Катеринославська соборна мечеть

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катеринославська соборна мечеть
Екатеринославъ. Храмы 60.jpg
Катеринославська соборна мечеть
48°27′46″ пн. ш. 35°01′59″ сх. д. / 48.4629° пн. ш. 35.0331° сх. д. / 48.4629; 35.0331Координати: 48°27′46″ пн. ш. 35°01′59″ сх. д. / 48.4629° пн. ш. 35.0331° сх. д. / 48.4629; 35.0331
Розташування УкраїнаДніпро
Кін. будівництва 1911
Належність іслам, сунізм
Катеринославська соборна мечеть. Карта розташування: Україна
Катеринославська соборна мечеть
Катеринославська соборна мечеть (Україна)

Катеринославська соборна мечеть — мечеть, що діяла з 1911 року по 1920-ті в Катеринославі.

Історія[ред. | ред. код]

Мечеть. Малюнок. 1912 рік.

Відомості про перший молитовний дім мусульман відносяться до початку XX століття. У 1904 році він розташовується у домі Петрових на вул. Воскресенській, а у 1910 за адресою дім Петрових вул. Клубна. Відомо, що мусульманська громада Катеринославу мала достатньо коштів та впливу, що дозволило їй зайнятися питанням побудови власної мечеті. «Товариство для побудови мусульманської мечеті» створюється приб. 1909-1910 рр., земельна дільниця під мечеть була вибрана у межах слободи Старий Кут, на пересіченні вулиць Херсонської та Великої Базарної. Вважається, що саме у цьому районі знаходилося невелике татарське селище [1]. Існують свідчення, що у місті були компактні поселення й інших мусульман, але встановленим фактом це назвати не можна. У 1911 році будівництво мечеті завершується , про що свідчить запис у довіднику «Весь Екатеринославъ» від 1912 року, де побудова мечеті датується 1911 роком і відмічено, що вона була споруджена на власній землі релігійної громади [2]. У лютому 1912 мусульманська громада просить у міської влади додаткову дільницю землю у 30 саж (приб. 132 кв.м), необхідну для добудови сходів[3]. «Товариство для побудови мусульманської мечеті» продовжує діяти й у наступному році, про нього згадується у журналі «Дніпрові хвилі» – №8 від 1913 р., з чого виходить, що будівні роботи по мечеті буди завершені тільки у 1913-1914 роках [4].

Мечеть було збудовано на кошти заможних мусульман-татар — місцевих мешканців, яких на той час було 560 осіб. В деяких документах її вказано як турецьку, в інших — як татарську. Мечеть була двоповерховою кам'яною будівлею з високим мінаретом.

Побудована мечеть вигідно виділялася на фоні інших будов і була єдиною будівлею у місті, виконаній у «мавританському» стилі. У зовнішньому обліку відчувались східні мотиви: вікна ускладнених форм, імітація різьби по каменю, цегляне облицювання з чергуванням чорного і білого каменю уособлювала популярний на рубежі XIX-XX століть «неомавританський» стиль.

Окрім мечеті мусульманська громада м. Катеринослава домоглася також створення спеціального цвинтаря. На Новому міському цвинтарі у 1900-х роках було виділено спеціальну мусульманську ділянку (не збереглася, знаходилась в південній частині сучасного парку ім. Пісаржевського по вул. Героїв Сталінграду)[5].

Діяльність мусульманської громади Катеринослава періодично відображалася у міській печаті, про що свідчать публікації у довіднику-щорічнику «Весь Екатеринославъ» магометанського календарю з вказівками головних мусульманських свят [6] та зображень мечеті. Показовою також є публікація у «Катеринославських Губернських Відомостях» – № 98 від 1916 р., у котрій зазначалося:

«крестьянин Пензенской губ. Керенского уезда с. Горенки Гадиатулла Харисов Бекияшев, согласно избрания его единоверцами, утвержден в должности муадзина Соборной мечети в г. Екатеринославе».

З початком І-ї Світової війни «турецькопіддані» вимушено покидають місто, що стає першим ударом по діяльності «махаллі». Не дивлячись на це, із приведених вище фактів відомо, що богослужіння продовжувались. Переломний момент в історії мусульманської громади, наступає з приходом до влади більшовиків. Вже у рішенні Дніпропетровського окрвиконкому від 20 липня 1926 року зазначається:

«турецкая мечеть не используется ни одной религиозной громадой» [7].

А у травні 1927 року, на підставі акту обстеження колишньої татарської мечеті президія Дніпропетровського міськвиконкому постановляє:

«дом бывшей татарской мечети закрепить за ДПУ, татарским семьям, которые проживают в мечети, предоставить жилье» [8].

У тому ж році часопис «Мартен» розмістив фото дома мечеті з підписом наступного змісту:

«Мечеть по Херсонской улице уже давно стоит забитой. В целях использования пустого помещения, горсовет постановил передать мечеть под клуб работников милиции и ДПУ» [9].

Свідчень про відкриття клубу чи використання колишнього дому мечеті у 30-і рр.. не виявлено.

У післявоєнні роки у приміщенні колишньої мечеті розміщувались на різних поверхах картонажний цех артілі Облкоопполіграфу і дитячий садок № 15.

В липні 1926 року окрвиконком прийняв рішення про передачу приміщення мечеті у відання комунгоспу для використання під соціально-культурну установу. 12 березня 1927 президія міськради XII скликання прийняла рішення про виділення коштів та визначення кошторису для переобладнання будівлі колишньої мечеті під клуб працівників міліції та розшуку. Пізніше в будівлі мечеті розміщувалася артіль облкоопполіграфу. 24 червня 1944 облвиконком прийняв рішення про відхилення клопотання релігійної громади «християн-євангелістів» про закріплення за нею під молитовний будинок приміщення мечеті на підставі того, що перший поверх будівлі вже було передано дитсадку. Верхній поверх будівлі мечеті передали під клуб кооперації інвалідів. 12 грудня 1953 рішенням Дніпропетровського міськвиконкому будівлю мечеті передали під юнацьку спортивну школу[5].

Тепер на території мечеті міститься дитяча спортивна школа та комерційні офіси. Після розпаду СРСР і відновлення незалежності України мусульмани міста звернулися до міської влади з вимогою повернути їм будівлю мечеті. Однак, їм було відмовлено.

26 квітня 2018 року міський голова Дніпра Борис Філатов обговорив з лідером кримськотатарського народу Мустафою Джемільовом питання про передачу Катеринославської соборної мечеті мусульманській громаді[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Самодрыга В. В., Стародубов А. Ф., Іванов С. С. (1986). Память истории (російською). Днепропетровск. с. 145. 
  2. Екатеринослав на 1912 год. (російською). Екатеринослав. 1911. 
  3. Южная заря. 1912. 
  4. Дніпрові хвилі. 1913. 
  5. а б В. Старостін. Дом мусульманской общины на Херсонской. Gorod.dp.ua (російською). Процитовано 3 жовтня 2017. 
  6. Весь Екатеринослав: Справочная книга (російською). Екатеринослав: Л.І. Сатановський. 1913. 
  7. Дніпропетровськ: минуле і сучасне. Дніпропетровськ. 2001. 
  8. ДАДО. – Ф.416. – Оп.1. – Спр.16. - Протокол 5 від 12. 05. 1927. 
  9. Мартен. №6(8). 1927. 
  10. Дніпровська міська рада. https://dniprorada.gov.ua/. Процитовано 27 квітня 2018. 

Джерела[ред. | ред. код]