Квантова декогеренція

Квантова декогеренція
Першовідкривач або винахідник	H. Dieter Zehd
Дата відкриття (винаходу)	1970
Квантова декогеренція у Вікісховищі

Квантова декогеренція — один із підходів до проблеми вимірювання в квантовій механіці, у рамках якого квантова система втрачає свою когерентність поступово внаслідок взаємодії з термостатом. Підхід є альтернативним до ідеї колапсу хвильової функції, постулювання раптової, стрибкоподібної втрати системою своєї квантовості. Процес декогеренції є незворотнім. Спроби побудови математичної теорії квантової декогеренції особливо інтенсивні, починаючи з 1980-их.

Не повністю когеретні, змішані стани, описуються в квантовій механіці матрицею густини. Один із підходів до проблеми декогеренції полягає у використанні редукованої матриці густини, яку можна отримати з матриці густини повної системи усередненням за ступенями вільності термостата.

З іншого боку реальна втрата когерентності квантовими бітами, кубітами, є перешкодою при конструюванні квантових комп'ютерів, для яких бажаним сценарієм був би когерентний розвиток в часі й миттєвий колапс хвильової функції при вимірюванні.

Джерела

• Bacciagaluppi, Guido (21 квітня 2020) [3 November 2003]. The Role of Decoherence in Quantum Mechanics. Stanford Encyclopedia of Philosophy. Процитовано 3 січня 2022.
• Collins, Graham P. (17 жовтня 2005). Quantum Bug: Qubits might spontaneously decay in seconds. Scientific American.
• Schlosshauer, Maximilian (2007). Decoherence and the Quantum-to-Classical Transition (вид. 1st). Berlin/Heidelberg: Springer. Bibcode:2007dqct.book.....S.
• Joos, E. та ін. (2003). Decoherence and the Appearance of a Classical World in Quantum Theory (вид. 2nd). Berlin: Springer.
• Omnes, R. (1999). Understanding Quantum Mechanics. Princeton: Princeton University Press.
• Zurek, Wojciech H. (2003). "Decoherence and the transition from quantum to classical – REVISITED", arXiv:quant-ph/0306072 (An updated version of PHYSICS TODAY, 44:36–44 (1991) article)
• Schlosshauer, Maximilian (23 лютого 2005). Decoherence, the Measurement Problem, and Interpretations of Quantum Mechanics. Reviews of Modern Physics. 76 (2004): 1267—1305. arXiv:quant-ph/0312059. Bibcode:2004RvMP...76.1267S. doi:10.1103/RevModPhys.76.1267. S2CID 7295619.
• Halliwell, J. J.; Perez-Mercader, J.; Zurek, Wojciech H., ред. (21 березня 1996). The Physical Origins of Time Asymmetry. Part 3: Decoherence. ISBN 0-521-56837-4.
• Berthold-Georg Englert, Marlan O. Scully & Herbert Walther, Quantum Optical Tests of Complementarity, Nature, Vol 351, pp 111–116 (9 May 1991) and (same authors) The Duality in Matter and Light Scientific American, pg 56–61, (December 1994). Demonstrates that complementarity is enforced, and quantum interference effects destroyed, by irreversible object-apparatus correlations, and not, as was previously popularly believed, by Heisenberg's uncertainty principle itself.
• Mario Castagnino, Sebastian Fortin, Roberto Laura and Olimpia Lombardi, A general theoretical framework for decoherence in open and closed systems, Classical and Quantum Gravity, 25, pp. 154002–154013, (2008). A general theoretical framework for decoherence is proposed, which encompasses formalisms originally devised to deal just with open or closed systems.