Катюль Мендес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катюль Мендес
фр. Catulle Mendès
Portrait of Catulle Mendès.jpg
Народився 22 травня 1841(1841-05-22)[1][2][…]
Бордо[4]
Помер 8 лютого 1909(1909-02-08)[5][6] (67 років)
Сен-Жермен-ан-Ле[4]
·залізнична аваріяd
Поховання цвинтар Монпарнас
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1958).svg Франція[7]
Національність французи
Діяльність письменник, поет, лібретист, драматург, прозаїк-романіст
Мова творів французька[5]
Роки активності з 1860
У шлюбі з Judith Gautierd, Augusta Holmèsd і Jeanne Metted
Автограф Signature Catulle Mendès.jpg
Нагороди

CMNS: Катюль Мендес у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Катю́ль Менде́с (фр. Catulle Mendès; 22 травня 1841, Бордо — 7 лютого 1909, Сен-Жермен-ан-Ле) — французький поет, прозаїк драматург. Один із чільних представників літературного угруповання «Парнас»

Біографія[ред. | ред. код]

Мендес народився в єврейсько-португальській родині й провів своє дитинство та юність у Тулузі. 1859 року він приїхав до Парижа, де швидко став одним із протеже Теофіля Готьє . 1860 року він заснував «La Revue Fantaisiste», в якому зокрема працював Огюст де Вільє де Ліль-Адан . Першу збірку поезії «Філомела» Мендес опублікував 1863 року. Після поїздки до Німеччини він захопився композитором Ріхардом Вагнером.

Згодом Мендес приєднався до кола письменників навколо Шарля Леконта де Ліля, до якого входили Франсуа Коппе, Леон Діркс, Жозе-Марія де Ередіа та Теодор де Банвіль. Разом з парнасівцями Мендес опублікував декілька віршів в антології Le Parnasse contemporain, ініційованій Альфонсом Лемером .

Доньки Катюла Мендеса, Огюст Ренуар

1866 року Мендес одружився з Жудіт Готьє, дочкою Теофіла Готьє, але шлюб протривав недовго. З 1869 року Мендес жив цивільним шлюбом з композиторкою Оґюстою Олмес . У пари було п'ятеро дітей, проте 1886 року і цей шлюб розпався. Огюст Ренуар зобразив трьох дочок Мендеса на своїй картині Les filles de Catulle Mendès, яка зараз належить Музею мистецтв Метрополітен у Нью-Йорку. Нарешті Мендес одружився втретє з поетесою Жанною Метт.

Мендес помер у віці 67 років за нез'ясованих обставин. Його тіло було знайдене 7 лютого 1909 року в залізничному тунелі Сен-Жермен-ан-Ле. Вважається, що Мендес відчинив двері свого вагона, оскільки помилково вирішив, що потяг вже прибув на станцію.

Творчість[ред. | ред. код]

Великий доробок Катюла Мендеса сьогодні майже забутий. Мендеса вважають представником естетики fin de siècle, для якої була характерна вишукана і яскрава лексика. Критики свого часу звинувачували його у поверховості та слідування тодішніх мод. Його поезія позначена декаденським флером; її дуже цінував Верлен. Мендес також писав еротичні оповідання.

Твори[ред. | ред. код]

Поезія

  • Philoméla (1863) ;
  • Hespérus (1872) ;
  • Contes épiques (1872) ;
  • Poésies (1892) ;
  • Poésies nouvelles (1893) ;
  • Nouveaux Contes de Jadis (1893), Editeur Paul Ollendorff, Paris
  • Les plus jolies chansons du pays de France (dt.), chansons tendres, choisies / par Catulle Mendès. Paris: Plon (1899).

П'єси та оперні лібрето

  • La Part du roi (1872) ;
  • Les Frères d'armes (1873) ;
  • Justice (1877) ;
  • Les Mères ennemies (1882)
  • Le Capitaine Fracasse (1878) ;
  • Rodrigue et Chimène (1878), лібрето опери Клода Дебюссі;
  • Gwendoline (1886), лібрето опери Еммануеля Шабріє ;
  • La Femme de Tabarin (1887);
  • Isoline (1888), лібрето опери Андре Мессаже;
  • Médée (1898) ;
  • La Reine Fiammette (1898) ;
  • Le Fils de l'étoile (1904) ;
  • Scarron (1905) ;
  • Ariane (1906) лібрето опери Жуля Массне ;
  • Glatigny (1906) ;
  • Bacchus (1909) лібрето опери Жуля Массне .

Критичні праці

  • Les 73 journées de la Commune: du 18 mars au 29 mai 1871 (1871)
  • La Légende du Parnasse contemporain (1884) ;
  • Richard Wagner (1886) ;
  • L'Œuvre wagnérienne en France ;
  • Rapport sur le mouvement poétique français de 1867 à 1900 (1902).

Романи

  • Incendies (2006) (збірка оповідань) (Stalker éditeur)
  • La Vie et la mort d'un clown (1879) ;
  • Les Mères ennemies (1880) ;
  • Le Roi vierge (1881) ;
  • Zo'Har (1886) ;
  • L'Homme tout nu (1887) ;
  • La Première maîtresse (1894) ;
  • Gog (1896).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Stéphane Verstaevel-Magnier: Catulle Mendes: le poète protée, [Charleston, SC]: [CreateSpace], [2016?], ISBN 978-1-5171-4688-7

Посилання[ред. | ред. код]