Кафолічність Церкви

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Кафолі́чність Це́ркви (грец. καθολικότης («всесвітність», «загальність»); зі слів καθ — «по» і όλη — «ціла») у християнському богослов'ї — одна з істотних властивостей Церкви Христової, що розуміється як її «просторова, часова і якісна універсальність», інколи її хибно ототожнюють з термінами «всесвітність», «вселенськість». З того ж кореня походить і слово «католицизм». Термін «кафолічна» часто зближують з іншим терміном — «Вселенська» (грец. όικουμένη, пор. «ойкумена»).

Кафоличність - це не топографічне чи географічне поняття, не вселенскість, а духовне, внутрішнє, субстанціональне, з категорії буття. Істинна кафоличність ідеально втілена у  Святій Трійці.  Хто істинно сповідає Святу Трійцю, той істинно кафоличний, а істино сповідувати Її можливо тільки в Євхаристії[1].

Сучасна православна богословська думка розуміє термін «кафолична» у сенсі універсалізму Церкви, що являє собою Боголюдський організм Христа в усій його повноті, тобто Тіло Христове, що є «повнотою Того, що наповнює все в усьому!» (Еф. 1:23).

Слов'янською слово «кафолична» перекладається як «соборна», і має дещо інше значення, яке скоріше вказує на адміністративний устрій Церкви ніж на позначення третьої властивості Церкви згідно 9 члену Символу віри. Тому для позначення властивості природи Церкви правильніше використовувати виключно слово «кафоличність».

Дуже часто трактуючи поняття кафоличності тільки як всеохопність, всезагальність, всесвітність, універсалізм забувають звертати увагу на те що кафоличність в першу чергу це цілісність і повнота, тобто «присутність повноти істини через цілковите прийняття Церквою повноти божественного Одкровення».

Не сам факт збирання собору є ознакою кафоличності, а скоріш мета зібрання собору,  яка полягає в тому, щоб виявити, огородити істину. Тому виходячи з такого визначення собору, кафоличність можна розуміти як якісне знання істини, яке актуалізується тільки в самій Істині тобто в Христі, котрий сказав: «Я є шлях, істина і життя».

Церква, яка зібрана в ім'я Христове та звершує Євхаристію, очолювана єпископом, і є кафоличною Церквою, Тілом Христовим в усій Його повноті. «Там, де Христос, там кафолична Церква» — відомі слова св. Ігнатія Богоносця. Тобто коли Людина живе в Христі, вона володіє знанням істини, яка не є раціональними висновками, а справжнім практичним життям в Євхаристії, вона є кафоличною.

Доказом цього є історія про прп. Максима Сповідника. Хто тоді був кафоличним? Один хто був з Богом, чи собори які перебували в спілкуванні і водночас не були в істині тому що не засвоювали Євхаристію, не виявляли Христа, не були в Істинній Церкві, яка є єдність людської природи в іпостасі Ісуса Христа, і множинність іпостасей в благодаті Духа Святого, де проявляється особистісне існування, в якому може бути сприйняття повноти істини.

Тому загально-церковне спілкування чи єднання можливе тільки тоді коли кожна церква є кафоличною, а не тоді коли перебуває в спілкуванні з іншими. Первинним є кафоличність, а не спілкування і визнання іншими. «Якщо хто Христа визнає неправдиво, то спілкування з ним не можливо», - говорить преп. Максим Сповідник. Знову ж первинно потрібне правдиве визнання Христа – Істини, а вторинне спілкування як наслідок.

Можна зауважити,  коли церква не перебуває у спілкуванні з іншими Церквами, це не може свідчити про те, що вона не є кафоличниою тобто не володіє якісним знанням істини чи іншими словами не актуалізує себе в Христі, в Євхаристії, бо Церква є кафоличною завдяки Христу, який перебуває у Євхаристії.

У такому розумінні кафоличності на першому місці є Христос, Євхаристія, Боголюдський організм, а не організація людей що мають єдине вчення, принципи духовного життя, канонічний устрій, що призводить до профанації і ототожнення Церкви лише з певним суспільним інститутом.

Історія терміна[ред.ред. код]

Першим християнським богословом, що використав термін «кафолічна церква» (грец. καθολικὴ Ἐκκλησία), був Ігнатій Антіохійський в його Посланні до Смирнської Церкви: «Де буде єпископ, там повинен бути і народ, так як де Ісус Христос, там і кафолічна церква»[2]. Слово (грец. καθολικὴ) (всесвітня, католицька) передається в церковно-слов'янської традиції як «кафолічна»[3]. В основі вчення Ігнатія про Церкву, як і апостола Павла, про існування або перебування Церкви Божої в кожній місцевій Церкві лежить євхаристійна еклезіологія: Церква Божа перебуває у місцевій Церкві тому, що в її євхаристійному зібранні перебуває Христос у всій повноті і в усій єдності Свого тіла.

