Квінт Фабій Максим (консул 213 року до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квінт Фабій Максим
Ім'я при народженні Quintus Fabius Maximus
Народився 245 до н. е.(-245)
Помер 205 до н. е.(-205)
Громадянство Римська республіка
Місце проживання Рим
Діяльність політик, військовий діяч
Суспільний стан Патрицій
Посада консул
Термін 213 рік до н. е.
Рід Фабії
Батько Квінт Фабій Максим Веррукоз
Діти Квінт Фабій Максим

Квінт Фа́бій Макси́м (лат. Quintus Fabius Maximus; 245 до н. е. — 205 до н. е.) — військовий та політичний діяч Римської республіки, консул 213 року до н. е.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з патриціанського роду Фабієв. Син Квінта Фабія Максима Кунктатора, відомого військовика. Почав військову кар'єру під орудою батька. У 217 році до н. е. брав участь у боях з карфагенянами. Коли сенат відмовився надати гроші для викупу полонених римлян, тоді за наказом батька Квінт Фабій продав особистий маєток Фабієв й викупив полонених. Він намагався вплинути на батька, щоб той більш активно вів військові дії проти Ганнібала, але не мав успіху.

У 216 році до н. е. обраний військовим трибуном. Цього ж року взяв участь у битві при Каннах. Після поразки з частиною війська відступив до міста Канусій. У 215 році до н. е. став курульним еділом, а 214 року до н. е. обраний претором. На чолі двох легіонів вів бойові дії проти карфагенян та їх союзників в Апулії, тут він завоював місто Акуку. У 213 році до н. е. його було обрано консулом разом з Тіберієм Семпронієм Гракхом. Продовжив війну в Апулії, де захопив місто Арпи. Після закінчення терміну каденції Квінт Фабій залишився в Арпах як легат.

У 209 році до н. е. керував перевезенням римських військ з Етрурії до Сицилії. У 208 році до н. е. тимчасово очолив армію в Брутіумі після загибелі консула Марка Клавдія Марцелла. У 207 році до н. е. був легатом у війську консула Марка Лівія Салінатора.

Родина[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Friedrich Münzer: Fabius 103). // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band VI,2, Stuttgart 1909, Sp. 1789—1790. (нім.)
  • Тит Лівій, Ab urbe condita, 24, 9, 4; 24, 11, 3; 24, 12, 6; 24, 20, 5ff. (лат.)