Кваси

село Кваси
	Панорама села Кваси
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район/міськрада	Рахівський район
Громада	Ясінянська селищна громада
Код КОАТУУ	2123683001
Облікова картка	Кваси
Основні дані
Засноване	В 1947 році
Перша згадка	Перша письмова згадка про село Кваси датується 1684 роком.
Населення	1794
Територія	6,470 км²
Густота населення	0,280 осіб/км²
Поштовий індекс	90640
Телефонний код	+380 3132
Катойконіми	квасівчани, квасівчанка, квасівчанин
Географічні дані
Географічні координати	48°09′19″ пн. ш. 24°16′50″ сх. д.H G O
Середня висота; над рівнем моря	560 м
Водойми	р. Чорна Тиса
Відстань до; обласного центру	220 км
Відстань до; районного центру	14 км
Найближча залізнична станція	Кваси, Львівської залізниці
Відстань до; залізничної станції	0,5 км
Місцева влада
Адреса ради	90640, Закарпатська обл., Рахівський р-н, с. Кваси, 158
Карта
	Кваси
	Кваси
Мапа
	Кваси у Вікісховищі

Кваси́ — село в Ясінянській селищній громаді Рахівського району Закарпатської області України. Розташоване обабіч річки Чорна Тиса на відстані 14 км від районного центру Рахова і за 26 км від Географічного центру Європи.

Історія[ред. | ред. код]

Згідно з історичними довідками та джерелами появу с. Квасів датують 1684 р. У XVIII ст. село належало до Королівської комори, було руським поселенням, населення якого здебільшого займалося лісорозробками. Назва села походить від слова «квасна (кисла) вода», так на Гуцульщині називають мінеральну воду. В селі і справді є мінеральні джерела, вода з яких належить до типу «Арзні» і «Єсентуки». Першу водолікарню та купелі «Буркут», (інша назва мінеральної води гуцульською говіркою) на базі мінеральних джерел, було збудовано за часів панування Австро-Угорської монархії у середині XIX ст. У роки іноземного панування до 1944 року село мало назви Боркут, Тисаборкут. Село Кваси називають столицею ліжникарства, тобто виробництва ліжників — одиного з невід'ємних елементів гуцульської культури. Він завжди супроводжував гуцула протягом життя і був не тільки ковдрою, але й символом добробуту та багатства, використовувався в народній медицині, і навіть у шлюбному обряді. Сьогодні він знов набуває популярності, і ткалям закарпатської Гуцульщини не бракує роботи. Тут зберігають давні традиції ремесла та мріють заснувати школу ліжникарства. За народними переказами, перша церква в селі була вільхова, не штукатурена, а мазана глиною. У документах Мукачівської греко-католицької єпархії згадується церква в селі Кваси (Боркут), закладена 1762 р.

Васкул-Кевелів

Васкул-Кевелів - колишнє село в Україні, в Закарпатській області. Обєднане з селом Кваси рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967

Перша згадка у 1898: Kevele, інші згадки 1907: Kevele, 1913: Kevele, 1944: Kevele, Кевеливъ, 1967: Васкул–Кевелів.

Довжина струмка Кевелів, на честь якого названо село, приблизно 8 км. В селі є храм Св.Георгія. Знаходяться кілька сільських туристичних садиб, поруч знаходиться мінеральне джерело.

Глоди-Кипріна

Глоди-Кипріна - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Кваси рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967

Перша згадка у ХІХ столітті.

Метеорит Боркут: впав 13 жовтня 1852 року о 15.00. Синоніми: (Borcut); (Marmoros). Місце падіння — с. Кваси Рахівського району, Координати: широта: 48o9.000 N, довгота: 24o17.000 E. Вага — 7 кг, тип — L5. Головна маса зберігається в Тюбінгенському університеті (Німеччина). Знайдено: Jozsef Poschl, лісником села Кваси, у 1852 г.

Церква Різдва пр. богородиці. 1860, 1931.

Каплиця св. Володимира. 1995.

За однією з легенд, село заснували опришки, а перша церковна споруда була сплетена з гілок, обліплених глиною.

У шематизмі за 1792 р. згадується парохія в Квасах і філія в селі Берлебаш. У 1801 р. в селі була дерев'яна церква, забезпечена всім необхідним, про яку в шематизмі 1829 р. сказано як про закладену в 1762 р. Наступна дерев'яна церква була збудована (за іншими даними, було перебудовано стару) в 1860 р. за священика Людвіга Дудинського в середньогуцульському стилі і перебудована в 1907 р. за священика Василя Котана молодшого. У 1922 р. В. Залозецький писав про чудові, різьблені в натуральну величину скульптури Розп'яття, Іоана та Богородиці, що були скидані на поді, а також про ікони 18 ст. зі старого іконостасу, що нищилися негодою в дзвіниці. У 1931 р. церкву перебудовано і значно збільшено. Лише головний фасад та шатрове завершення вежі нагадують про колишню споруду.

Заміна іконостаса відбулася, можливо, на зламі століть або на початку XX ст., оскільки збереглося кілька мальованих на блясі ікон, характерних для того періоду, і виявлено напис на іконі «Воскресіння Ісуса Христа»: «Сей образ купили Василь Андрух старший і Олена Молдавчук. 1911 p.». Старий іконостас, на жаль, не зберігся, лише «царські врата» є, очевидно, роботою XIX ст. Ікони теперішнього іконостаса, крім намісного ряду, перемальовано, можливо, в 1970-х роках, коли малювалися нові настінні розписи. У наві збереглися два бічні вівтарі з образами св. Миколи та Ісуса Христа. Незабаром буде встановлено новий іконостас. У вівтарній частині зберігся різьблений кивот з попереднього вівтаря.

Біля церкви стоїть каркасна одноярусна дерев'яна дзвіниця ХГХ ст., вкрита чотирисхилим шатровим дахом. Два дзвони відлив Ф. Еґрі в 1922 та 1924 роках, а ще два — фірма «Акорд» у 1931 р. На більшому дзвоні напис: «Хвалите Господа со небес. Пожертва братів Бухнерів».

Біля дзвіниці є кілька поховань, на одному з яких встановлено металеве розп'яття з написом: «Теофілу Глібовицькому, маляру і фотографу. 15.03.1846-19.08.1890». Ужгородський дослідник Л. Філій вважає, що покійний утік з Галичини від переслідувань і міг бути автором ікон у старій церкві. На старому цвинтарі та на цвинтарі біля церкви збереглося багато цікавих кам'яних та металевих надгробків.

На центральній вулиці в 1992 р. Василь Молдавчук за власні кошти поставив дерев'яну зрубну греко-католицьку каплицю св. Володимира в честь народження свого сина Володимира. Рахівський парох Василь Носа освятив каплицю 28 липня 1993 р. і відслужив першу Божу службу.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1781 особа, з яких 881 чоловік та 900 жінок.^[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1790 осіб.^[2]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[3]

Мова	Відсоток
українська	99,67 %
російська	0,11 %
молдовська	0,06 %
угорська	0,06 %

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване в міжгірській долині річки Чорна Тиса, оточене з півночі Полонинсько-Чорногорським пасмом гір (з вершинами Побори — 1076 м, Близниця — 1880 м, Менчул — 1120 м), з півдня — Мармароським кристалічним масивом. У цьому районі розташовані Чорногори (у складі яких — найвища вершина Українських Карпат г. Говерла — 2061 м, та решта 5 двотисячників, з яких до Квасів найближче розташована г. Петрос, 2020 м). Клімат помірно континентальний, середньорічна температура повітря коливається від +7 °C до +9 °C, найтепліший місяць (липень) з середньою температурою +17 °C, найхолодніший (січень) з середньою температурою −5 °C. Опадів випадає за рік від 850 до 1050 мм. Відносна вологість повітря перебуває в межах 65-88 %. Рельєф гірський. Гори лісисті, займають 6082 га площі. Вище лісистих гір простягаються альпійські луки, які називаються полонинами. Ліс змішаний: бук, ясен, ялина, ліщина, черемха, явір, тополя, береза та ін. Також у лісах зустрічається багато грибів та ягід таких як чорниця, суниця, ожина, калина, горобина, брусниця, шипшина та багато інших.

Згідно з Українською загальною енциклопедією (1939) у Квасах є золото.

Через село також тече річка Красиленка. В присілку Тростянець, на струмку Малий Тростянець (права притока Чорної Тиси), розташований маловідомий водоспад Малотростянецький.

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Село перетинає автомобільний шлях Н09 та залізниця Львів — Рахів. На залізничній станції с. Кваси зупиняються потяги: Львів-Рахів, Харків-Рахів, Одеса-Рахів та Київ-Рахів. Також у селі розташований санаторій "Гірська Тиса, " який був збудований 1958 року.

Працює пивоварня та сироварня. Тут знаходилася найстаріша сироварня Закарпаття.

Персоналії[ред. | ред. код]

Маруся Тисянська (Марія Кабалюк-Тисянська, народилася у Квасах в жовтні 1911 року — померла 8 серпня 2000) — поетеса, педагог.

Природоохоронні території[ред. | ред. код]

Менчул Квасівський (ботанічна пам'ятка природи).
Між селом і верхів'ями річки Чорна Тиса (на захід від села Чорна Тиса) розташований іхтіологічний заказник місцевого значення Біла та Чорна Тиса.

Мінеральні джерела[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Водоспад Малотростянецький

Примітки[ред. | ред. код]

Кваси у сестринських Вікіпроектах
	Теми у Вікіджерелах^?
	Проект «Населені пункти України»
	Кваси у Вікісховищі^?

Джерела[ред. | ред. код]

Ковбаснюк Г.В. (2007 р.). Кваси мої рідні. Ужгород: Інформаційно-видавниче агентство "ІВА". ISBN 978-966-7231-91-0.
Заник Володимир. «П'ятнадцятим» — на крижаний Петрос. Карпати. Туризм. Відпочинок. — № 3, Березень, 2008. — С.20-30.
Водоспад Малотростянецький — відео

[населення_1989-1] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[населення_2001-2] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[населення_2001_мова-3] Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[1]

[2]

[3]