Квадрига (премія)
_2008_(06).jpg)
Квадрига — щорічна нагорода, автором якої виступає Werkstatt Deutschland, некомерційна організація, заснована в Берліні. Нагорода вручається 4 особам або групам людей за їх прихильність до інновацій, оновлення, новаторський дух у політичній, економічній і культурній діяльності. Грошова складова премії дорівнює 100 тис. євро.
Премія Квадрига має вигляд статуетки, схожої на квадригу, що встановлена на вершині Бранденбурзьких воріт у Берліні. Werkstatt Deutschland представляє нагороду щороку в День німецької єдності, який відзначається на згадку про Возз'єднання Німеччини 1990 року.
Перші два роки церемонія нагородження премією відбувалася в Берлінському драматичному театрі. В період з 2005 до 2008 року церемонія проходила на сцені Берлінської комічної опери. У 2009 році нагородження премією відбулося в штаб-квартирі міністерства закордонних справ Німеччини.
У липні 2011 року спалахнув гучний скандал у зв'язку з врученням премії прем'єр-міністру Росії Володимирові Путіну[1][2]. Зокрема, колишній чеський Президент Вацлав Гавел заявив, що відмовиться від врученої йому премії в разі, коли вона буде вручена Володимиру Путіну. Деякі з членів журі (в тому числі засновник Вікіпедії та член ради попечителів премії Джиммі Вейлз[3]) заявили про свій вихід з нього. Внаслідок такої сильної критики рішення щодо вручення Володимиру Путіну премії Квадрига, було вирішено взагалі нікого не нагороджувати останньою в 2011 році[4].
Лауреати[ред. | ред. код]
- Армін Мюллер-Шталь — німецький кіноактор.
- Норман Фостер — британський архітектор.
- Жан-Клод Юнкер — люксембурзький політичний діяч.
- Ейнарс Репше — латвійський політик і фінансист.
- Амал Ріфай, Оделія Ейнбіндер, Сілке Темпел — автори «Wir wollen beide hier leben: Eine schwierige Freundschaft in Jerusalem».
- 2004[7]
- Реджеп Таїп Ердоган — прем'єр-міністр Туреччини.
- Ерік-Емануель Шмітт — сучасний французький письменник, драматург, філософ.
- Томас Квастгофф — німецький оперний, камерний і джазовий співак.
- Шімон Панек — чеський політик.
- Хамід Карзай — президент Афганістану.
- Гельмут Коль — німецький політик, канцлер Федеративної Республіки Німеччини.
- Тім Бернерс-Лі — британський інформатик та винахідник HTTP, HTML, URI.
- Ага-хан IV — духовний лідер, імам мусульманської шиїтської громади ісмаїлітів-нізаритів.
- Кетрін Маккартні, Клер Маккартні, Донна Маккартні, Джемма Макмагон, Пола Арнольда і Бріджин Хаганс, сім'я Роберта Маккартні — жертви терактів Ірландської республіканської армії.
- Шимон Перес — президент Ізраїлю.
- Рікардо Іллі — італійський бізнесмен, політик.
- Флоріан Генкель ван Доннерсмарк, німецький кінорежисер, лауреат Оскара, та німецькі актори Ульрих Мюе, Себастьян Кох за стрічку «Життя інших».
- Віктор Ющенко — Президент України.
- Герхард Шредер — лідер СДПН, федеральний канцлер ФРН.
- Ейха Ель-Вафі і Філіс Родрігес — матері злочинця і жертви 11 вересня, що шукали примирення.
- Der Spiegel — щотижневий журнал Німеччини.
- Сільвія — королева Швеції.
- 2008
- Борис Тадич — президент Сербії.
- Екарт Гефлінг — німецький католицький священик.
- Вікіпедія, представлена Джиммі Вейлзом.
- Пітер Ґебріел — британський співак і музикант.
- 2009
- Жозе Мануел Дурау Баррозу — португальський політичний діяч, прем'єр-міністр Португалії, голова Європейської Комісії.
- Маріус Мьоллер-Вестернгаген — німецький актор та музикант.
- Campaign Change for Equality — організація в Ірані.
- Вацлав Гавел — чеський політик, драматург, есеїст, дисидент, президент Чехословаччини.
- Бербел Боулі — східнонімецька громадська діячка.
- Михайло Горбачов — радянський політичний діяч та єдиний в історії Президент СРСР.
- 2010
- «Power of Veracity» (укр. Сила істини): Йоргос Папандреу — лідер ПАСОК, прем'єр-міністр Греції[14].
