Катрін Колонна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катрін Колонна
фр. Catherine Colonna
{{{ім'я}}}
Франція Міністр Європи та закордонних справ
Нині на посаді
На посаді з 20 травня 2022
Прем'єр-міністр Елізабет Борн
Попередник Жан-Ів Ле Дріан
Посол Франції у Великій Британії
2 вересня 2019 — 20 травня 2022
Президент Емманюель Макрон
Попередник Жан-П'єр Жує[fr]
Постійний представник при Організації економічного співробітництва та розвитку
4 жовтня 2017 — 2 вересня 2019
Президент Емманюель Макрон
Попередник П'єр Дюкен
Наступник Жан-П'єр Жує
Посол Франції в Італії
1 вересня 2014 — 6 вересня 2017
Президент Франсуа Олланд
Еммануель Макрон
Попередник Ален Ле Рой[fr]
Наступник Крістіан Массе[fr]
Постійний представник Франції у ЮНЕСКО
26 березня 2008 — 22 грудня 2010
Попередник Жоель Бургуа[fr]
Наступник Рама Яде[fr]
Міністр європейських справ
2 червня 2005 — 15 травня 2007
Прем'єр-міністр Домінік де Вільпен
Попередник Клоді Еньєре
Наступник Жан-П'єр Жує
Народилася 16 квітня 1956(1956-04-16) (66 років)
Saint-Symphorien[d]
Відома як політична діячка, дипломат
Країна Франція
Alma mater Національна школа адміністрації і Інститут політичних досліджень
Політична партія Союз за Народний Рух
Нагороди
офіцер ордену «За заслуги» офіцер ордена Почесного легіону

Катрíн Колонна́ (фр. Catherine Colonna; нар. 16 квітня 1956(19560416), Тур, Франція) — французька дипломатка та політична діячка. Міністр Європи та закордонних справ з 20 травня 2022 року в уряді Елізабет Борн. Посол Франції у Великій Британії з 2 вересня 2019 до 20 травня 2022 року. Посол Франції в Італії з 2014 до 2017 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилась у Турі, донька фермера корсиканського походження Джозефа Колонни[1]. Дитинство провела у Долю-ле-Секу[2].

Здобула ступінь DEA в галузі публічного права в Університеті Тура[3][4]. Навчалась в Інституті політичних досліджень за спеціальністю «державна служба», який закінчила 1980 року, та з 1981 до 1983 року — у Національній школі адміністрації[5].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Другий секретар у Посольстві Франції у Вашингтоні з 1983 до 1986 року.

З 1986 до 1988 року працювала в Департаменті з правових питань МЗС Франції.

Радниця державного міністра, міністра з громадських робіт та житла з 1988 до 1989 року.

Працювала у Центрі планування політики Міністерства закордонних справ у 1989—1990 роках та Департаменті преси та інформації Міністерства закордонних справ у 1993—1995 роках.

Заступниця речника у МЗС Франції з 1995 до 2004 року.

З 1994 до 2005 року — речниця Єлисейського палацу за президентства Жака Ширака[6].

З 2005 до 2007 року — міністр-делегат з європейських справ в уряді Домініка де Вільпена[1].

Посол та постійний представник Франції у ЮНЕСКО з 2008 до 2010 року.

Посол Франції в Італії з 2014 до 2017 року.

Посол та постійний представник в Організації економічного співробітництва та розвитку з 2017 до 2019 року.

Посол Франції у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії з вересня 2019 до травня 2022 року.

З 20 травня 2022 року — міністр закордонних справ і Європи в уряді Елізабет Борн[7][8]. Колонна стала другою жінкою в історії Франції на цій посаді після Мішель Алліо-Марі[9].

Інша діяльність[ред. | ред. код]

Генеральна директорка Французького національного центру кінематографії[fr] з 2004 до 2005 року, віцепрезидентка Каннського кінофестивалю[4]. З 2008 року — член ради директорів Фонду Ширака[en]. Президент ради директорів Луврської школи з 2010 до 2013 року. Віцеголова Франко-британської ради[en] з 2008 до 2014 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

Національні нагороди[ред. | ред. код]

Іноземні нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Ministre des Affaires étrangères : Catherine Colonna au Quai d'Orsay. L'internaute (французькою). 20 травня 2022. Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022. 
  2. Indre-et-Loire : Catherine Colonna, une Tourangelle au Quai d’Orsay. La Nouvelle République (французькою). 20 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022. 
  3. Gouvernement Borne : Catherine Colonna, une incontournable de la diplomatie française aux affaires étrangères. Les Echos (французькою). 20 травня 2022. Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022. 
  4. а б Catherine Colonna aux Affaires étrangères, comme une évidence. Paris Match (французькою). 20 травня 2022. Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022. 
  5. Catherine Colonna nommée au Quai d’Orsay : 5 choses à savoir sur la ministre des Affaires étrangères. Ouest-France (французькою). 20 травня 2020. Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022. 
  6. Nouveau gouvernement : Catherine Colonna, une expérimentée au ministère des Affaires étrangères. Le Figaro (французькою). 20 травня 2022. Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022. 
  7. Замість Ле Дріана. Оголошено ім'я нового міністра закордонних справ Франції. РБК-Україна (українською). 20 травня 2022. Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 21 травня 2022. 
  8. МЗС Франції очолила посол у Лондоні Катрін Колонна, главою Міноборони призначено Себастьєна Лекорню. Інтерфакс-Україна (українською). 20 травня 2022. Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 21 травня 2022. 
  9. Catherine Colonna, French envoy to Britain, named foreign minister. Reuters (англійською). 20 травня 2022. Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 21 травня 2022. 
  10. Décret du 25 mars 2005 portant promotion et nomination. Legifrance.gouv.fr (французькою). Архів оригіналу за 21 травня 2022. Процитовано 21 травня 2022. 
  11. Décret du 11 novembre 2010 portant promotion et nomination. Legifrance.gouv.fr (французькою). Архів оригіналу за 21 травня 2022. Процитовано 21 травня 2022. 
  12. Décret du 3 avril 2015 portant promotion et nomination. Legifrance.gouv.fr (французькою). Архів оригіналу за 19 січня 2022. Процитовано 21 травня 2022. 
  13. Resolución N° 1212/997. impo.com.uy (іспанською). Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 21 травня 2022. 
  14. Colonna Amb. Catherine. quirinale.it (італійською). Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 21 травня 2022. 
  15. Указ Президента України від 30 грудня 2022 року № 902/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання[ред. | ред. код]

Дипломатичні посади
Попередник:
Жоель Бургуа[fr]
Постійний представник Франції у ЮНЕСКО
2008—2010
Наступник:
Рама Яде[fr]
Попередник:
Ален Ле Рой[fr]
Посол Франції в Італії
2014—2017
Наступник:
Крістіан Массе[fr]
Попередник:
П'єр Дюкен
Постійний представник при Організації економічного співробітництва та розвитку
2017—2019
Наступник:
П'єр Дюкен
Попередник:
Жан-П'єр Жує[fr]
Посол Франції у Великій Британії
2019—2022
Наступник:
TBD
Політичні посади
Попередник:
Клоді Еньєре
Міністр європейських справ
2005—2007
Наступник:
Жан-П'єр Жує[fr]
Попередник:
Жан-Ів Ле Дріан
Міністр Європи та закордонних справ
з 2022
Повноважний