Кафолічність Церкви

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кафолі́чність Це́ркви (грец. καθολικότης («всесвітність», «загальність»); зі слів καθ — «по» і όλη — «ціла») у християнському богослов'ї — одна з істотних властивостей Церкви Христової, що розуміється як її «просторова, часова і якісна універсальність», «всесвітність», «вселенськість». З того ж кореня походить і слово «католицизм». Термін «кафолічна» часто зближують з іншим терміном — «Вселенська» (грец. όικουμένη, пор. «ойкумена»).

Історія терміна[ред.ред. код]

Першим християнським богословом, що використав термін «кафолічна церква» (грец. καθολικὴ Ἐκκλησία), був Ігнатій Антіохійський в його Посланні до Смирнської Церкви: «Де буде єпископ, там повинен бути і народ, так як де Ісус Христос, там і кафолічна церква»[1]. Слово (грец. καθολικὴ) (всесвітня, католицька) передається в церковно-слов'янської традиції як «кафолічна»[2]. В основі вчення Ігнатія про Церкву, як і апостола Павла, про існування або перебування Церкви Божої в кожній місцевій Церкві лежить євхаристійна еклезіологія: Церква Божа перебуває у місцевій Церкві тому, що в її євхаристійному зібранні перебуває Христос у всій повноті і в усій єдності Свого тіла.

Оскільки Ігнатій, вживаючи цей термін, його не пояснює, можна припустити, що він уже був зрозумілим для сучасних йому читачів.

Між тим уточнюємо, термін «Кафолічний» походить від грецьких слів — «каф олон» — по всьому цілому (згідно з цілим). Це означає повну церкву. Повна церква — це церква в якій є хоча б один єпископ і один прихожанин. Іншими словами кафолічна церква це — єпископальна церква. Необхідність виникнення терміну «кафолічна церква», показує нам наявність проблеми в ІІ столітті н. е., серед спадкоємців апостолів. Доглядачі (грецькою — єпископи) наполягали на єпископальній церкви, пресвітери на те, що вони є послідовниками апостолів. До нашого часу, від цього протистояння дійшли тільки терміни — кафолічна, єпископальна і пресвітеріанська церква.

Термін міститься в Апостольському Символі віри, датування якого суперечне, але, мабуть, не пізніше II століття: Πιστεύω εἰς τò πνεῦμα τò ἅγιον, ἁγίαν καθολικὴν ἐκκλησίαν.

Константинопольський Собор 381 р. ввів його в Нікейський Символ віри — Πιστεύομεν <...> μίαν, ἁγίαν, καθολικὴν καὶ ἀποστολικὴν Ἐκκλησίαν — після чого він став одним з фундаментальних еклезіологічних термінів (понять) на Сході і Заході.

На Заході щодо Кафолічної властивості Церкви чудово висловився преподобний Вікентій Леринський (450): {{Цитата|В самой же кафолической Церкви особенно должно заботиться нам о том, чтобы содержать то, чему верили повсюду, всегда, все; ибо истинно и в собственном разуме кафолическое, как показывает значение и смысл наименования сего, — то, что все вообще объемлет.

Оригінальний текст (лат.)

In ipsa item catholica ecclesia, magnopere curandum est ut id teneamus quod ubique, quod semper, quod ab omnibus creditum est ; hoc est etenim uere proprieque catholicum, quod ipsa uis nominis ratioque declarat, quae omnia fere uniuersaliter conprehendit[3].

Іменник καθολικότης (рос. кафоличність) з'явилося значно пізніше.

У Руській Церкві в церковно-слов'янському тексті Символу віри використаний термін Соборна.

Поняття кафолічності (соборності) в Росії[ред.ред. код]

Російське шкільне догматичне богослов'я XIX ст. давало цілком консервативне і коректне тлумачення терміна:

…она [Церковь] не ограничивается никаким местом, ни временем, ни народом, но заключает в себе истинно верующих всех мест, времен и народов.[4]
Соборной, Кафолической или Вселенской Церковь называется и есть:

  1. по пространству. Она предназначена обнимать собою всех людей, где бы они ни обитали на земле;
  2. по времени. Церковь предназначена приводить к вере во Христа всех людей и существовать до скончания века;
  3. по своему устройству.[5]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ігнатія Богоносця Смірна. VIII, 2. Видання Казанської Духовної Академії, 1857, стор 174
  2. Митр. Філарет. Християнський катехізис. М.: изд. Московської Патріархії, 1997 (в дореволюційній орфографії). С. 65. Пояснення Символу віри.
  3. Двуязычное издание «Памятных записок» на латинском языке с параллельным французским переводом (лат.)(фр.)
  4. Пространный Православный Катихизис Православныя Кафолическия Восточныя Церкви, Изъяснение 9-го Члена Символа веры
  5. митрополит Макарий Булгаков. Православно-догматическое богословие. СПб.,1895

Література[ред.ред. код]

  1. Протопресвитер Иоанн Мейендорф. Кафоличность церкви
  2. Прот. Ливерий Воронов. Кафоличность (или соборность) Церкви
  3. Н. Д. Успенский. Соборность Церкви
  4. А. С. Хомяков. О значении слов «кафолический» и «соборный»
  5. Профессор Парижского Свято-Сергиевского богословского института диакон Николай ЛОССКИЙ. Соборность (кафоличность) и первенство в православной экклезиологии
  6. архиепископ Василий (Кривошеин). КАФОЛИЧНОСТЬ И ЦЕРКОВНЫЙ СТРОЙ// Замечания к докладу С. С. Верховского