Квага
| ?Квага Час існування: калабрій—голоцен | |
|---|---|
 Кобила квага у Лондонському зоопарку, 1870 | |
| Охоронний статус | |
 Вимерлий (1883) (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Непарнокопитні (Perissodactyla) |
| Родина: | Коневі (Equidae) |
| Рід: | Кінь (Equus) |
| Вид: | Зебра бурчеллова (Equus quagga) |
| Підвид: | †E. q. quagga |
| Триноміальна назва | |
| †Equus quagga quagga (Boddaert, 1785) | |
 Колишній ареал (червоним) | |
| Синоніми | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Equus quagga quagga |
 EOL: | 31999507 |
 ITIS: | 926245 |
 МСОП: | 7957 |
| Fossilworks: | 236287 |
Квага (Equus quagga quagga) — вимерлий підвид рівнинної зебри, що жив у Південній Африці. Довгий час вважалося, що це був окремий вид, але нещодавно[коли?] генетичні дослідження показали, що це був найпівденніший підвид зебри рівнинної. Назва походить від її вигуку, щось на кшталт «Ква-ха-ха»([ˈkwɑːxɑː])[2][3].
Квага, вважають, мала близько 257 см завдовжки та 125—135 см заввишки в холці. Головна відмінність від інших зебр — обмежене поле малюнку, в основному коричневих і білих смуг, передньою частиною тіла. Задня була коричневою й без смуг, і, отже, більш конеподібна. Розподіл смуг істотно варіювався між особами. Мало що відомо про її поведінку, проте, імовірно, вони кочували стадами в 30–50 осіб. Ареал розповсюдження обмежувався тереном Карру колишніх Капської провінції й південної частин Оранжевої республіки Південної Африки.
З початку нідерландської колонізації Південної Африки на кваг сильно полювали, також вони конкурували з домашніми тваринами за пасовища. Остання квага в дикій природі загинула 1878-го. Останній у світі віслюк кваги помер у неволі в Амстердамі 12 серпня 1883-го. У 1984-му році квага була першою вимерлою твариною, аналіз ДНК якої було проведено.
Одомашнення кваги було трохи дивним — їх використовували для охорони стад інших домашніх тварин. Вони набагато раніше за інших домашніх тварин (овець, корів, кур) відчували наближення хижака й попереджали людей гучним криком «квах», завдяки якому й отримали свою назву.
Генетичне дослідження, опубліковане у 2005 році, підтвердило статус підвиду квага. Воно показало, що в них було достатньо невелике генетичне різноманіття, і що відокремлення від інших підвидів рівнинної зебри відбулось від 120 до 290 тисяч років тому, у плейстоцені, можливо, у час передостаннього льодовикового максимуму[4].
У 1987 році був запущений проєкт відновлення кваг як біологічного підвиду, «Quagga Breeding Project». Проєкт організовано за участю експертів — зоологів, селекціонерів, ветеринарів, генетиків та екологів. Були виведені селекційним шляхом 9 тварин, яких помістили для спостереження в парк Етоша, Намібія, і в спеціальний табір, розташований поблизу містечка Робертсон, Cape Nature Conservancy farm Vrolijkheid.
20 січня 2005 на світ з'явився представник третього покоління кваги — огир Генрі, який настільки схожий на типову квагу, що деякі експерти впевнені — він навіть більш схожий на квагу, ніж деякі музейні експонати цієї тварини, виготовлені з натуральних шкір. Один з родоначальників проєкту, натураліст Рейнгольд Рау, впевнений, що проєкт буде вдалим, і незабаром відновлених кваг розселятимуть на просторах Південної Африки[5].
У березні 2016 року проєкт Quagga перерахував 116 тварин у 10 місцях, деякі з яких знаходяться поблизу Кейптауна. Зі 116 тварин наразі шість особин демонструють сильно зменшений малюнок смуг. Мета полягає в тому, щоб створити популяцію приблизно з 50 таких зебр і перемістити їх на охоронювану територію в межах їхнього колишнього природного середовища існування. Нинішніх особин зі смугастим малюнком, схожим на квагу, називають Генрі, Фредді, DJ14, Ніна Дж, FD15 і Кхумба.
- ↑ Hack, M.A.; East, R. & Rubenstein, D.I. (2008). Equus quagga quagga. IUCN Red List of Threatened Species (англ.). 2008: e.T7957A12876306. doi:10.2305/IUCN.UK.2008.RLTS.T7957A12876306.en. Процитовано 5 жовтня 2025.
- ↑ Max, D. T. (1 січня 2006). Can You Revive an Extinct Animal?. The New York Times. Процитовано 3 березня 2014.
- ↑ Rebuilding a Species. VOA. Архів оригіналу за 19 Листопада 2013. Процитовано 10 квітня 2014.
{{cite web}}: Не збігається часова мітка у|archive-date=/|archive-url=; можливо, 19 листопада 2013? (довідка) - ↑ Hofreiter, Michael; Caccone, Adalgisa; Fleischer, Robert C.; Glaberman, Scott; Rohland, Nadin; Leonard, Jennifer A. (2005). A rapid loss of stripes: the evolutionary history of the extinct quagga. Biology Letters. 1 (3): 291—295. doi:10.1098/rsbl.2005.0323. ISSN 1744-9561.
- ↑ Edward R. Winstead (20 жовтня 2000). In South Africa, the Quagga Project Breeds Success (англ.). genomenewsnetwork.org. Архів оригіналу за 28 березня 2013. Процитовано 7 серпня 2013.
- The Quagga Project South Africa [Архівовано 6 Травня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- Вісбаденський музей: Квага (Equus quagga quagga) в Вісбаденському музеї (Збережена сторінка з Інтернет-архіву) (нім.)
- Ilka Lehnen-Beyel: Як квага втратила смуги [Архівовано 17 Вересня 2008 у Wayback Machine.]; з сайту wissenschaft.de, 6 липня 2005 (нім.)
- Майнцька квага — молекулярна подорож в минуле та майбутнє (Збережена сторінка з Інтернет-архіву) (нім.)
