Катя Гранофф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катя Гранофф
Народилася 16 липня 1896(1896-07-16)
Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія
Померла 16 квітня 1989(1989-04-16)[1] (92 роки)
Париж
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of France.svg Франція
Діяльність поетеса, письменниця, арт-дилерка
Знання мов французька[1]
Нагороди

Катя Гранофф (16 липня 1896[2], Миколаїв — 16 квітня 1989, Париж) — французька художниця та поетеса російського походження, власниця і засновниця картинної галереї Larock-Granoff.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Катя Гранофф народилася в Миколаєві в єврейській сім'ї.[3][4][5] Її батьками були Федір Гранів і Євдокія Фельдман. Її дід, Володимир Костянтинович Гранів, був відомим одеським адвокатом, присяжним повіреним, потім повіреним при комерційному суді, секретарем правління Єврейського ремісничого училища товариства «Труд»; дядько (молодший брат батька) — інженер і промисловець Олександр Володимирович Гранів (1893—1963); двоюрідний брат — французький психоаналітик з кола Лакана Володимир Олександрович Гранів.[6][7][8][9][10]

Катя провела дитинство в Одесі. Батьки померли, коли їй було всього 16 років. Опікуни відіслали Катю і її сестру Розу (1897—1980) на навчання в Швейцарію, де Катя отримала ступінь ліценціата з літератури.

Вона вийшла заміж за лікаря, але незабаром розлучилася. Після цього, в 1924 році, Катя Гранофф переїхала в Париж і почала працювати секретарем в Салоні Тюїльрі[fr].

Картинна галерея[ред. | ред. код]

Катя Гранофф відкрила свою першу галерею в 1926 році в Парижі за адресою Бульвар Осман, 166. Галерея стала популярною і переїхала на набережну Конті, а її господиня в 1937 році отримала французьке громадянство.

Коли в Париж увійшли німці-гітлерівці, Катя Гранофф була змушена тікати. Разом із сестрою, племінником і художником Жоржем Бушем вона сховалася від окупантів у середньовічному замку в комуні Ла-Вульт-сюр-Рон (департамент Ардеш). Після війни вона відкрила дві галереї в провінціях Онфлер і Канни, а також нову галерею в Парижі на площі Буво[fr]. У 1955 році вона заново відкрила і виставила картину Клода Моне «Кувшинки», які раніше не були доступні публіці.

Пізніше Катя Гранофф вирішила виставляти роботи жінок-художників, серед них роботи скульптора російського походження Хани Орлової. Крім того, в її галереях виставлялися роботи основоположника субконсціентизму П'єра-Андре де Віша[fr], а також Жоржа Дюфренуа, П'єра Брюна[fr] Жоржа Жімеля, Данила Соложева[fr], Едіт Дестернесс[fr] і Шарля Андре Вольфа[fr], письменника і поета, який присвятив їй в січні 1981 року один зі своїх віршів.

У 1987 році Катя Гранофф відійшла від справ і передала управління галереєю своєму племіннику П'єру Ларока.

Творчість[ред. | ред. код]

Катя Гранофф також відома як поетеса. Перу Каті Гранофф належить збірник «Amants maudits», до якого увійшли близько п'ятдесяти віршів, написаних олександрійським віршем, і присвячених поетам (Марцеліна Деборд-Вальмор, Леопарді, Нерваль, Бодлер) і літературним та історичним персонажам (Цариця Савська, Дон Жуан, Принцеса Клевська та інші).

Твори Каті Гранофф виходили в різних збірниках. Читання деяких її віршів було записано на плівку у виконанні автора та у виконанні П'єра Брассера. У 1967 році Моніка Мореллі[fr] виконала кілька пісень на слова Каті Гранофф. А в 1984 році Едіт Дестерн[fr] опублікувала картини, що ілюструють її твори.

На старості Катя Гранофф зайнялася складанням мемуарів. Свою останню книгу, видану в 1986 році, вона присвятила відносинам між християнами та іудеями.

Катя Гранофф померла у 1989 році в Парижі у віці майже 93 років.

Нагороди[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Katia Granoff. Anthologie de la poésie russe. — Paris : Gallimard, 1993. — P. 537. — (coll. « Poésie ») — ISBN ISBN 978-2-07-032814-7.

Примітки[ред. | ред. код]