Катеринославська губернія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Катеринославська губернія
Coat of Arms of Yekaterinoslav Governorate.png

Герб
Катеринославська губернія.jpg
Центр Катеринослав
Утворена 1802
Площа 5 635 737 (1897)
Населення 2 113 674 осіб (1897)
Густота 34.3 осіб / км²
Катеринославська губернія

Катеринославська губернія — історична адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії; УНР; Української держави.

Історія[ред.ред. код]

Катеринославська губернія була утворена в 1802 в складі Бахмутського, Катеринославського, Маріупольського, Новомосковського, Павлоградського повітів, а також РостовськогоНахічеванським вірменським округом) і Таганрізького градоначальництв.

У 1805 в складі губернії були утворені Олександрівський, Верхньодніпровський і Слов'яносербський повіти.

1897 року Ростовське й Таганрізьке градоначальства відійшли до Області війська Донського.

Герб[ред.ред. код]

Герб Катеринославської губернії затверджений 5 липня 1878. Опис герба: «У лазуревом щиті золоте вензелове зображення імені Імператриці Катерини II між такими ж цифрами 1787, оточене дев'ятьма золотими шестипроменевими зірками. Щит увінчаний імператорською короною й оточений золотими дубовим листям, з'єднаними Андріївською стрічкою».

Адміністративний склад[ред.ред. код]

Катеринославська губернія 1802—1918[ред.ред. код]

Карта Катеринославської губернії (1821 р.)

Після ліквідації Новоросійської губернії в 1802 р. утворена Катеринославська губернія в складі Бахмутського, Катеринославського, Маріупольського, Новомосковського, Павлоградського повітів, а також Ростовського (з Нахічеванським вірменським округом) і Таганрозького градоначальництв1887 році відійшли до Області війська Донського).

У 1805 році в складі Катеринославської губернії були утворені Олександрівський, Верхньодніпровський і Слов'яносербський повіти.

1859 року від Тагарізького міського начальства відділені Грецький Маріупольський (керується Маріупольським Грецьким судом) й Вірменський Нахичеванський (керується Нахичеванським Вірменським магістратом) округи.

Склад населення 1859 року[ред.ред. код]

Катеринославська губернія, адміністративний поділ на 1859 рік

На 1859 рік населення губернії склало 1057958 осіб (531531 чоловіків й 526427 жінок), що мешкали у 2454 населених місцевостях у 152090 подвір’ях.

Національний склад:

