Кашаган

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кашаган
46°38′11″ пн. ш. 52°27′15″ сх. д. / 46.63638888891677681° пн. ш. 52.45416666669477479° сх. д. / 46.63638888891677681; 52.45416666669477479
Тип нафтове родовище
гігантське нафтогазове родовищеd
Спосіб розроблення офшорне видобування нафти і газу і штучний острів
Континент Азія
Країна  Казахстан,  Російська імперія і  СРСР
Регіон Атирауська область
Відкрито 30 червня 2000
Надрокористувач North Caspian Operating Companyd

Кашаган — надвелике нафтогазове родовище на казахстанському шельфі Каспійського моря[1].

Загальний опис[ред. | ред. код]

Розташоване на півночі Каспійського моря біля міста Атирау. Приурочене до Прикаспійської нафтогазоносної провінції. Є одним з найбільших родовищ в світі, відкритих за останні 40 років, а також найбільшим нафтовим родовищем на морі.

Передбачається, що родовище Кашаган має запаси близько 13 млрд барелів (2,1 млрд м³) сирої нафти. Суворі умови, в тому числі морський лід зимою, зміни температури від -35 до +40 °C, дуже мілка вода та високий рівень сірководню, разом з безгосподарністю і суперечками, зробили його одним з найбільш важких нафтових мегапроектів[2][3]. Комерційне виробництво почалося у вересні 2013 року,[4] але, через розущільнення трубопроводу пов'язане з непридатністю труб до високого вмісту сірководню, швидко зупинене. Нафта була призначена як основне джерело поставок для нафтопроводу Казахстан-Китай.[5] За оцінками CNN Money, розробка родовища коштувала $116 млрд за станом на 2012 рік, що зробило його найдорожчим енергетичним проектом в світі,[6][7]. Інші джерела повідомляють про вартість на суму до $50 млрд.[2][3]

Розробку родовища веде міжнародне спільне підприємство North Caspian Operating Company (NCOC) відповідно до угоди про розподіл продукції по Північному Каспію від 18 листопада 1997 року. В жовтні 2016 року перша нафта в кількості 26500 метричних тонн була направлена на експорт. Початкове виробництво очікується на рівні 90 тисяч барелів на день, NCOC має намір поступово збільшити виробничі потужності до цільового рівня 370 тисяч барелів на день до кінця 2017 року.[8]

У 2017 р. Казахстан планує видобути до 8 млн тонн нафти на Кашагані.

Учасниками консорціуму з освоєння Кашагана є компанії «Аджип Каспіан Сі Б. В.» (16,807 %), «КННК Казахстан Б. В.» (8,333 %), «ЕксонМобіл Казахстан Інк» (16,807 %), "ІНПЕКС Норт Каспіан Сі, Лтд. "(7,563 %), " КМГ Кашаган Б. В. "(16,877 %), " Шелл Казахстан Девелопмент Б. В. «(16,807 %) і» Тоталь ЕІП Казахстан "(16,807 %).

Історія[ред. | ред. код]

Відкрите 30 червня 2000 року свердловиною «Восток-1». Східний Кашаган відкрито влітку 2000 році, Західний Кашаган — в 2001 році, Південно-Західний Кашаган — в 2003 році. Початок промислового видобутку неодноразово переносився, фактично — з вересня 2013 року.

Назва родовища — на честь відомого поета-жирау XIX століття — Кашагана Куржіманули.[9] Слово Кашаган означає норовистий, невловимий.

Характеристика[ред. | ред. код]

Нафтогазоносність пов'язана з пермським, кам'яновугільними і девонським відкладеннями. Родовище характеризується як рифогених, коли вуглеводні перебувають під сольовим куполом (висота соляного купола 1,5-2 км). Відноситься до Прикаспійської нафтогазоносної провінції.

Початкові запаси значно перевищують запаси родовища Тенгіз, розташованого неподалік. Запаси нафти Кашагана коливаються в широких межах 1,5—10,5 млрд тонн. З них на Східний доводиться від 1,1 до 8 млрд тонн, на Західний — до 2,5 млрд тонн і на Південно-Західний — 150 млн тонн.

Нафта хорошої якості, за складом близька до тенгізької. Площа нафтових полів Кашагана в 6 раз більше, ніж на Тенгізі, коефіцієнт продуктивності в декілька разів вище, тиск понад 200 атм. Після освоєння цього родовища Казахстан може увійти в п'ятірку найбільших нафтодобувних країн світу.

Казахстан суттєво зміцнює свою позицію на світовому газовому ринку газу за рахунок розробки морського родовища Кашаган, яке в 2002 р. стало комерційним відкриттям в казахстанському секторі Каспію. На першому етапі освоєння Кашагану розпочате в 2005 р., попутно з нафтою щорічно добувається близько 3 млрд м³ газу.

Технологія розробки[ред. | ред. код]

Окрім складних геологічних умов — великі глибини залягання (до 5500 м), високий пластовий тиск (80 МПа), високий вміст сірководню (до 19 %) — для Кашагану властиве несприятливе поєднання мілководдя і льодоутворення (близько 5 місяців в році). З огляду на останнє, ключовим елементом облаштування родовища є штучні острови.

Видача отриманої на островах продукції здійснюється за допомогою трубопровідної системи Острів D – Болашак, яка прямує до берегового комплексу підготовки нафти і газу Болашак. Крім того, ведеться будівництво газопереробного заводу Кашаган.

Енергозабезпечення промислу здійснюють власні електростанції на острові D та у комплексі Болашак.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Inpex – Caspian Region. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 16 жовтня 2016. 
  2. а б Crooks, Ed; Chazan, Guy (26 November 2012). Conoco sells stake in Kashagan field. Financial Times. Архів оригіналу за 18 Грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2012. 
  3. а б Demytrie, Rayhan (16 жовтня 2016). Development challenge of Kazakhstan's giant oilfield. BBC News. Архів оригіналу за 8 Грудня 2012. Процитовано 8 December 2012. 
  4. Kramer, Andrew E. (11 вересня 2013). Kazakhstan Oil Field Begins Production After Years of Delay. The New York Times. Архів оригіналу за 30 Вересня 2015. Процитовано 16 жовтня 2016. 
  5. Caspian oil exports heading east. Asia Times. 9 February 2005. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 16 жовтня 2016. 
  6. Kazakhstan's Kashagan tagged world's most expensive energy project. Tengrinews.kz. 29 листопада 2012. Архів оригіналу за 18 Жовтня 2014. Процитовано 16 жовтня 2016. 
  7. Hargreaves, Steve (27 серпня 2012). 10 most expensive energy projects in the world. CNNMoney. Архів оригіналу за 31 Травня 2019. Процитовано 16 жовтня 2016. 
  8. Gizitdinov, Nariman (14 жовтня 2016). Oil From $50 Billion Kashagan Field Starts Flowing to Export. Bloomberg.com. Архів оригіналу за 15 Жовтня 2016. Процитовано 16 жовтня 2016. 
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 Жовтня 2016. Процитовано 16 Жовтня 2016.