Кафтан (український)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українське національне вбрання
Кафтан (український)
Koz3.jpg
По кафтанах одягнуті черкески.
Жіночий стрій
Чоловічий стрій
Історія
Географія
 
Категорія КатегоріяPortal ПорталCommons page Ілюстрації

Український кафтан (каптан) — український різновид каптана, чоловічий нижній одяг, який носили під верхнім одягом, кунтушем або черкескою в козацьку добу.

Кафтани були крою такого самого, як і підрясники в духовних осіб або як підкаптання, пола при цьому значно заходила на полу.

Вдома або між приятелями чоловіки могли бути одягненими лише в кафтани. Защіпались кафтани зверху на гаплик, гудзик або бляшку. В заможних ці застіжки були з золота, перлів або алмазів. Військові мали каптани довжиною нижче коліна, для зручності при верховій їзді та військовій службі.

Військові носили кафтани лише суконні і короткі. Козаки носили лише червоного кольору, пізніше — білого, як і широкі штани. По каптані козаки одягали синю черкеску з червоними обшлагами. Жолдаки, пушкарі, артилеристи — жовтого кольору. Запорожці, після того як відокремились від України носили різного кольору.

Державні чиновники та приватні особи носили кафтани різних барв та з різних тканин. В заможних кафтани могли бути і з парчі. При виборі кафтанів використовували контрастні до верхнього одягу кольори: фіалкове верхнє вбрання і зелене нижнє (кафтан), або червоний верх і білий низ або навпаки. Кафтан міг бути парчевий, а черкеска оксамитова або атласна.

Компанійці, які складали особисте військо гетьмана носили червоні кафтани і до них зелені черкески з червоними обшлагами.

Якщо зверху одівали кунтуш, то пояс пов'язували по кафтану, а якщо черкеску, то по черкесці.

«Пошили сині всім жупани,
На спід же білії каптани,
Щоб був козак, а не мугир.»

Іван Котляревський «Енеїда»

Література[ред. | ред. код]

  • В. Я. Ломиковский — Словарь малорусской старины, составленный в 1808 года.
  • Иван Попка, Черноморскіе козаки в их гражданском и военном быту: очерки края.,1858 p.