  • Українці. Чисельність складає понад 80% населення губернії. Найбільший відсоток українців був у західних повітах (Верхнедніпровський, Катеринославський й Новомосковський повіти), де були паланки Запорозької Січі, де з неукраїнського населення були тільки євреї по містах та невелика чисельність росіян. Масового українці заселили край губернії у 17 сторіччі.
  • Росіяни. Чисельність до 80 тисяч осіб (7,5% населення губернії). У містах до росіян відносить більша частина купців.
    • Росіяни у Катеринославському повіті живуть у
      • майже повністю російських поселеннях (Растання (Бажанове), Олександрівка (Яковлеве, Красна Долина), Мишина, хутір Петрівка, Олексіївка (Савицького), Струківка (Ольцова)),
      • змішані з іншими народами (Микільське-на-Дніпрі, Новопокровське, Шумаківка, Якимівка, Лошкарівка, Невчая (Сергіївка), Михайлівка (Мавросіївка), Арбузівка, Вище-Тарасівка).
    • Росіяни у Олександрівському повіті живуть як у майже повністю російських поселеннях (панська Михайлівка, державний хутір Любицький, панське село Хвалибогівка, хутір Касьянів, панське село Богодарівка), так і у змішаних з іншими народами (Круте, Гайчул, Темрюк).
    • Росіян у Бахмутському повіті до 20 тисяч живуть як у майже повністю російських поселеннях (Віролюбівка, Миколаївка, Олександрівське, 874, 907, 910-912, 946-948, 953, 956, 959, 962, 968-969, 981, 984, 986, 987, 1004, 1009, 1037, 1042, 1052, 1067), так і у змішаних з іншими народами(№№ 710-711, 895, 908, 921, 952, 954, 997, 1001-1002, 1045, 1050).
    • Росіяни у Новомосковському повіті живуть як у майже повністю російських поселеннях (№№ 1693, 1705), так і у змішаних з іншими народами (№№ 1656, 1698, 1709).
    • Росіян у Павлоградському повіті до 17 тисяч живуть як у майже повністю російських поселеннях (Миколаївка, Хороше (Писемське), Добринька (Іродове), Олександропіль (Мала Дача), хутір Шатохинський, Тернівка, Богданівка, Надежине (Теленневе)), так і у змішаних з іншими народами (Дмитрівка, Катеринівка, Петрівське, Новопавлівка, Миколаївка (Рудове), хутір Букріївський, Олксандропіль, Варварівка, Троїцьке, Самойлівка).
    • Росіяни у Ростовському повіті живуть як у майже повністю російських поселеннях(№№ 2120-2122, 2138-2140), так і у змішаних з іншими народами(№№ 2109, 2111, 2113, 2124, 2142, 2143).
    • Росіян у Слов'яносербському повіті до 23 тисячживуть як у майже повністю російських поселеннях(№№ 2203, 2261-2262, 2272, 2295, 2300, 2314, 2353), так і у змішаних з іншими народами(№№ 2247, 2302, 2304, 2343).
  • Білоруси. Чисельність до 1500 осіб (0,14 % населення губернії). Мешкають у Сурсько-Литовському, а також у деяких поселеннях Олександрівського повіту.
  • Поляки. Чисельність до 1500 осіб (0,14 % населення губернії). Живить поряд з білорусами у їх поселеннях у Олександрівському повіті. Поляки - однодворці, що вийшли з Кам'янець-Подільської губернії.
  • Серби. На 1859 рік суцільно злилися з українцями, прийняли українську мову та звичаї. Сліди їх у Слов'яносербському повіті (Черкаське - 11-а рота, Кримське - 6-а рота), у Бахмутському повіті (Луганське - 15-а рота, Троїцьке - 14-а рота та інші).
  • Молдавани й Волохи. Чисельність до 12 тисяч осіб (1,1 % населення губернії). у тому числі: 8750 у Бахмутському, 2500 - у Слов'яносербському, 667 - у Катеринославському повітах).
  • Німці. Чисельність до 23 тисяч (2,2 % населення губернії). Зразковий порядок у поселеннях й домівках, відмінні сади, оброблені лани менонітів й майже відсутність неврожаїв у менонітів складають різку протилежність до господарства інших навколишніх народів. Як зазначено у статистичному описі 1863 року у неврожайні роки меноніти забезпечували харчами інші народи, включно з німцями лютеранами й католиками.
  • Євреї до 23 тисяч осіб (2,2 % населення губернії), у тому числі понад 6000 євреїв-колонистів по селах (Межиріч, Новозлатопіль, Веселе, Красносілка, Трудолюбівка, Нечаївка, Графське, Зелене Поле, Надійне, Солодководне). У всіх містах та містечках губернії. Євреї-селяни у 3-му стані Олександрівського повіту біля німецьких колоній.
  • Греки. Греки селяни у своїх поселеннях у Маріупольському повіті. Велика частина населення Таганрогу та Маріуполя складають греки торговці та ремісники.
  • Вірмени; до 20 тисяч осіб (1,9 % населення губернії). Переважно купці та міщани, що мешкають у Нахичевані й навколишніх поселеннях.[1]

Дані міст на 1859 рік[ред.ред. код]

Місто Число будівель Число мешканців
Катеринослав 1761 16929
Таганріг 2032 21099
Ростов-на-Дону 2839 18530
Нахічевань 2160 15658
Новомосковськ 1582 10317
Бахмут 1940 9514
Павлоград 1122 7934
Маріуполь 850 5258
Слов’яносербськ 414 3228
Олександрівськ 428 3108
Верхнедніпровськ 418 2274

[1]

Дані повітів на 1859 рік[ред.ред. код]

Адміністративна одиниця Подвір'їв Мешканців
Катеринославський повіт 13991 96337
Олександрівський повіт 24900 171266
Бахмутський повіт 17458 124040
Верхнедніпровський повіт 14239 96494
Новомосковський повіт 17239 121987
Павлоградський повіт 16341 115275
Ростівський повіт 9656 16643
Слов'яносербський повіт 11615 83777
Озівське козацьке військо 1771 10477
Маріупольська грецька округа 5996 38350
Нахичеванська вірменська округа 1064 7532
Таганрізьке містоначальство 2174 16924

[1]

Катеринославщина в 1917—1920 роках[ред.ред. код]

Після Лютневої революції 1917 року в Російській імперії царська влада була повалена. Тимчасовий уряд призначив губернським комісаром Катеринославщини Костянтина Гесберга. За свідченням Ісаака Мазепи національна самосвідомість українців губернії була дуже низькою, українські партії не мали тут впливу. Зате активно діяли загальноросійські партії — від кадетів до більшовиків. Катеринославська губернія була приєднана 3-м Універсалом УЦР до УНР. Але вже 28 грудня 1917 (10 січня1918 р. за н.ст.) м.Катеринослав було захоплене військами Радянської Росії при допомозі місцевих більшовиків. 3-4 квітня 1918 року м. Катеринослав було звільнене від російських більшовиків об'єданими військами УНР і Австро-Угорщини.

