Качаловський Євген Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Качаловський Євген Вікторович
Качаловський Євген Вікторович.tif
 
Партія: КПРС
Освіта: Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту
Народження: 20 березня 1926(1926-03-20)
Катеринослав, Українська СРР, СРСР
Смерть: 28 вересня 2011(2011-09-28) (85 років)
Київ, Україна
Нагороди:
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора

Євген Вікторович Качаловський (20 березня 1926(19260320), місто Катеринослав, тепер Дніпропетровськ — 28 вересня 2011, місто Київ) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Дніпропетровського обкому КПУ. Член ЦК КПУ у 1971 — 1990 р. Кандидат у члени Політбюро ЦК КПУ у квітні 1980 — квітні 1983 р. Член Політбюро ЦК КПУ у квітні 1983 — лютому 1990 р. Депутат Верховної Ради УРСР 8-9-го і 11-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 10-11-го скликань. Народний депутат СРСР у 1989 — 1991 р. Член ЦК КПРС у 1981 — 1990 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у родині службовця. Трудову діяльність розпочав у 1942 році механіком по ремонту вимірювальної апаратури на заводі у місті Новосибірську.

1947 року вступив до ВКП(б).

У 1948 році закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту.

У 1948 — 1952 р. — помічник машиніста, машиніст, бригадир комплексної бригади, заступник начальника паровозного депо станції Пологи Запорізької області. У 1950 — 1952 р. — у спеціальному відрядженні на залізниці Китайської Народної Республіки. У 1952 — 1962 р. — заступник начальника, головний інженер, начальник локомотивного депо станції Нижньодніпровськ-Вузол.

У 1962 — 1967 р. — директор Дніпропетровського електровозобудівного заводу.

У 1967 — 1970 р. — голова виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих. У 1970 — 1974 р. — 1-й секретар Дніпропетровського міського комітету КПУ Дніпропетровської області.

У 1974 — червні 1976 р. — 2-й секретар Дніпропетровського обласного комітету КПУ.

У червні 1976 — лютому 1983 р. — 1-й секретар Дніпропетровського обласного комітету КПУ.

2 лютого 1983 — 14 грудня 1989 р. — 1-й заступник голови Ради Міністрів Української РСР.

З 1990 — на пенсії.

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]