Квінт Лутацій Катул

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Квінт Лутацій Катул
Quintus Lutatius Catulus
Консул 102 до н. е.
 
Смерть: 87 до н. е.
Батько: Квінт Лутацій Катул
Дружина: Сервілія
Діти: Квінт Лутацій Катул Капітолін, Лутацій

Квінт Лутацій Катул (не плутати з поетом Катуллом; лат. Quintus Lutatius Catulus) — давньоримський політик і полководець, консул 102 до н. е..

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з патриціанського роду Лутаціїв. Син Квінта Лутація Катула. У 121 році оженився на доньці впливового політика Гнея Сервілія Цепіона. У 109 році до н.е. обирається претором (разом зі своїм шваргом Квінтом Сервілієм Цепіоном). Після цього у 107, 106, 105 роках до н.е. висував свою кандидатуру на посаду консула, але програв відповідно Гаю Атілію Серрану, Гнею Маллію Максиму, Гаю Флавію Фімбрії.

У 102 до н. е. був консулом разом з Гаєм Марієм, брав участь в Кімврській війні. Спочатку захищав Верхню Італії від вторгнення кімврів, а в 101 до н. е., будучи проконсулом, разом з Марієм завдав їм страшну поразку на Равдінських полях біля Верцелли. Після битви виникла суперечка, хто ж узяв більшу участь у битві — Катул чи Марій. Легіонери Катула доводили першість свого полководця списами, якими були пронизані багато вбитих германців — на них було вибито ім'я Катула[1]. У той же час, Плутарх згадує, що Катул був «прекрасною людиною, хоча і не настільки здатним полководцем»[2]. Значна роль в успіхах Катула приписується також Суллі, який був легатом у Катула[2]. Проте тріумф був розділений між Марієм і Катулом, хоча Марій продовжував вважати перемогу в битві своєю заслугою.

У 101-100 роках виступав проти лідера популярів — народного трибуна Луція Аппулея Сатурніна. Брав також участь в остаточному придушенні руху останнього. У 88 році до н.е. підтримав Луція Корнелія сулли, коли той захопив Рим та провів постанови щодо оголошення Гая Марія та народного трибуна Публія Сульпіція ворогами держави.

У 87 до н. е., коли Марій взяв верх над представниками партії сенату, Катул змушений був накласти на себе руки, щоб уникнути кари: отримавши необмежену владу, Марій почав зводити старі рахунки і сказав про Катула, що «він повинен померти»[3]. За свідченням Аппіана, Катул був викликаний до суду разом з Луцієм Корнелієм Мерулою, але вони обидва покінчили життя самогубством. За повідомленням Плутарха, Катул «замкнувся в себе в будинку, запалив вугілля і задихнувся в диму»[3].

Творчість[ред.ред. код]

За словами сучасників, Катул відрізнявся м'яким характером і багатосторонньою освіченістю і був гарним оратором з приємним тембром голосу. Будучи дуже багатою людиною, він любив чудові споруди, які послужили прикрасою його рідного міста. З його творів головним чином було відомо «De consulatu suo і de rebus gestis suis» (історія війни з кімврами та тевтонами), вони не збереглися до нашого часу.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Сервілія, донька Гнея Сервілія Цепіона, коснула 140 року до н.е.

Діти:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Плутарх. Марій, 27
  2. а б Плутарх. Сулла, 4
  3. а б Плутарх. Марій, 44

Посилання[ред.ред. код]