Кафеклуббен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кафеклуббен
дан. Kaffeklubben Ø; ґренл. Inuit Qeqertaat
Kaffeklubben island aerial photo.jpg
Географія
83°40′ пн. ш. 29°50′ зх. д. / 83.667° пн. ш. 29.833° зх. д. / 83.667; -29.833Координати: 83°40′ пн. ш. 29°50′ зх. д. / 83.667° пн. ш. 29.833° зх. д. / 83.667; -29.833
Місцезнаходження Море Ванделя,
біля північного берега Ґренландії
Довжина 0,7  км
Ширина 0,3  км
Найвища точка 30 м 
Країна
Данія Данія
Адм. одиниця Ґренландський національний парк
Помилка Lua у Модуль:Location_map/multi у рядку 13: Модуль:Location map: Ні "Модуль:Location map/data/Арктика" ні "Шаблон:Карта розташування Арктика" не існують (див. документацію Модуль:Location map та Шаблон:Карта розташування).

CMNS: Кафеклуббен на Вікісховищі

Острів Кафеклуббен або Кавового клубу (дан. Kaffeklubben Ø; ґренл. Inuit Qeqertaat) — маленький острів на північному кінці Ґренландії. На ньому розташована найбільш північна точка суходолу.

Опис[ред.ред. код]

Острів Кафеклуббен розташований за 713,5 км від географічного Північного полюсу. По відношенню до Ґренландії він розташований на північ від фіорда Фредеріка Гайда (англ. Frederick E. Hyde Fjord), ~37 км на схід від мису Морріс-Джесуп (найпівнічніша точка Ґренландії) та стільки ж на захід від мису Бріджман, трохи на схід від центральної точки північного узбережжя Ґренландії. Його розміри приблизно 700 метрів у довжину[1] та максимум ~ 300 метрів у ширину. Найвища його точка — всього 30 метрів над рівнем моря.[1]

Дослідник Роберт Пірі вперше побачив Кафеклуббен

Вважається, що острів вперше побачив американський дослідник Роберт Пірі 1900 року, однак його вперше відвідали лише 1921. Саме тоді, ступивши на землю острова данський дослідник Лауге Кох дав йому назву на честь кавового клубу Геологічного музею Копенгагенського університету.

До 1969 року найпівнічнішою точкою на суші вважався мис Морріс-Джесуп, однак того року канадська команда визначила, що північний кінець Кафеклуббена на 750 метрів далі на північ, ніж північна точка мису Морріс-Джесуп, що змінило найпівнічнішу точку суходолу.

З того часу, ще північніше були знайдені декілька гравійних мілин, найбільш значуща з них — Оодак, на якій 1978 року побувала данська експедиція, яка проводила повторні заміри Кафеклуббену. Однак існує дискусія, чи можна вважати Оодак та йому подібні гравійні мілини суходолом та враховувати при визначенні рекордсмена, адже такі мілини рідко існують над поверхнею тривалий час — їх регулярно поглинають рухлива морська крига, вони переміщуються під дією хвиль чи поглинаються океаном.

Флора[ред.ред. код]

Попри суворі кліматичні умови, на Кафеклуббен є флора — не лише різні мохи, печіночники та лишайники, а й квітучі рослини: ломикамінь супротивнолистий (Saxifraga oppositifolia) та мак полярний (Papaver radicatum)[2][3][4][5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Funder, S. V. E. N. D.; Larsen, O. (Nov 15, 1982). Implications of volcanic erratics in Quaternary deposits of North Greenland. Bulletin of the Geological Society of Denmark 31. с. 57–61. ISSN 0011-6297. Процитовано August 23, 2014. 
  2. Arctic Thule. Kaffeklubben – Top of the World?. Процитовано 25 October 2013. 
  3. http://www.atlasobscura.com/places/the-flowers-of-kaffeklubben-island
  4. http://www.paxarctica.org/Greenland_2008_PV.html
  5. http://www.sagaxexpeditions.com/2US%20-%203.4%20Photos-Videos.html

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Ґренландія Це незавершена стаття з географії Ґренландії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.