Квантунська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квантунська область (1899—1905, 1945—1955)
Квантунське генерал-губернаторство (1905—1945)
Карта Дальнего Востока 1904.jpg
Центр Порт-Артур
Існування 18991955
Утворено 1899
Площа 2 784 000 верст² (3168 км²)
Населення 250000[1]і 1034074[2] осіб ()

Квантунська область (рос. Квантунская область) — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії та Радянського Союзу у 18991905 і 19451955 роках. З 1905 до 1945 року називалася Квантунським генерал-губернаторством (яп. 関東都督府, Канто-Тотокуфу), перебуваючи у складі Японської імперії. У 1955 році передано до складу Китайської народної республіки.

Історія[ред. | ред. код]

Область Російської імперії[ред. | ред. код]

За конвенції, підписаної між Російською імперією та імперією Цін 15 (27) березня 1898 року в Пекіні, до Росії відійшла територія південній частині Ляодунський півострова — Квантунській півострів. Його було передано Китаєм в орендне користування Російської імперії на 25 років без будь-якої плати в обмін на військово-політичну підтримку Китаю проти Японії.

Незважаючи на збереження за імператором Китаю суверенних прав на орендовану Росією територію, політика російського уряду була спрямована на включення її в єдиний адміністративно-правовий простір імперії. Квантунська область була заснована на підставі іменного указу Сенату від 16 серпня 1899 року. Того ж місяця було прийнято «Тимчасові положеннч про управління Квантунською областю».

Міста були основом російського впливу. Порт-Артур спочатку планувався як військово-політичний центр. Тут розміщувалося командування військами і Тихоокеанської ескадри, цивільна адміністрація. Збудоване нове місто Дальному відводилася роль ділового, комерційного та транспортного центру. Планувалося, що Дальній стане кінцевою станцією Китайсько-Східної залізниці і Транссибірської магістралі.

Військове управління здійснювали представники морського і військового відомств. Цивільною адміністрацією керував очільник цивільноючастиною військового штабу з повноваженнями канцелярії губернатора. Поступово стала впроваджуватися російська система оподаткування. Для цього спочатку планувалося використати китайську цивільну адміністрацію, якій місцеве населення більше довіряло, але невдало. У 1899 році було придушено заворушення китайців, спрямоване проти опадаткування. Скориставшись поразкою повстання іхетуаней рсоійська адміністрація ліквідувала залишки самоуправління та автономії китайців.

В подальшому приділялася увага переважно розбудові міст, впровадженю російської системи самоурядування. В Порт-Артурі було запроваджено цивільну адміністрацію. З 1900 року невійськовими справами керував головний начальник області. Поліційні управліннябули підпорядковані цивільному комісару. У грудні 1900 року головний начальник Є.Алексєєв затвердив «Тимчасові правила про міське управління Порт-Артура». У 1903 році Квантунська область увійшла до складу Далекосхідного намісництва (з центром в Порт-Артурі) на чолі із Є.Алексєєвим. очільник підпорядковувався безпосередньо імператору.

У 1904—1905 роках Квантунська область було одним з оновним театрів бойових дій російсько-японської війни. За Портсмутським мирним договором 23 серпня 1905 року оренда області відійшла до Японії разом з побудованої Російською імперією частиною Південно-Маньчжурської залізниці від Куаньченцзи до Порт-Артура і Дального з усіма спорудами, військовими верфями, арсеналами і укріпленнями.

Територія і населення[ред. | ред. код]

Населення області на 1898 рік становило 250 тисяч жителів (76 % — китайців, 22 % — маньчжур, 2 % — російських підданих). В адміністративному відношенні Квантунська область поділялася на 2 округи (Квантунський і Острівний) і 4 міста: Порт-Артур, Біцзиво, Дальній і Цзіньчжоу, що мав автономне управління (до 1900 року). Центром було місто Порт-Артур. В подальшому округи поділено на ділянки Порт-Артурську, Далляньваньську, Цзіньчжоуську, Біцзивоську і Острівну. далянь було підпорядковано Міністерству фінансів.

Освіта[ред. | ред. код]

З 1899 року почалися створювати перші початкові школи для дітей російських цивільних та військових службовців. Невдовзі впроваджено безкоштовні курси для китайців, що збиралися поступати на службу до Російської імперії. Також впроваджено практику спільного навчання росіян і китайців. До 1901 року вже була створена мережа початкових і середніх навчальних закладів. Перша жіноча гімназія і реальне чоловіче училище було відкрито в Порт-Артурі 1903 року. Почалося будівництво чоловічого училища та жіночої гімназії в Дальному.

