Катопума Темінка
| Катопума Темінка | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Підряд: | Котовиді (Feliformia) |
| Родина: | Котові (Felidae) |
| Підродина: | Малі кішки (Felinae) |
| Рід: | Катопума (Catopuma) |
| Вид: | Катопума Темінка (C. temminckii)
|
| Біноміальна назва | |
| Catopuma temminckii | |
| |
| Мапа поширення | |
| Синоніми | |
|
Felis temminckii Vigors & Horsfield, 1827 | |
Катопума Темінка (Catopuma temminckii) — вид ссавців з підродини малих кішок (Felinae), який мешкає в тропічних лісах Південно-Східної Азії. Раніше цей вид відносили до нині скасованого роду золотих кішок через зовнішню схожість. Сьогодні вважається, що її схожість із золотою кішкою, що зустрічається в Африці, заснована на конвергентній еволюції. Нещодавні генетичні дослідження (O'Brien & Johnson, 2006) виявили найбільшу спорідненість P. temminckii з мармуровою кішкою та гнідою кішкою.
Етимологія[ред. | ред. код]
Вид названо на честь нідерландського зоолога Конрада Якоба Темінка, який дав опис африканській золотій кішці (Caracal aurata), та багатьом іншим видам тварин.
Еволюція[ред. | ред. код]
Проведені генетичні дослідження показали, що філогенетична лінія роду Pardofelis відділилася від лінії спільного предка 9.4 млн років тому, види Pardofelis temminckii і Pardofelis badia розділилися приблизно 4 млн років тому, задовго до поділу Зондських островів[1]. Ці два види були представниками роду Catopuma, поки у 2008 році не були переміщені МСОП до роду Pardofelis.
Філогенетичне дерево родів Pardofelis і Catopuma
| |||||||||||||
Зовнішність[ред. | ред. код]
P. temminckii більш ніж удвічі більша, ніж звичайна домашня кішка[2]. Її довжина становить 90 см, не враховуючи хвоста, довжина якого становить 50 см. Висота в холці близько 56 см. Вага від 9 до 16 кг, самці більші за самиць. Густе хутро як правило золотого або бурого кольору, але зустрічаються й сірі чи чорні екземпляри. У деяких регіонах у P. temminckii більш-менш добре помітні плями на хутрі. На мордочці має чорно-білі смужки. Боки і живіт світліші. У всіх підвидів задня поверхня коротких, округлих вух чорна, в центрі злегка блідіша. Низ периферійної третини хвоста білий, а верх коричневий.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Біосферою виду є виключно ліси, які можуть бути як тропічними, так і посушливими, і підніжжя гір південного Китаю, Бірми, Таїланду, В'єтнаму і Камбоджі[3]. Зустрічаються ці кішки також в Непалі, Тибет та Суматрі. Кішка проживає від низовин до висот 3 000 метрів, інколи її бачать у відкритіших, скелястих областях.
Розрізняють три підвиди P. temminckii[4]:
- Pardofelis temminckii temminckii (Vigors and Horsfield, 1827) — Гімалаї, материк Південно-Східної Азії і Суматра
- Pardofelis temminckii dominicanorum (Sclater, 1898) — південно-східний Китай
- Pardofelis temminckii tristis (Milne-Edwards, 1872) — південно-західний Китай
Поведінка[ред. | ред. код]
P. temminckii живуть поодинці і є досить полохливими тваринами. Вони ведуть нічний спосіб життя, вміють добре лазити деревами, проте пересуваються переважно по землі. До їхньої здобичі відносяться миші, зайці, молоді олені і птахи.
Полюючи, P. temminckii вбивають меншу здобич укусом у потилицю, як це типово для котових. Птахів, які є більшими за голубів обскубують перед тим як почати їх їсти.
Вокальний репертуар P. temminckii включають свист, пирхання, муркотіння, гарчання, нявкання, булькання і можливо інші. Інші форми комунікації включають маркування запахом, мічення самцями територією сечею, тертя головою об'єктів і залишення відміток від кігтів.
Цикл життя[ред. | ред. код]
Самиці в неволі показують суттєве збільшення в частоті запахового маркування протягом еструса. Водночас, вони часто труться шиєю і головою об неживі об'єкти. Кількість маркування запахом у самців також збільшується. Під час спарювання поведінка самців включала потиличний укус, але на відміну від інших дрібних котячих, укус був не безперервний.
