Квінт Фабій Піктор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квінт Фабій Піктор
лат. Quintus Fabius Pictor
Ім'я при народженні Quintus Fabius Pictor
Народився 254 до н. е.(-254)
Рим
Помер 201 до н. е.(-201)
невідомо
Громадянство Римська республіка
Місце проживання Рим
Діяльність історик
Знання мов давньогрецька і латина
Суспільний стан патрицій
Посада давньоримський сенатор[d]
Рід Фабії
Батько Гай Фабій Піктор
Мати невідомо
У шлюбі з невідомо
Діти 1 син

Квінт Фа́бій Пі́ктор (лат. Quintus Fabius Pictor; 254 до н. е. — 201 до н. е.) — перший із римських старших анналістів[1], автор написаних грецькою «Анналів», які викладали події з легендарних часів, далі за роками магістратів і де-не-де підкреслювали заслуги роду Фабіїв, до якого він належав. Піктору також приписують твір «Про право понтифіків» (лат. De iure pontificio), але його автором був, можливо, Квінт Фабій Максим Сервіліан, консул 142 до н. е.

Біографія[ред. | ред. код]

Квінт Фабій Піктор народився бл. 270 р. до н.е. у патриціанській сім’ї роду Фабіїв.[2][3] Когномен Піктор (лат. «художник») він успадкував від свого діда Гая Фабія Піктора, який прикрашав храм богині Салус в 304 році. Його батько, Гай Фабій Піктор, був консулом у 269 році.[4] Фабій брав участь у римських походах проти галлів у Цизальпійській Галлії протягом 230-х років.[5][3]Швидше за все, він служив претором деякий час до 218 року.[5][3]Фабій приєднався до Сенату перед початком Другої Пунічної війни в 218 році.[5] Можливо, він також воював у битві при Тразименському озері в 217 році.[4] У 216 році до н.е., під час Другої Пунічної війни, він був призначений відправитися до Дельфійського оракула. Фабій Піктор, безперечно, отримав цю роль за пропозицією свого двоюрідного брата Фабія Максима.[5] Схоже, що Фабій також був відправлений туди, щоб висвітлити громадську думку Греції щодо союзу між Ганнібалом і Філіпом V Македонським.[6] Його подальше життя залишається невідомим, і неясно, чи прожив Фабій достатньо довго, щоб стати свідком закінчення Другої Пунічної війни (218–201 рр. до н. е.).[4] Квінт Фабій Піктор, який був претором на Сардинії в 189 р. і помер у 167 р. до н.е., ймовірно, був його одноіменним сином.[5]

Творчість[ред. | ред. код]

Фабій написав історію Риму в період між 215 і 200 роками до нашої ери.[6][2]Його робота, безумовно, була опублікована до 192 р. до н.е., під час або невдовзі після Другої Пунічної війниv. “Аннали” Фабія були написані грецькою мовою, яка на той час була єдиною мовою, придатною для охоплення великої освіченої громадськості в Італії, Греції та інших країнах Середземномор’я.[7] Таким чином, латинські аннали, приписані Фабію, є, швидше за все, пізнішим перекладом його історії або, можливо, чернеткою його роботи латиною, пізніше відредагованої посмертно.[8][4][9] Робота Фабія, яку стародавні автори по-різному називають Annales Graeci або Romaika praxeis[10][11], складався з трьох великих розділів: один про ktisis (історію створення), який включав перші роки Республіки; друга частина про «старожитності після заснування», тобто період від Децемвірату (бл. 450) до Піррової війни (280–275); і третій — про новітню історію від початку Першої Пунічної війни і далі.[3] Розповідь Фабія про ранній Рим змішала історичні елементи з міфологією. Його історія почалася з «приходу Геракла в Італію» і прибуття легендарного троянського біженця Енея в Лаціо. Він датував заснування Риму «першим роком восьмої Олімпіади», тобто 747 р. до н.е. [5] Робота Фабія закінчилася його власними спогадами про Другу Пунічну війну.[4]

Спадщина[ред. | ред. код]

Фабій перебував під впливом грецьких історіографічних методів, особливо сицилійського грецького історика Тімея[9][12]. Інші грецькі автори, такі як Антіох Сіракузький і Діокл, вже писали про міфічне походження Риму, і Фабій також зазнав їхнього впливу[4][13]. Наприклад, його розповідь про легендарне повалення Амулія Ромулом і Ремом взята у Діокла.

