» (реж. О. Ю. Учитель). Фільм отримав номінацію на премію Іноземної преси Голлівуду HFPA — «Золотий глобус».
  • З 26 квітня 2011 року — генеральний директор ВАТ «РОСКІНО» (Совекспортфільм).
  • Вересень 2011 р. — веде міжнародну PR та рекламну кампанії фільму «Фауст» (реж. О. М. Сокуров). Фільм отримує головний приз — Золотого лева Св. Марка Венеціанського міжнародного кінофестивалю.
  • Червень 2012 р. — проводить у межах 34-го Московського міжнародного кінофестивалю Перший міжнародний пересувний кіноринок російського контенту «DOORS».
  • Листопад 2012 р. — укладає договір з найбільшим інтернет-порталом США — HULU про дистрибуції 12 нових російських фільмів.
  • Травень 2014 р. — укладає договір з HULU про дистрибуції російських телесеріалів каналу СТС.
  • Жовтень 2014 — генеральний продюсер Санкт-Петербурзького міжнародного медіа-форуму[6].
  • У 2015 році стала членом журі 1-го Московського єврейського кінофестивалю,[7] а в 2016 році — 2-го Московського єврейського кінофестивалю[8]

У жовтні 2017 року Катерина Мцітурідзе докладно розповіла пресі про те, що двічі, у 2003 році на Берлінському кінофестивалі і в 2004 році на Венеціанському кінофестивалі, зазнала сексуальних домагань з боку голлівудського продюсера Гарві Вайнштайна[9][10][11].

У грудні 2019 року міністр культури Росії Володимир Мединський повідомив про те, що Катерина Мцітурідзе скоро покине пост керівника Роскіно[12][13]. Відставка сталася в лютому 2020 року[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Екатерина Мцитуридзе. Сюжеты. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 5 квітня 2020.
  2. ↑ Глава «Роскино» заявила о провале почти всех новых российских фильмов [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Лента. Ру, ноя 2016
  3. ↑ а б Евгения Маркова стала новым директором "Роскино". ТАСС. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 9 лютого 2020.
  4. ↑ а б Екатерина Мцитуридзе [Архівовано 13 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Ведомости
  5. ↑ Биография на сайте Первого канала. Архів оригіналу за 7 червня 2017. Процитовано 4 червня 2017.
  6. ↑ Приветствие генерального продюсера СПММФ. Архів оригіналу за 27 жовтня 2016. Процитовано 5 квітня 2020.
  7. ↑ В Москве пройдёт еврейский кинофестиваль. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
  8. ↑ Второй Московский Еврейский кинофестиваль откроется фильмом Портман. 365mag. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 5 квітня 2020.
  9. ↑ Глава «Роскино» рассказала о домогательствах со стороны Вайнштейна. Росбизнесконсалтинг. 19 жовтня 2017. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 20 жовтня 2017.
  10. ↑ Голый продюсер: как развивается дело Харви Вайнштейна. Росбизнесконсалтинг. 20 жовтня 2017. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2017.
  11. ↑ Дмитрий Волчек (21 жовтня 2017). Триумф насильника. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2017.
  12. ↑ Екатерина Мцитуридзе покидает пост гендиректора "Роскино". ТАСС. Архів оригіналу за 23 січня 2020. Процитовано 27 грудня 2019.
  13. ↑ Мцитуридзе прокомментировала свой уход с поста главы "Роскино" (рос.). РИА Новости. 20191226T1506+0300. Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 27 грудня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Катерина_Мцітурідзе&oldid=35004001