Перейти до вмісту

Квінт Вераній

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Квінт Вераній
Народився12[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Forum Novumd, Римська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер58 Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСтародавній Рим Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик, військовослужбовець Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовлатина Редагувати інформацію у Вікіданих
Суспільний станordo senatoriusd Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаtriumvir monetalisd[1], tribunus militum laticlavius legionis IIII Scythicaed[1], quaestor Augustid[1], народний трибун[1], претор[1], legatus Augusti pro praetore Lyciae et Pamphyliaed[1], консул[1], авгур[1], curator aedium sacrarum et operum locorumque publicorumd[2] і legatus Augusti pro praetore Britanniaed[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоКвінт Вераній[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зOctavia Sergia Plautillad Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиVerania Geminad і Verania Octavillad Редагувати інформацію у Вікіданих

Квінт Вераній (12 — 58) — політичний та військовий діяч ранньої Римської імперії, консул 49 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з роду вершників Вераніїв. Про батьків немає відомостей.

За часів імператора Тіберія став монетарієм, військовим трибуном IV Скифського легіона та квестором. Товаришував з Германіком. У 18 році став намісником Капподокії.

У 41 році його було обрано народним трибуном. у 42 році його призначено претором. У 47—48 роках був імператорським легатом у провінції Лікія та Памфілія. Під час каденції наказав відремонтувати старі дороги та провести нові, значно покращивши транспортну систему.

У 48 році був намісником провінції Кілікія. На цій посаді придушив повстання, за що отримав тріумф. Цього ж року став членом колегії авгурів. Тоді ж став патрицієм. Це звання Веранію надав імператор Клавдій. У 49 році його обрано консулом разом з Гаєм Помпеєм Лонгом Галлом.

У 57 році Квінта Веранія було призначено намісником провінції Британія. На цій посаді він почав війну з підкорення племені сілурів (у сучасному Уельсі). Цю війну він з успіхом продовжував до 58 року, коли раптово помер від хвороби.

Веранію була присвячена наукова праця «Стратегікон», написана його підлеглим греком Онасандером. Тут йдеться про методи та засоби ведення бою, роль та поведінка військового очільника під час битви.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Rudolf Hanslik: Veranius 2. // Der Kleine Pauly (KlP). Band 5, Stuttgart 1975, Sp. 1184. (нім.)
  • Fasti Capitolini (лат.)
  1. а б в г д е ж и к Rémy B. 229 // Les carrières sénatoriales dans les provinces romaines d'Anatolie au Haut-Empire: (31 av. J.-C. - 284 ap. J.-C.) (Pont-Bithynie, Galatie, Cappadoce, Lycie-Pamphylie et Cilicie)Istanbul, Paris: IFEA, 1989. — P. 280. — 434 с. — ISBN 2-906059-04-X
  2. а б Rémy B. 229 // Les carrières sénatoriales dans les provinces romaines d'Anatolie au Haut-Empire: (31 av. J.-C. - 284 ap. J.-C.) (Pont-Bithynie, Galatie, Cappadoce, Lycie-Pamphylie et Cilicie)Istanbul, Paris: IFEA, 1989. — P. 281. — 434 с. — ISBN 2-906059-04-X