Керівники[ред. | ред. код]

Генерал-губернаторство[ред. | ред. код]

Квантунське генерал-губернаторство у 1921 році (позначено червоним)

Для адміністративного управління Японія заснувала Квантунське генерал-губернаторство. Губернатор області був підпорядкований прем'єр-міністру і міністру армії. На території області розміщено Квантунську залогу (з 1919 рокуназивалася квантунською армією).

Під час Першої світової війни Японія висунула Китайській Республіці «Двадцять одну вимоги», які уряд Китайської республіки було змушене прийняти. В результаті термін оренди Квантунської області був продовжений до 99 років, тобто до 1997 року. Після проголошення в 1932 році Маньчжоу-го Японія формально відмовилася від Квантунської області на користь Маньчжоу-го, проте продовжувала керувати нею як і раніше. В цей же час місцеві жителі отримали підданство Маньчжоу-го. З 1934 року повноваження губернатора області були різко скорочені, і він був підпорядкований послу Японії в Маньчжоу-го. У 1937 році до складу Маньчжоу-го була передана Південно-Маньчжурська залізниця.

Під час свого правління японці провели в області ряд реформ, включаючи земельну і транспортну. На відміну від Кореї і Тайваню, місцеве населення Квантунської області було зрівняно в правах з японцями. Сегрегації в освіті не було протягом усього періоду японської оренди; в школах викладалися китайська та японська мови в майже рівних відсотках. Згідно перепису 1935 року населення становило 1 034 074 осіб, з них 168,185 — японські громадяни.

Генерал-губернатори[ред. | ред. код]

Область Радянського Союзу[ред. | ред. код]

Після Другої світової війни СРСР відновив оренду Квантунської області. З самого початку почалося відновлення Південно-Маньчжурської залізниці, суднобудівного заводу в Дальному. 14 лютого 1950 року було укладено угоду з Китаєм про виведення радянських військ з Порт-Артура і передачі споруд в цьому районі Китаю після підписання договору з Японією, але не пізніше кінця 1952 року.

15 вересня 1952 року відбувся обмін нотами між Китаєм і СРСР, внаслідок чого термін виведення радянських військ був продовжений до укладення мирних договорів між Китаєм і Японією, і СРСР і Японією. Виведення радянських військ і передача території під юрисдикцію КНР завершено в травні 1955 року.

Очільники[ред. | ред. код]

Економіка[ред. | ред. код]

Про стан господарства в часи правління Російської імперії замало відомостей. В цей час лише закладено основи економічного розвиткуобласті. Було збудовано перші заводи та міста на місци рибальських поселень.

В період японського панування основними галузями економіки в області були гірничодобувна (особливо вугільна) промисловість і транспорт, а також сільське господарство (особливо — виробництво рослинної олії). Дотації в область виробляли з бюджету, вони становили 4 млн ієн на рік.

Бюджет Квантунської області в період радянського керування зазвичай попонювався за рахунок відрахувань від залізниці та промислових підтриємств. Втім дефіціт бюджету закривався завдяки допомозіз центрального бюджету СРССР. Також впроваджено було регулювання цін на харчі. Завдяки цьому було зменьшено інфляцію, щорічно відбувалося зниження цін на товари.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Відомості на 1898 рік
  2. Відомості на 1935 рік

Джерела[ред. | ред. код]

  • Coox, Alvin (1990). Nomonhan: Japan Against Russia, 1939. Stanford University Press. ISBN 0-8047-1835-0.
  • Hsu, Immanuel C.Y. (1999). The Rise of Modern China. Oxford University Press. ISBN 0-19-512504-5.
  • Young, Louise (1999). Japan's Total Empire: Manchuria and the Culture of Wartime Imperialism. University of California Press. ISBN 0-520-21934-1.
  • Самойлов Н. А. Российские планы организации управления городом Дальний на рубеже XIX–ХХ вв. // Вестник Санкт-Петербургского университета. Сер. 2. 2008. Вып. 4. Ч. I. С. 144—150.
  • Лукоянов И. В. «Не отстать от держав…» Россия на Дальнем Востоке в конце XIX — начале ХХ века. СПб.: Изд-во «Дмитрий Буланин», 2008. 668 с.
  • Ботанцов И. В. Сравнительный анализ политического статуса Квантунской области и комплекса «Байконур» // Государственное и муниципальное управление в XXI веке: теория, методология, практика. — 2015.