Катеринчук Іван Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Петрович Катеринчук
Народився 4 травня 1961(1961-05-04) (62 роки)
Старі Кути, Косівський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна
Національність українець
Науковий ступінь доктор юридичних наук
Військове звання  Генерал поліції 3-го рангу
Нагороди
Хрест Слави
Нагрудний знак «Почесний знак МВС України»

Іва́н Петро́вич Катеринчу́к (4 травня 1961, Івано-Франківська область) — український правоохоронець та науковець, генерал поліції 3-го рангу, доктор юридичних наук, доцент.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у 1961 році в селі Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області. Трудову діяльність розпочав у 1976 році робітником Кутського лісокомбінату з одночасним навчанням в середній вечірній школі, яку закінчив у 1979 році.

Після демобілізації зі Збройних Сил вступив на службу до правоохоронних органів, пройшовши шлях від сержанта до генерала поліції третього рангу.

Закінчивши з відзнакою Кишинівську ССШМ МВС СРСР, під час служби заочно навчався в Національній академії внутрішніх справ України, де і отримав вищу юридичну освіту. В 1996 році з відзнакою закінчив Європейську академію ФБР США в м. Будапешті Угорської Республіки. З часом захистив кандидатську (2010) та докторську (2016) дисертації, має вчене звання доцента (2013).

Очолював підрозділи внутрішніх справ в містах Алупці та Євпаторії (АР Крим), містах Нікополі та Дніпродзержинську (Дніпропетровська область), обіймав керівні посади в УМВС України в Івано-Франківській та Полтавській областях. Очолював УМВС України в Чернігівській області, ГУМВС України в Одеській області та Головне управління МВС України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

З лютого 2016 року по 13 вересня 2019 року обіймав посаду ректора Одеського державного університету внутрішніх справ.

Катеринчук І. П. відзначений відомчими нагородами: «Закон і Честь», «Почесний знак МВС України», «За безпеку народу», «За сумлінну службу», «Хрест Слави», «Вогнепальна Зброя», «За доблесть і відвагу в службі карного розшуку» та інші. Був занесений на Дошку пошани МВС України. За звільнення заручників та затримання озброєного злочинця був нагороджений відомчою відзнакою Служби безпеки України.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Автор 45-ти наукових публікацій, у тому числі трьох монографій та трьох посібників. Зокрема:

  • Співробітництво України та Європейського Союзу в правоохоронній сфері: монографія / І. П. Катеринчук, Д. Г. Мулявка — Чернігів: Чернігівський інститут ім. Героїв Крут Міжрегіональної Академії управління персоналом, 2010. — 228 с.;
  • Інформаційне забезпечення діяльності правоохоронних органів України: проблеми теорії і практики: монографія / І. П. Катеринчук. — Одеса: ОДУВС, 2015. –392 с.;
  • Адміністративно-правове забезпечення діяльності органів публічної адміністрації щодо попередження насильства в сім'ї відносно дітей: монографія / І. П. Катеринчук, X.П. Ярмакі, М. М. Заїка, О. М. Ткаленко. — Одеса: ОДУВС, 2016. — 178 с.;
  • Інтелектуальна власність: правове забезпечення в Україні: навчально-довідниковий посібник / упоряд. М. Г. Вербенський, Т. О. Проценко, І. П. Катеринчук та ін. –2-ге вид. стер. — К.: ДНДІ МВС України, Х.: Мачулін, 2014. — 468 с.;
  • Технічний захист інформації: стільниковий зв'язок: посібник / упоряд. М. Г. Вербенський, Т. О. Проценко, І. П. Катеринчук та ін. — К.: ДНДІ МВС України, Х.: Мачулін, 2015. — 268 с.;
  • Сертифікація апаратури суходільної рухомої служби щодо стійкості до дії зовнішніх чинників: посібник / упоряд. М. Г. Вербенський, Т. О. Проценко, І. П. Катеринчук та ін. — К.: ДНДІ МВС України, Х.: Мачулін, 2015. — 238 с.

Нагороди, відзнаки та звання[ред. | ред. код]

  • Генерал-майор міліції (2008)
  • Генерал поліції третього рангу (2015)
  • Доктор юридичних наук (2016), доцент (2013)
  • Відзнаки МВС України «Хрест Слави», «Закон і Честь», «Почесний знак МВС України», «За безпеку народу», «За сумлінну службу», «Вогнепальна Зброя», «За доблесть і відвагу в службі карного розшуку».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Одеський державний університет внутрішніх справ [Архівовано 26 березня 2022 у Wayback Machine.]