Католицька церква на Кубі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гаванський собор, головний католицький храм Куби

Католи́цька це́рква на Ку́бі — найбільша християнська конфесія Куби. Складова всесвітньої Католицької Церкви, яку очолює на Землі римський папа. На території Куби існує 3 церковні провінції (Гаванська, Камагуейська і Сантьяго-де-Кубинська), які поділені на 11 діоцезій. Керується конференцією єпископів Куби. Близько 60% населення країни — католики.

Статистика[ред. | ред. код]

Згідно з «Annuario Pontificio» і Catholic-Hierarchy.org:

Рік Населення Священики Диякони Ченці Парафії
католики загалом % загалом секулярні ченці вірних на священика чоловіки жінки
2004 6.331.250 12.546.846 50,4
299
180
119
21.174
59
153
646
295
2010 6.766.000 11.242.000 60,1
361
190
171
18.744
71
208
619
304

Історія[ред. | ред. код]

Діва Марія Милостива, покровителька Куби.

Іспанська доба[ред. | ред. код]

Католицтво на Кубі поширилося після 1492 року, завдяки відкриттю Америки іспанцями під проводом Христофора Колумба. 1493 року римський папа Олександр VI дарував іспанському королю буллу, якою надав монопольні права на підкорення і християнізацію земель Нового Світу, зокрема Вест-Індій[1].

1518 року папа Лев X створив загально-кубинське Баракоаське єпископство, до юрисдикції якого входили Куба, прилеглі острови, а також іспанські володіння в Луїзіані та Флориді[2]. 1522 року єпископську катедру перенесли до Сантьяго-де-Куби, давши початок Сантьяго-де-Кубинській діоцезії[2]. 1524 року було засновано титулярний Вест-Індійський патріархат.

Протягом XVI—XVIII століть тубільне та завезене населення колонізованої іспанцями Куби перейшло в християнство.

1841 року Валдес, іспанський губернатор Куби, конфіскував майно Католицької церкви на Кубі за іспанським зразком[2]. Зокрема, в Гавані францисканський монастир було перетворено на митницю, домініканський монастир — на корпус Гаванського університету, августинський монастир — на Академію наук, монастир святого Ісидора — на військові казарми[2].

Незалежна Куба[ред. | ред. код]

11 вересня 1935 року Куба і Ватикан встановили дипломатичні відносини[3]. Обидві сторони підписали конкордат, що визначав умови перебування Католицької церкви на Кубі. 1940 року Кубинський парламент затвердив Конституцію, якою відділив церкву від держави. Напередодні Кубинської революції 70% кубинців були католиками[4].

Після приходу до влади Фіделя Кастро в 1959 році нова комуністична влада обмежила свободу совісті в країні, а також діяльність католицьких організацій. Духовенству та мирянам-католикам було заборонено вступати до Комуністичної партії Куби. По закінченню Холодної війни обмеження зняли, а згадки про провідну роль атеїстичної ідеології вилучили з Кубинської конституції. 1990 року католики отримали право ставати комуністами.

1998 року папа Іван-Павло ІІ відвідав Кубу з офіційним візитом і особисто зустрівся із Фіделем Кастро. Кубинський лідер надав найвищі почесті понтифіку. 2012 року у країні побував папа Бенедикт XVI, а 2015 року — папа Франциск. Вони зустрічалися з Фіделем і Раулем Кастро. Візити покращили відносини між Кубою та Святим Престолом, а також сприяли відродженню життя Католицької церкви у країні.

Діоцезії[ред. | ред. код]

Хронологія[ред. | ред. код]

Собори[ред. | ред. код]

Хронологія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bakewell, Peter. A History of Latin America. Blackwell Publishers. pp. 129–130.
  2. а б в г Fuentes, Ventura. Cuba // The Catholic Encyclopedia. Vol. 4. New York: Robert Appleton Company, 1908.
  3. Nunciature to Cuba// Catholic-Hierarchy.org
  4. Baker, C. P. Cuba Handbook. Chico, California: Moon Publications, Inc (1997), p. 103.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Католицька церква на Кубі