За законом про адміністративно-територіальний поділ України від 2-4 березня 1918 Катеринославської губернія скасовувалася:

  • Катеринославський повіт, частини Верхньодніпровського, Новомосковського Олександрівського повітів уходили до землі Січ,
  • частина Верхнєдніпровського повіту — до землі Низ (Низова Дніпрянщина),
  • Слов'яносербський та Бахмутський повіт — до Половецької землі
  • частина Новомосковського повіту — до Самарської землі
  • Маріупольський повіт, Павлоградський повіт та частина Олександрівського повіту — до Озівської землі. Але цей закон так і не вступив у силу; З 3 квітня до початку травня тимчасовим губернатором(губернським комісаром) УНР в Катеринославській губернії був Ісаак Мазепа; в майбутньому прем"єр-міністр УНР;

Після державного перевороту 29-30 квітня 1918 року, здійсненого генералом Павлом Скоропадським новим губернатором(губернським старостою) був призначений І.Черніков. Губернія мала бути складеною з 9 повітів: вже існуючі 8 повітів з планованим долучити Таганрізьким цивільний округ з Області Війська Донського. Столиця зберігалася у Катеринославі. Восени 1918 року у південно — східних повітах губернії виник анархістський повстанський рух під проводом Нестора Махна· Після повалення влади гетьмана Директорією УНР губернським комісаром став Юрій Магалевський (листопада 1918 — лютого 1919)· Але розпочалась друга війна РСФСР проти УНР і 26 січня 1919 р. м.Катеринослав вдруге було захоплене російськими більшовиками, чому сприяв тоді і Нестор Махно. Водночас в кінці 1918 року південні і східні райони губернії почали захоплювати війська білих росіян — Донська армія і Добровольча армія, які на початку 1919 року об'єднались під керівництвом Денікіна у Збройні сили Півдня Росії. Махно згідно своїх анархістських переконань боровся проти діючих влад — незалежної України (УНР і УД), військ Австро-Угорщини і Німеччини, білих росіян, але симпатизував спочатку російським більшовикам. Саме з допомогою Махна Радянська Росія взяла під свою владу східну частину Катеринославської губернії. Протягом всієї першої половини 1919 року в східних повітах Катеринославщини тривали важкі бої військ РСФСР, у складі яких була і дивізія Махна, з російськими білогвардійцями. Врешті денікінці змогли у травні-червні 1919 року перейти в наступ. Цьому сприяла політика російських більшовиків, які своєю насильницькою продрозверткою і жорстокими репресіями проти багатьох категорій населення підірвали до себе довіру. 30 червня 1919 року кубанська дивізія Шкуро відібрала у більшовиків Катеринослав.

Більшовики на чолі з Леніном і Троцьким вирішили перекласти всю вину за свої невдачі на Махна і оголосили його поза законом. Це викликало лють у Махна і з того часу він почав воювати і проти російських більшовиків. У липні-серпні 1919 року вся територія губернії опинилась під контролем білих росіян. Денікін призначив сюди свого губернатора, прізвище котрого було С. С. Щетінін. Але в жовтні 1919 р. сюди з Херсонщини прорвалась Повстанська армія Махна і взяла під свій контроль більшу частину губернії в тому числі 28 жовтня Катеринослав. Денікін був змушений кинути частину військ проти Махна. Врешті-решт російські білогвардійці Денікіна зазнали повної поразки від РСФСР через повну зневагу до всіх неросійських народів, селянства, яких вони відкинули як своїх потенційних союзників.

У грудні 1919 — січні 1920 Радянська Росія витіснила з Катеринославщини і денікінців і махновців. Махно продовжив війну тепер вже проти комуністів. Губернія стала частиною УРСР в складі Радянської Росії (з 1922 року офіційна назва — СРСР). Лише влітку — восени 1920 року білоросійським військам генерала Врангеля вдавалося захоплювати деякі південні райони губернії — 15-28 вересня білогвардійці зайняли Олександрівськ, Гуляй-Поле, Синельникове, Маріуполь, Волноваху, 6 жовтня — Нікополь та інші населені пункти. Проте вже за кілька тижнів війська Врангеля були повністю розбиті РСЧА. У 1921 році більшовики розбили і армію Махна.

За УСРР 1918—1925[ред.ред. код]

1919 року до Катеринославської губернії долучені землі з Херсонської губернії для створеного Криворізького повіту.