Його історія, написана грецькою мовою і зараз переважно втрачена, окрім деяких збережених фрагментів, мала великий вплив на античних письменників і, безсумнівно, брала участь у впровадженні грецьких історіографічних методів у римський світ. Однак ця робота була дуже прихильною до Риму, звинувачуючи у Другій Пунічній війні (218–201 рр. до н.е.) Карфаген та ідеалізувавши Римську республіку як добре впорядковану державу, віддану своїм союзникам. Зокрема, зображення Фабієм облоги Сагунта як причини Другої Пунічної війн незабаром стало домінуючим поглядом серед античних істориків.

Фабій використовувався як джерело Полібієм, Тітом Лівієм, Гелієм, Квадригарієм[4][14], Плутархом[15] і Діонісієм Галікарнаським.


Родина[ред. | ред. код]

  • Квінт Фабій Піктор, претор 189 року до н. е.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Michael von Albrecht: Geschichte der römischen Literatur. Bd. 1, München 2003. (нім.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Momigliano, Arnaldo (1990). "Fabius Pictor and the Origins of National History". In Momigliano, Arnaldo (ed.). The Classical Foundations of Modern Historiography. University of California Press. pp. 90.
  2. а б Frier, Bruce W. (1999). Libri Annales Pontificum Maximorum: The Origins of the Annalistic Tradition. University of Michigan Press. p.201
  3. а б в г Beck, Hans (2010). "The Early Roman Tradition". In Marincola, John (ed.). A Companion to Greek and Roman Historiography. John Wiley & Sons. pp.59-60
  4. а б в г д е ж Beck, Hans (2012). "Fabius Pictor, Quintus". The Encyclopedia of Ancient History. Wiley-Blackwell.
  5. а б в г д е Frier, Bruce W. (1999). Libri Annales Pontificum Maximorum: The Origins of the Annalistic Tradition. University of Michigan Press. p.235
  6. а б Momigliano, Arnaldo (1990). "Fabius Pictor and the Origins of National History". In Momigliano, Arnaldo (ed.). The Classical Foundations of Modern Historiography. University of California Press. p. 88.
  7. Badian, Ernst (1966). "The Early Historians". In Dorey, T.A. (ed.). Latin Historians. Routledge. p. 4
  8. Momigliano, Arnaldo (1990). "Fabius Pictor and the Origins of National History". In Momigliano, Arnaldo (ed.). The Classical Foundations of Modern Historiography. University of California Press. p. 92.
  9. а б Briscoe, John (2016). "Fabius Pictor, Quintus". Oxford Research Encyclopedia of Classics.
  10. Frier, Bruce W. (1999). Libri Annales Pontificum Maximorum: The Origins of the Annalistic Tradition. University of Michigan Press. p.246.
  11. Siemoneit, Gabriel (2020). Curtius Rufus in Straßburg: Imitation und Quellenbenutzung in den Supplementen Johannes Freinsheims. Walter de Gruyter. p. 174.
  12. Momigliano, Arnaldo (1990). "Fabius Pictor and the Origins of National History". In Momigliano, Arnaldo (ed.). The Classical Foundations of Modern Historiography. University of California Press. pp. 91, 100–101.
  13. Momigliano, Arnaldo (1990). "Fabius Pictor and the Origins of National History". In Momigliano, Arnaldo (ed.). The Classical Foundations of Modern Historiography. University of California Press. pp. 101–102..
  14. Frier, Bruce W. (1999). Libri Annales Pontificum Maximorum: The Origins of the Annalistic Tradition. University of Michigan Press. p.260.
  15. Плутарх. (2013). Сравнительные жизнеописания (В. Алексеєв, Пер.). Фолио.