Вважається, що період вагітності становить 78-80 днів. Потомство народжується раз на рік і зазвичай складається з єдиного кошеняти, хоча є записи народження до трьох дитинчат. Пара в зоопарку Веллінгтона народила десять виводків, кожен з яких складався з одного кошеняти; два виводки по одному кошеняті народилися у Вассенарському зоопарку в Нідерландах. Два виводки по двоє кошенят кожний народилося в приватному котячому розпліднику в Каліфорнії, але жоден з них не вижив.
Вага новонароджених від 220 до 250 грамів. Хутро розмальоване так само як і у батьків. Розплющують очі на 6-12 день. Вага подвоюється за три тижні від народження і потроюється за вісім. Пари, що злучаються, зазвичай відокремлюються, коли є підозра на вагітність, оскільки самці інколи вбивають кошенят; хоча спостерігався випадок одного самця-батька, який лизав своє кошеня, коли тому було дев'ять діб, і з того часу брав активну роль у його вихованні. Кошеня добре ходило у два тижні від народження, коли важило 650 грамів. У дев'ять із половиною тижнів від народження важило 1,3 кг.
P. temminckii досягає статевої зрілості у 18-24 місяці, а народжена в неволі самиця здатна народити, коли їй виповнюється 25 місяців. P. temminckii живуть у неволі приблизно 17 років, але середня тривалість життя в дикій природі, ймовірно, буде набагато меншою.
P. temminckii у місцевих культурах[ред. | ред. код]
У Таїланді навколо азійської дикої кішки існує маса легенд. Там її знають під ім'ям «вогненний тигр», а люди лісів вважають, що P. temminckii сприяє удачі. У одній з байок вона описується як дика і хоробра, і виявляється переможницею в битві з тигром. Вважається, що спалювання хутра P. temminckii проганяє тигрів з околиць, а носіння при собі хоча б одного волоса з її хутра, згідно з місцевими прикметами, захищає від нападу тигра. У Китаї P. temminckii вважається видом пардуса і відома як скельна кішка або жовтий пардус. Різні види забарвлення мають різні імена: ті, що з чорним хутром називають чорнильними пардусами, а з плямистим хутром називають кунжутовими пардусами.
Загрози та збереження[ред. | ред. код]
Через вирубку лісів[5] і полювання на P. temminckii вид став рідкісним. У Китаї її м'ясо вважають делікатесом, а кістки використовуються в традиційній китайській медицині. Селяни вважають її шкідником і через це вбивають; мисливці ж убивають заради хутра.
До Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) P. temminckii внесена як вид, що перебуває в близькому до загрозливого стані.
Внесена до Додатка I СІТЕС. Вона повністю захищена протягом більшої частини діапазону національним законодавством. Полювання заборонене в Бангладеш, Камбоджі, Китаї, Індії, Індонезії, на півострові Малайзія, в М'янмі, Непалі, Таїланді та В'єтнамі, регулюється в Лаосі. Немає ніякої правового захисту за межами охоронних районів в Бутані. Ареал кішки охоплює багато природоохоронних територій.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Stephen J. O'Brien and Warren E. Johnson The Evolution of Cats — Scientific American. 08/2007; 297(1):68–75 PDF [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Sunquist, Mel; Sunquist, Fiona (2002). Wild cats of the World. Chicago: University of Chicago Press. с. 52–56. ISBN 0-226-77999-8.
- ↑ Nowell, K.; Jackson, P. (1996). 'Wild Cats: status survey and conservation action plan. IUCN/SSC Cat Specialist Group, Gland, Switzerland. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 11 березня 2017.
- ↑ Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (editors). 2005. Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed) [Архівовано 13 грудня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ McCarthy, J. (2015) Catopuma temminckii: інформація на сайті МСОП (версія 2016-3) (англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Ronald M. Nowak. Walker's Carnivores of the World. — JHU Press, 2005. — С. 247. — ISBN 0801880335. (англ.)
- Melvin E. Sunquist, Fiona Sunquist. Wild cats of the world. — University of Chicago Press, 2002. — С. 52. — ISBN 0226779998. (англ.)
- Peter Jackson, «Asiatic Golden Cat Catopuma temminckii» Cat Specialist Group, 1996 [Архівовано 5 листопада 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
Галерея[ред. | ред. код]
-
P. temminckii зі шматком м'яса
-
В Единбурзькому зоопарку, Шотландія
-
В Единбурзькому зоопарку, Шотландія
-
P. temminckii в Таманському Сафарі-парку в Індонезії
-
Ілюстрація в англ. Proceedings of the Zoological Society of London, 1867
-
| ||||||||
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