1920 року за радянської влади частина земель Катеринославської губернії на півдні і сході передано до складу новостворених Олександрівської і Донецької губерній.

У 1922 році до Катеринославської губернії долучені Запорізька губернія (колишня Олександрівська губернія) і частина Кременчуцької губернії.

У 1923 році у Катеринославській губернії було скасовано повіти і створено 7 округ та 87 районів.

1 серпня 1925 року Катеринославська губернія була скасована.

Населення[ред.ред. код]

Мовний склад населення Катеринославської губернії на 1897 р.

Мовний склад населення повітів Катеринославської губернії за даними перепису 1897 р.[2]

Населення українська російська єврейська німецька грецька татарська білоруська польська румунська турецька
Катеринославський повіт 357 207 198 982 75 190 46 441 20 609 193 868 4 033 7 933 1 771 168
Олександрівський повіт 271 678 224 122 15 445 13 886 14 014 45 128 3 353 293 2 14
Бахмутський повіт 332 478 193 510 103 702 9 457 12 646 142 346 2 468 2 000 6 371 20
Верхньодніпровський повіт 211 674 191 160 9 873 5 448 4 452 9 26 236 231 68 8
Маріупольський повіт 254 056 117 206 35 691 10 291 19 104 48 290 15 472[3] 1 697 528 95 5 317
Новомосковський повіт 260 368 242 737 9 628 3 635 3 452 9 7 196 316 0 9
Павлоградський повіт 251 460 200 434 36 164 7 363 5 806 38 255 505 553 29 15
Слов'яносербський повіт 174 753 88 218 79 281 2 631 896 14 151 1 564 511 839 4
Катеринославська губернія 2 113 674 1 456 369 364 974 99 152 80 979 48 740 17 253 14 052 12 365 9 175 5 555
Населення українська російська єврейська німецька грецька татарська білоруська польська румунська турецька
Катеринославський повіт 357 207 55,7 % 21,0 % 13,0 % 5,8 % 0,1 % 0,2 % 1,1 % 2,2 % 0,5 %
Олександрівський повіт 271 678 82,5 % 5,7 % 5,1 % 5,2 % 1,2 % 0,1 %
Бахмутський повіт 332 478 58,2 % 31,2 % 2,8 % 3,8 % 0,1 % 0,7 % 0,6 % 1,9 %
Верхньодніпровський повіт 211 674 90,3 % 4,7 % 2,6 % 2,1 % 0,1 % 0,1 %
Маріупольський повіт 254 056 46,1 % 14,0 % 4,1 % 7,5 % 19,0 % 6,1 % 0,7 % 0,2 % 2,1 %
Новомосковський повіт 260 368 93,2 % 3,7 % 1,4 % 1,3 % 0,1 % 0,1 %
Павлоградський повіт 251 460 79,7 % 14,4 % 2,9 % 2,3 % 0,1 % 0,2 % 0,2 %
Слов'яносербський повіт 174 753 50,5 % 45,4 % 1,5 % 0,5 % 0,1 % 0,9 % 0,3 % 0,5 %
Катеринославська губернія 2 113 674 68,9 % 17,3 % 4,7 % 3,8 % 2,3 % 0,8 % 0,7 % 0,6 % 0,4 % 0,3 %
Розподіл населення в містах губернії за мовою
(перепис 1897 року)
Місто Українська Російська Їдиш Польська Німецька Інша
Катеринослав 15.8 % 41.8 % 35.4 % 3.0 % 1.3 % 2.7 %
Олександрівськ 43.0 % 24.8 % 27.8 % 0.8 % 2.0 % 1.6 %
Бахмут 61.8 % 18.9 % 16.7 % 0.2 % 0.6 % 1.8 %
Верхньодніпровськ 56.0 % 11.0 % 30.8 % 0.5 % 0.2 % 1.5 %
Маріуполь 10.0 % 63.2 % 15.1 % 0.7 % 0.8 % 10.2 %
Новомосковськ 77.3 % 9.6 % 11.1 % 0.6 % 0.2 % 1.2 %
Павлоград 33.4 % 34.4 % 27.6 % 2.0 % 0.5 % 2.1 %
Слов'яносербськ 43.0 % 51.5 % 4.6 % 0.9 %
Луганськ 19.1 % 68.2 % 7.1 % 0.5 % 0.5 % 4.6 %
По губернії 27.0 % 40.7 % 26.0 % 1.8 % 1.0 % 3.5 %

Повіти губернії[ред.ред. код]

Округи губернії (1923—1925 роки)[ред.ред. код]

Губернська влада[ред.ред. код]

