Каєтан Потоцький (канонік)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каєтан Потоцький
Kajetan Potocki
Народився 31 березня 1751(1751-03-31)
Семенівка, Пустомитівський район, Львівська область, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер 24 квітня 1814(1814-04-24) (63 роки)
Поховання міський цвинтар, Бучач
Національність поляк
Діяльність релігійний діяч, дідич
Alma mater Папський Григоріанський університет
Титул граф
Конфесія РКЦ
Рід Потоцькі гербу Золота Пилява
Батько Юзеф Потоцький
Мати Пелаґея з Потоцьких

Каєтан Потоцький (пол. Kajetan Potocki; 31 березня 1751, с. Семенівка,[1] тепер Пустомитівський район — 24 квітня 1814) — польський аристократ гербу Золота Пілява, релігійний діяч РКЦ. Брат-близнюк Павела Потоцького.

Життєпис[ред. | ред. код]

Батько — львівський каштелян Юзеф Потоцький[2] (рідний брат Антонія Міхала). Брат — граф Ян Потоцький, староста канівський з 1782 р.[джерело?]) з дружиною Йоанною з Потоцьких — за заповітом Миколи Василя Потоцького[3] — новий дідич Бучача.

У 1764 році, після смерти батька, разом з братами Павелом та Яном «опинився» у Львівському колегіумі єзуїтів, а їх гувернером став єзуїт кс. Григоріс Пірамович.[4] За даними кс. С. Баронча, разом з братом-близнюком навчався під керівництвом кс. Г. Пірамовіча, потім з ним як опікуном виїхали (Ельжбета Александровська вказує, що також разом з братом Яном[4]) в «освітню подорож»[4] до Франції, Італії восени 1767. Прибули до Риму, де навчалися в колегіумі єзуїтів Риму (Collegium Romanum, тепер Папський григоріанський університет). Від вересня 1770 з Павелом навчались у місті Понт-а-Муссон. 1774 року брати закінчили навчання в Collegium Romanum, отримали священичі (капланські) свячення. Став каноніком катедр Ґнезненської і Краківської, кавалером ордену святого Станіслава, пробощом Станиславова (був приблизно до 1810 року).

«Рохманівський ключ» був власністю Миколи Василя Потоцького, який заповів його «на вічні часи» краківському каноніку К. Потоцькому.[5] 7 червня 1786 р. через виїзд до Литви дідичка графиня Йоанна Потоцька права на дідицтво міста передала рідному брату чоловіка (каноніку гнезненському, краківському[3]) графу К. Потоцькому.[6]

Каплиця-усипальниця Павела та Каєтана Потоцьких, цвинтар Федір, Бучач, 2014

Дідичі — каноніки Потоцькі — продали євреям замок у місті, які почали розбирати його на матеріал для будівництва[7] 1812 року з братом наказали розібрати останню з спостережних башт Бучача на горі Федір та спорудити з каменю гробницю-каплицю в стилі класицизму на міському цвинтарі.[8]

14 квітня 1814 року в Бучачі підписав заповіт, одним зі свідків у якому був записаний Пйотр з Рупнева Уєйський.[9] Помер 24 квітня 1814[10][3]. Був урочисто похований 29 квітня в родовій каплиці-гробниці на міському цвинтарі на горі Федір у Бучачі. Похорон організував брат-близнюк Павел. На похорон прибув, зокрема, митрополит УГКЦ Михайло Левицький.[11]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Kajetan Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: dw.15033)
  2. Potoccy (03) Архівовано 5 March 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.)
  3. а б в Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 19.
  4. а б в Aleksandrowska E. Piramowicz Grzegorz Wincenty (1735—1801)… — S. 530.
  5. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 68—69.
  6. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 35.
  7. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Galicyi. — Lwów : Drukarnia «Grafii», 1919; Репринт. Krosno : «Ruthenus», 2008. — S. 143. — ISBN 978-83-7530-028-4. (пол.)
  8. Станкевич М. Бучач та околиці. — Львів : СКІМ (Спілка критиків та істориків мистецтва), 2010. — іл. — С. 18. — ISBN 966-95709-0-4.
  9. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 78.
  10. Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 42.
  11. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 79.

Джерела[ред. | ред. код]