Перейти до вмісту

Катерина де Бурбон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Катерина де Бурбон
фр. Catherine de Bourbon Редагувати інформацію у Вікіданих
 
Народження: 7 лютого 1559 Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж, Французьке королівство[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 13 лютого 1604(1604-02-13)[3][4][5] (44 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Palace of the Dukes of Lorrained, Нансі, Лотаринзьке герцогство[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігія: кальвінізм Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід: Французькі Бурбониd Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько: Антуан Бурбонський Редагувати інформацію у Вікіданих
Мати: Жанна III Редагувати інформацію у Вікіданих
Шлюб: Генріх II Добрий[6] Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Катери́на де Бурбо́н, інфа́нта Нава́ррська (фр. Catherine de Bourbon, Infante de Navarre; 7 лютого 1559Париж, Французьке королівство — 13 лютого 1604, Нансі) — дочка Антуана Бурбонського і Жанни д'Альбре, єдина сестра Генріха Наваррського.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Після того, як її брат став королем Франції, Катерина зберегла кальвіністське віросповідання, за що мала велику повагу серед гугенотів. Брат зробив її герцогинею Альбре[ru] і графинею Арманьякською і довірив їй управління кальвіністським Беарном. У своєму правлінні вона покладалася на поради впливової герцогині де Роган.

У молоді роки Катерина вирізнялася слабким здоров'ям. Вона подорожувала по Беарну разом зі своєю матір'ю й успадкувала від неї граничну побожність.

Своїм чоловіком вона бачила кузена, графа Суассонського[ru], однак Генріх опирався цьому шлюбу. Поступаючись його проханням, сорокарічна Катерина погодилася на шлюб з принцом Генріхом, спадкоємцем Лотаринзького престолу, однак, через відмінності їх віросповідання, шлюбу перетували тривалі переговори з Ватиканом. Вона померла незабаром після весілля.

Предки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Raymond Ritter. La soeur d'Henri IV, Catherine de Bourbon (1559—1604). — P.: Jean Touzot, 1985. — 2 vol.
  • Pierre Tucoo-Chala. Catherine de Bourbon. Une calviniste exemplaire. — Atlantica, 2003.
  • Marie-Hélène Grintchenko. Catherine de Bourbon (1559—1604). Influence politique, religieuse et culturelle d'une princesse calviniste. — P.: Honoré Champion, 2009.