Губернатори, голови облвиконкомів[ред.ред. код]

Будинок губернатора – резиденція Катеринославських губернаторів у 1887 – 1917 роках.
Губернатори
17831784 Тутолмін Тимофій Іванович
17841788 Синельников Іван Максимович
17891794 Каховський Михайло Васильович
17951796 Хорват Йосип Іванович
17971800 Селецький Іван Іванович
18001801 Ніколєв Іван Петрович
13.06.1801—8.10.1802 Миклашевський Михайло Павлович
18021803 Беклешов Сергій Андрійович
18031809 Берг Петро Іванович
18091817 Гладкий Кирило Семенович
18171820 Калагеоргій Іван Христофорович
18201823 Шеміот Вікентій Леонтійович
18231844 Воронцов Михайло Семенович (генерал-губернатор)
18231824 Цалабан Трохим Матвійович
18241828 Свєчин Олексій Іванович
1.01.1828—10.08.1831 Донець-Захаржевський Дмитро Андрійович
12.08.1831—4.06.1832 Франк Отто Романович
4.06.1832—24.04.1836 Лонгінов Никанор Михайлович
1836—1837 Сафонов Дмитро Васильович (віце-губернатор)
11.12.1837—25.01.1847 Пеутлінг Андрій Олександрович
25.01.1847—14.11.1857 Фабр Андрій Якович
15.11.1857—2.03.1862 Сіверс Олександр Карлович
16.03.1862—11.09.1863 Ізвольський Петро Олександрович
16.09.1863—15.02.1865 Крігер Григорій Олександрович
19.02.1865—16.10.1870 Дунін-Барковський Василь Дмитрович
16.10.1870—23.02.1882 Дурново Іван Миколайович
8.04.1882—7.10.1883 фон Розенберг Андрій Григорович
7.10.1883—19.07.1884 Долгоруков Василь Михайлович
19.07.1884—19.04.1890 Батюшков Дмитро Миколайович
19.04.1890—23.12.1893 Шліппе Володимир Карлович
23.12.1893—3.03.1897 Мартинов Дмитро Миколайович
15.03—30.12.1897 Баторський Олександр Олександрович
30.12.1897—13.04.1900 Святополк-Мирський Петро Дмитрович
13.04.1900—19.03.1904]] Келлер Федір Едуардович
березень 1904— січень 1905 Нейдгардт Олексій Борисович
січень 1905— липень 1906 Александровський Сергій Васильович
липень 1906— червень 1909 Клінгенберг Микола Михайлович
червень 1909— серпень 1910 Шидловський Костянтин Михайлович
серпень 1910— січень 1913 Якунін Владислав Васильович
січень 19131916 Колобов Володимир Арсенійович
19161917 Ченявський Андрій Гаврилович
Голови губернського і обласного виконавчого комітету:
1917 Квірінг Емануїл Йонович (голова військревкому)
1917 Аверін Василь Кузьмич (голова військревкому)
1918 Мазепа Ісак Прохорович (голова революційної ради)
січень—липень 1919 Епштейн Яків Аркадійович
липень 1919— січень 1920 Мінін Сергій Костянтинович
січень-листопад 1920 Квірінг Емануїл Йонович
листопад-грудень 1920 Аверін Василь Кузьмич
грудень 19201921 Клименко Іван Євдокимович
1921 Власенко Степан Наумович
19211922 Любченко Панас Петрович
19221923 Кузнецов Яків Петрович
1923 Симонов
1923—1924 Самохвалов

Перші секретарі обкомів і голови обласних рад[ред.ред. код]

Перші секретарі губернського, окружного і обласного комітетів КП(б)У:
листопад 1919— грудень 1919 Мінін Сергій Костянтинович (секретар губкому КПУ)
19191920 Квірінг Емануїл Йонович (секретар губкому КПУ)
квітень—вересень 1920 Гілинський Абрам Лазаревич (секретар губкому КПУ)

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
  2. Перепис 1897 року: Катеринославська губернія
  3. тюркомовні греки — уруми

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • І.П.Мазепа. Україна в огні і бурі революції 1917 - 1921. Дніпропетровськ. «Січ». 2001. - 415с.
  • В.А.Савченко. Махно. «Фоліо». 2008. - 415с.
  • Нестор Махно. Воспоминания. Книга 1,2-3. Библиотека репринтных изданий. Київ. «Україна». 1991. - 216с. + 186с.
  • В.Ф.Верстюк. Махновщина. Київ. «Наукова думка». 1991. - 368с.
  • Дмитро Архірейський. Махновська веремія. Київ. «Темпора». 2015. -294с.