Квіткокол рудочеревий
| Квіткокол рудочеревий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(6218963698).jpg) Самець рудочеревого квіткокола
_(14659849378).jpg) Самиця рудочеревого квіткокола
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Diglossa sittoides (D'Orbigny & Lafresnaye, 1838) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Serrirostrum sittoides | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Квіткокол рудочеревий[2] (Diglossa sittoides) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Андах.
Опис[ред. | ред. код]
.jpg)
Довжина птаха становить 11,5-12 см, вага 9 г. Вимду притаманний статевий диморфізм. У самців верхня частина тіла сірувато-синя, на обличчі чорна "маска", більш або менш виражена, в залежності від підвиду. Нижня частина тіла рудувато-коричнева. У самиць верхня частина тіла світло-оливкова, нижня частина тіла світла, сірувато-охриста, груди легко поцятковані темними смужками.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють шість підвидів:[3]
- D. s. hyperythra Cabanis, 1851 — гірський масив Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта на півночі Колумбії і Прибережний хребет на півночі Венесуели;
- D. s. mandeli Blake, 1940 — гора Турумікуїре в штаті Сукре на північному сході Венесуели;
- D. s. coelestis Phelps & Phelps Jr, 1953 — гори Сьєрра-де-Періха (північно-західна Колумбія);
- D. s. dorbignyi (Boissonneau, 1840) — обидва схили Східного і Центрального хребта і східні схили Західного хребта Колумбійських Анд, Венесуелльські Анди (Кордильєра-де-Мерида);
- D. s. decorata Zimmer, JT, 1930 — Анди в Еквадорі і Перу;
- D. s. sittoides (d'Orbigny & Lafresnaye, 1838) — східні схили Анд в Болівії і Аргентині (на південь до Тукумана).
Поширення й екологія[ред. | ред. код]
Рудочереві квіткоколи мешкають у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії і Аргентині. Вони живуть у вологих гірських і хмарних тропічних лісах, на узліссях і галявинах, у високогірних чагарникових заростях, на кавових плантаціях і в садах. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими сімейними зграйками, переважно на висоті від 1500 до 2500 м над рівнем моря. Не приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться нектаром і комахами. Гніздо чашоподібне, в кладці 2 сірих або блакитних яйця, поцяткованих темними плямками.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Diglossa sittoides: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 03 липня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 03 липня 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |