Кватроченто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арх. Альберті. базиліка Сант Андреа, Мантуя, інтер'єр.

Кватроченто (італ. quattrocento, тобто «чотириста», «чотирихсоті роки») — мистецький термін для позначення мистецтва Італії у XV столітті. Охоплює часовий термін приблизно у 100 років (1400—1499), але в творчості деяких майстрів протримався довше за 1499 рік і співіснував з добою так званого Високого Відродження.

Історія[ред.ред. код]

Кватроченто як століття відзначилося в історії не тільки значними змінами в мистецтві, хоча якісні зміни в архітектурі, живопису, скульптурі мали значний вплив на подальший їх розвиток.

  • Саме на злам XIV—XV століть прийшлися винахід гравюри на папері, а на 1440 рік — європейський початок книгодрукування.
  • Кватроченто — це і значні суспільні потрясіння: завершення Реконкісти в Іспанії, масове вигнання морісків та євреїв з Іспанії (Альгамбрський декрет), європейське відкриття Америки і початок жорстокої її колонізації, зникнення з політичної карти Європи Візантії, масова еміграція греків на континент, зміцнення на теріторіях Європи позицій Туреччини, війни з якою формуватимуть історію континенту 400 років потому.

Початок XV століття[ред.ред. код]

Мистецтво XV століття в Італії було логічним продовженням мистецтва попередньої доби і наслідувало настанови та мистецькі проекти в архітектурі навіть майстрів XIII століття. Саме в добу кватроченто було добудовано купол собору Санта Марія дель Фьоре, запроектований Арнольфо ді Камбіо (1245?—1302) у XIII столітті.

Стверджується в реальності і тип універсального майстра, притаманний творчості багатьох відомих митців Італії у найближчі 250—300 років.

  • Філіппо Брунеллескі (1377—1446) працює як ювелір, скульптор, інженер та архітектор.
  • Арістотель Фіораванті (1415?—1486?) уславився як неперевершений інженер, майстер ливарної справи, архітектор.
  • Андреа Веррокіо (1435—1488) працює як ювелір, художник, майстер ливарної справи, скульптор.
  • Андреа Мантенья (1431—1506) працює як гравер, архітектор і живописець.

Початок XV століття отримав трьох могутніх реформаторів мистецтва Італії, яким будуть наслідувати усі відомі майстри.

В архітектурі — Філіппо Брунеллескі.
В живопису — Мазаччо.
В скульптурі — Донателло.

Кватроченто та архітектура[ред.ред. код]

Альберті Леон-Баттіста

Засновником саме ренесансної архітектури став Філіппо Брунеллескі. Уродженець Флоренції починав як ювелір, але отримав добру освіту, яку вдосконалив на будівництві. Саме йому доручать створення грандіозного куполу собору Санта Марія дель Фьоре. Використавши каркасну систему, відому ще з часів готики, Брунеллескі створив подвійну оболонку купола без використання будівельних лісів, що справило значне враження на сучасників і сміливістю інженерного рішення, і новою, неготичною образністю споруди.

Новий взірець архітектури виник і після побудови ним Шпиталю для дітей-бастардів — Оспедалє деї Інноченті. Сюди віддавали флорентійських незаконнонароджених дітей-сиріт, долею яких опікувались релігійні установи міста. Привітна аркада на колонах першого поверху Оспедалє деї Інноченті розійдеться у десятках зразків по багатьом містам країни.

Могутнє теоретичне підґрунтя архітектура доби кватроченто отримає в творах енциклопедично освіченого Альберті Леона-Баттіста (1404—1472), який розробив і дав новий тип італійського собору та цивільної споруди — міського палацу.

Кватроченто та скульптура[ред.ред. код]

Кінний монумент кондотьєру Гаттамелаті, Падуя, 1453 рік.

Реформатором італійської скульптури став Донателло (1386?—1466). Він опанував усі різновиди тогочасної скульптури. Майстер широкого діапазону, Донателло уславився вдалими спробами в створенні декоративного рельєфа (Фриз катедри Флорентійського собору «Янголята в танцю»), скульптури для фонтану (підліток Давид, біблійний герой), кінного монументу (монумент кондотьєру Гаттамелаті, Падуя). Особливе місце в творчості майстра та в мистецтві посів його Святий Георгій (1417 рік), який започаткував низку героїчних постатей в італійському мистецтві, від «Мойсея» Мікеланджело до венеціанських портретів Тиціана та Тінторетто.

Значний внесок в скульптуру кватроченто зробив і сучасник Донателло — Якопо делла Кверча (1371—1438). Праця по замовам церкви дещо обмежила розвиток творчості майстра, але значні потенції його обдарування виявилися навіть в невеликих рельєфах порталу церкви Святого Петронія в місті Болонья. Мікеланджело та скульптор Монторсолі стануть справжніми спадкоємцями емоціонально насиченої, драматичної за характером творчої манери Якопо делла Кверча в наступному столітті.

Живопис доби кватроченто[ред.ред. код]

Низка відомих живописців доби кватроченто починається з Мазаччо (1401—1428). Передчасна смерть не дала розвинутись його майстерності в повній мірі. Але фрески майстра в одній лише церкві Карміне (каплиця Бранкаччі) стануть взірцями і школою для декількох поколінь художників різних країн. Низку малюнків з фресок Мазаччо не посоромився створити сам Мікеланджело.

В самій Італії в це століття склалося декілька мистецьких центрів (Урбіно, Феррара, Умбрія, Венеція) зі своїми видатними митцями, серед яких:

Творчість італійських художників доби кватроченто надихала як сучасних майстрів північних країн (Рогір ван дер Вейден, Гуго ван дер Гус, Мабюз), так і прийдешніх поколінь XIX—XX століть (Прерафаеліти в Англії, Жилінський Дмитро Дмитрович та інші).

Діячі Високого Відродження[ред.ред. код]

Всі відомі діячі Високого Відродження Італії походять з доби кватроченто:

Це стало свідоцтвом надзвичайної вартості мистецького внеску в скарбницю світового мистецтва. І хоча творчість діячів Високого Відродження має інший якісний щабель, народження цих якостей міститься в надбанні творців кватроченто.

Джерела[ред.ред. код]

  • Арган Дж.К. «История итальянского искусства », том 2, М., «Радуга», 1990
  • «Всеобщая история искусств», т 3, М., «Искусство», 1962
  • «История зарубежного искусства». (Под редакцией Кузьминой М. Т., Мальцевой Н. Л.), М. «Искусство», 1971

Див. також[ред.ред. код]