Кашин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герб міста

Кашин (рос. Кашин) — стародавнє місто, адміністративний центр Кашинського району Тверської області. Население станом на 2006 — 16,2 тисяч людей.

Місто розташоване на берегах річки Кашинки, лівого притоку Волги, на південному-сході області в 150 кілометраз від обласного центру, та за 180 кілометрів від Нерезинової, поруч кордону з Ярославською областю.

Кашин — єдине в Тверській області місто-курорт. Санаторій поруч з розташорваним прямо в місті джерелом лікувальної та столової мінеральної води був відкритий, ще в XIX столітті. В місті діють контори які бодяжать цю воду по пляшкам і продають під марками «Кашинская», «Анна Кашинская», «Кашинская водица» які відомі навіть за межами області. Власне саме цим маленьке містечко й відоме.

Романтичні та патріотичні місцеві жителі звуть Кашин «містом російського серця» (рос. город русского сердца читається ґорад рускава серца) бо річка Кашинка в межах міста утворює точний силует серця. З цього можна зробити висновок, що з визначними місцями в місті певно негусто.

Історія[ред.ред. код]

Річка Кашинка, Воскресенський собор та бєрьозки на задньому тлі

Перша письмова згадка про місто датується 1238 роком — в Ніконівському літописі Кашин згадується серед поплюндрованих монголоами міст. На основі інших, надійніших джерел, датою заснування міста призначили 1287 рік. Кашин входив до складу Тверського князівства і вважався одним з найважливіших його міст. В XIV столітті за місто боролися тверські та московські князі, а само місто намагалося вибороти незалежність, але не вигоріло — хоч в 1375 та 1399 році місто ставало самостійним, але за кілька років його знову підминала під себе Тверь.

Незважаючи на підлеглість Твєрі в місті били власну монету (пул) та вели свій літопис. Місто було значним торговим центром, а кашинські купці швендяли світами в далекі землі, а не тільки околицями. Розвивалося й ремесло особилво виробництво фарб-білил. Це виробництво було настільки важливим, що в первісному гербі міста було зображено серед іншого три ступки для білил.

Про те, що місто старе й славне, а не пгт якесь свідчить той факт, що московськопатріархатний єпископ Твєрі носить титул архієпископа «Твєрського і Кашинського»[1].

В 1485 році разом з усім Твєрським князівством Кашин захапала Московщина, через що місто тимчасово занепало як торгівельно-промисловий центр.

В XVII столітті місту були непереливки, спершу його під час так званого «Смутного часу» зруйнували ляхи, в 1654 році відбулася епідемія чуми, а 1676 року Кашин згорів під час пожежі ущент. Однак робити нічого і місто доситть швидко відродилося. Окрім найкращих на Московщині фарб місто славилося ковалями, гончарами, іконописцями та ярмарками. Сприяло розвитку міста заснування Петербургу та введення в дію Вишневолоцької водної системи. Кашинські купці швидко зрозуміли, що столиця-на-костях то неабиякий ринок збуту. Багато хто з них узялися заробляти на армійських підрядах — поставках харчів та зброї. В кінці XVIII в місті вже було чимало кам’яних будинків та церков, а це в Московщині тих часів було ознакою неабияких статків.


В 1775 році Кашин отримав статус повітового міста через утсорення Кашинського повіту, тобто по сучасному став райцентром.

Під час війни з Наполеоном купці скинулися й повністю забезпечили ополчення озброєнням та харчами. Десь в той самий час в Кашині та околицях починає розвиватися лляна промисловість, що стало ще одним джерелом прибутку для міста.

Сам Воскресенський собор

В 1867 році був збудований Воскресенський собор. На гроші купця Тєрлікова була збудована ніху... велика дзвіниця — досі найбільша в єпархії. Купець Чєчєрін заснував першу в місті публічну бібліотеку, купці Манухіни — першу лікарню, купець Кункін — краєзнавчий музей. Взагалі в ті часи Кашин був містом купецьким. В 1898 році була відкрита залізниця до тодішньої столиці — Санкт-Петербургу. Тоді ж були збудовані кам’яні торгові ряди, вони до речі досі працюють, та засновано курорт.

На початку XX століття в Кашині була 21 церква та 3 монастирі.

Пам’ятки[ред.ред. код]

Воскресенський собор з 76 метровою дзвіницею.

Курорт Кашин на притоці Кашинки річечці Маслятці. В санаторії вісім джерел різної мінеральнолї води.

Відреставрований Вознесенський собор, який зараз є кафедральним собором міста. В 1993 році туди перенесено мощі Анни Кашинської.

Церкви, усі другої половини XVIII століття:

  • Іллі Пророка в Кашині 1778 року побудови
  • Різдва Христова на горі 1776 року побудови, поруч з попередньою.
  • Хрестознаменська 1784 року побудови розташована поруч з санаторієм.
  • Святих Апостолів Петра і Павла 1782
  • Флора і Лавра 1751

Краєзнавчий музей в будівлі Входоєрусалимської церкви (1789).

Монастирі:

  • Клобуків, заснований в XIV столітті і досі діє
  • Дмитрівський - вперше згадується в 1521 році, не зберігся, лежить в руїнах
  • Сретенський, початку XV століття, лежить в руїнах

Раніше окрасою мітса була дерев’яна церква святих Іоакима та Анни (1646), але в 1998 році вона згоріла внаслідок «незумисного підпалу» тобто знайшлося якесь бидло яке її спалило.

Промисловість[ред.ред. код]

Основні підприємства міста:

  • Кашинський завод електроапаратури
  • Завод «Вереск» — виробництво міцних алкогольних напоїв та розлив мінеральної води «Анна Кашинская»
  • Підприємство Ера — розлив мінеральної води «Кашинская»
  • Лляний завод
  • Кашинський маслоробний сироробний завод — виробництво молокопродуктів та розлив мінеральної води «Кашинская водица»
  • М’ясокомбінат

У 2009 році обсяги відвантаженої продукції власного виробництва в обробній промисловості склали 930 мільйонів російських тугриків.

Відомі люди[ред.ред. код]

З мітом тісно пов’язане ім’я російської святої Анни Кашинської, дружини великого князя твєрського Михайла. Свята вважається покровительницею міста, а її мощі знаходяться в кафедральному Вознесенському соборі. ТОбто Кашин як правильне стародавнє місто має не лише історію, старі храми та руїни, але й власну святу не те, що усякі там пгт.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Щоправда були винятки: в 1934-1941 титул був «Твєрський і Смоленський», в 1941-1956 «Тверський і Великолукський», але потім повернулися до історичного варіанту.

Джерела[ред.ред. код]

  • Перекладено з російської Вікіпедії 16 травня 2010 року.

Посилання[ред.ред. код]