Оскільки Ігнатій, вживаючи цей термін, його не пояснює, можна припустити, що він уже був зрозумілим для сучасних йому читачів.

Між тим уточнюємо, термін «Кафолічний» походить від грецьких слів — «каф олон» — по всьому цілому (згідно з цілим). Це означає повну церкву. Повна церква — це церква в якій є хоча б один єпископ і один прихожанин. Іншими словами кафолічна церква це — єпископальна церква. Необхідність виникнення терміну «кафолічна церква», показує нам наявність проблеми в ІІ столітті н. е., серед спадкоємців апостолів. Доглядачі (грецькою — єпископи) наполягали на єпископальній церкви, пресвітери на те, що вони є послідовниками апостолів. До нашого часу, від цього протистояння дійшли тільки терміни — кафолічна, єпископальна і пресвітеріанська церква.

Термін міститься в Апостольському Символі віри, датування якого суперечне, але, мабуть, не пізніше II століття: Πιστεύω εἰς τò πνεῦμα τò ἅγιον, ἁγίαν καθολικὴν ἐκκλησίαν.

Константинопольський Собор 381 р. ввів його в Нікейський Символ віри — Πιστεύομεν <...> μίαν, ἁγίαν, καθολικὴν καὶ ἀποστολικὴν Ἐκκλησίαν — після чого він став одним з фундаментальних еклезіологічних термінів (понять) на Сході і Заході.

На Заході щодо Кафолічної властивості Церкви чудово висловився преподобний Вікентій Леринський (450): {{Цитата|В самой же кафолической Церкви особенно должно заботиться нам о том, чтобы содержать то, чему верили повсюду, всегда, все; ибо истинно и в собственном разуме кафолическое, как показывает значение и смысл наименования сего, — то, что все вообще объемлет.

Оригінальний текст (лат.)

In ipsa item catholica ecclesia, magnopere curandum est ut id teneamus quod ubique, quod semper, quod ab omnibus creditum est ; hoc est etenim uere proprieque catholicum, quod ipsa uis nominis ratioque declarat, quae omnia fere uniuersaliter conprehendit[4].

Іменник καθολικότης (рос. кафоличність) з'явилося значно пізніше.

У Руській Церкві в церковно-слов'янському тексті Символу віри використаний термін Соборна.

Поняття кафолічності (соборності) в Росії[ред.ред. код]

Російське шкільне догматичне богослов'я XIX ст. давало цілком консервативне і коректне тлумачення терміна:

…она [Церковь] не ограничивается никаким местом, ни временем, ни народом, но заключает в себе истинно верующих всех мест, времен и народов.[5]
Соборной, Кафолической или Вселенской Церковь называется и есть:

  1. по пространству. Она предназначена обнимать собою всех людей, где бы они ни обитали на земле;
  2. по времени. Церковь предназначена приводить к вере во Христа всех людей и существовать до скончания века;
  3. по своему устройству.[6]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Євхаристія і Кафоличність. Київська православна богословська академія (uk-ua). Процитовано 2018-02-22. 
  2. Ігнатія Богоносця Смірна. VIII, 2. Видання Казанської Духовної Академії, 1857, стор 174
  3. Митр. Філарет. Християнський катехізис. М.: изд. Московської Патріархії, 1997 (в дореволюційній орфографії). С. 65. Пояснення Символу віри.
  4. Двуязычное издание «Памятных записок» на латинском языке с параллельным французским переводом (лат.)(фр.)
  5. Пространный Православный Катихизис Православныя Кафолическия Восточныя Церкви, Изъяснение 9-го Члена Символа веры
  6. митрополит Макарий Булгаков. Православно-догматическое богословие. СПб.,1895

Література[ред.ред. код]

  1. Протопресвитер Иоанн Мейендорф. Кафоличность церкви
  2. Прот. Ливерий Воронов. Кафоличность (или соборность) Церкви
  3. Н. Д. Успенский. Соборность Церкви
  4. А. С. Хомяков. О значении слов «кафолический» и «соборный»
  5. Профессор Парижского Свято-Сергиевского богословского института диакон Николай ЛОССКИЙ. Соборность (кафоличность) и первенство в православной экклезиологии
  6. архиепископ Василий (Кривошеин). КАФОЛИЧНОСТЬ И ЦЕРКОВНЫЙ СТРОЙ// Замечания к докладу С. С. Верховского