- «Architecture of Unification» (укр. Архітектура уніфікації): Вольфганг Шойбле та Лотар де Мезьєр
- «Service of Responsibility» (укр. Служба відповідальності): Бундесвер, представлені Карлом-Теодором цу Гутенбергом
- «Light of Empathy» (укр. Світло емпатії): Альбрехт і Крістіна Генніг
- «Art of Interaction» (укр. Мистецтво взаємодії): Олафур Еліассон
- 2011
- Нагородження скасовано внаслідок скандалу довкола рішення щодо вручення премії Володимиру Путіну.[15]
Скандал з приводу номінації Путіна[ред. | ред. код]
Рішення греміуму про номінацію В. Путіна викликало в німецькому суспільстві масове обурення, а в політичних колах — цілу хвилю гострої критики.
На знак протесту із призового комітету «Квадриги» вийшли: Цем Оздемір (голова партії Союз 90/Зелені, депутат Європарламенту), Едгар Вольфрум (професор історії Гайдельберзького університету), Барбара-Марія Монгайм (засновник та голова «Німецько-Польсько-Українського Товариства»). Лауреат премії 2009 року Вацлав Гавел пригрозив повернути свою премію, а лауреат 2010 дансько-ісландський художник Олафур Еліассон 15 липня 2011 на знак протесту рішуче повернув свою премію назад[16]. Ціла низка політиків та відомих суспільних діячів Німеччини висловились, що кандидатура Путіна є «невірною», а голова фракції зелених у Бундестагу Клаудіа Рот назвала номінацію Путіна «ляпасом» всім, хто відстоює права людини[17]. Правниця фракції ХДС Бундестагу Еріка Штайнбах висловилась, що обличчя премії можна врятувати лише переглянувши номінацію[18].
Під натиском критики, Рада піклувальників премії вирішила її надання 2011 року взагалі відмінити[19].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Путін отримає німецьку премію «Квадрига», незважаючи на гучний скандал
- ↑ Der Spiegel: Umstrittene Ehrung: Preis für Putin irritiert Politiker und Menschenrechtler [Архівовано 14 Липня 2011 у Wayback Machine.]. 11.07.2011 (нім.)
- ↑ Через Путіна престижну премію «Квадрига» не вручать нікому
- ↑ Der Spiegel: Umstrittene Preisvergabe: Quadriga-Kuratorium sagt Putin-Ehrung ab [Архівовано 16 Липня 2011 у Wayback Machine.]. 16.07.2011 (нім.)
- ↑ Award winners 2003. Архів оригіналу за 21 вересня 2008. Процитовано 2 вересня 2010.
- ↑
Elisabeth Binder (5 жовтня 2003). In roten Socken zur Nationalgala. Der Tagesspiegel. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 15 серпня 2008.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|1=(довідка) - ↑ Award winners 2004. Архів оригіналу за 21 вересня 2008. Процитовано 2 вересня 2010.
- ↑ Award winners 2005. Архів оригіналу за 21 вересня 2008. Процитовано 2 вересня 2010.
- ↑
Quadriga-Preis für Kohl und Aga Khan. Der Tagesspiegel. 30 вересня 2005. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 15 серпня 2008.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|1=(довідка) - ↑ Award winners 2006. Архів оригіналу за 27 червня 2014. Процитовано 2 вересня 2010.
- ↑ Juschtschenko, Peres und Illy. Der Tagesspiegel. 3 жовтня 2006. Архів оригіналу за 25 серпня 2008. Процитовано 15 серпня 2008.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|1=(довідка) - ↑ Award winners 2007. Архів оригіналу за 21 вересня 2008. Процитовано 2 вересня 2010.
- ↑ Elisabeth Binder (5 жовтня 2007). Quadriga mit Königin. Der Tagesspiegel. Архів оригіналу за 14 серпня 2008. Процитовано 15 серпня 2008.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|1=(довідка) - ↑ PM receives Quadriga award in Berlin
- ↑ Der Spiegel: Umstrittene Preisvergabe: Quadriga-Kuratorium sagt Putin-Ehrung ab [Архівовано 16 Липня 2011 у Wayback Machine.]. 16.07.2011. (нім.)
- ↑ Tagesschau, 16.07.2011. Архів оригіналу за 12.09.2012. Процитовано 12.09.2012.
- ↑ «Die Zeit», 12.07.2011. Архів оригіналу за 6 Листопада 2011. Процитовано 12 Грудня 2011.
- ↑ Frankfurter Allgemeine Zeitung, 12. Juli 2011
- ↑ «Die Welt»: Кураторіум «Квадриги» відміняє нагороду. Архів оригіналу за 15 Листопада 2011. Процитовано 12 Грудня 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт(нім.)