Квіцинський Юлій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квіцинський Юлій Олександрович
Народився 28 вересня 1936(1936-09-28)[1][2][3]
Ржев, Калінінська область, РСФРР, СРСР
Помер 3 березня 2010(2010-03-03)[1][2][3] (73 роки)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Національність росіянин
Діяльність політик, дипломат, депутат Державної Думи РФ
Alma mater Московський державний інститут міжнародних відносин
Науковий ступінь кандидат юридичних наук
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС, Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації V скликанняd і Державна дума Федеральних зборів РФ IV скликанняd
Посада депутат Державної Думи РФ[d]
Партія КПРС, КПРФ
Нагороди

Юлій Олександрович Квіцинський (нар. 28 вересня 1936(19360928), місто Ржев, тепер Тверської області, Російська Федерація — 3 березня 2010, місто Москва) — радянський і російський державний діяч, дипломат, 1-й заступник міністра закордонних справ СРСР, надзвичайний і повноважний посол СРСР у Федеративній Республіці Німеччині, надзвичайний і повноважний посол Російської Федерації в Королівстві Норвегія. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1986—1989 роках. Член ЦК КПРС у 1989—1990 роках. Депутат Державної думи Російської Федерації 4—5-го скликань (2003—2010) від КПРФ. Кандидат юридичних наук (1968).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині викладачів. Прадід по батьковій лінії брав участь у польському повстанні 1864 року, за що був відправлений на будівництво фортеці в Бобруйську.

Дитячі роки провів у місті Красноярську, де батько викладав лісівництво, а мати — ґрунтознавство в Сибірському лісотехнічному інституті.

У 1953—1959 роках — студент Московського державного інституту міжнародних відносин, здобув фах «міжнародні відносини країн Заходу і міжнародне право».

У 1959—1960 роках — перекладач, у 1960—1965 роках — аташе, третій секретар, другий секретар посольства СРСР у Німецькій Демократичній Республіці.

Член КПРС з 1962 року.

У 1965—1978 роках — другий секретар, перший секретар, експерт-консультант, заступник завідувача 3-го Європейського (німецького) відділу міністерства закордонних справ СРСР.

У 1978—1981 роках — радник-посланник посольства СРСР у Федеративній Республіці Німеччині.

У 1981—1986 роках — посол з особливих доручень міністерства закордонних справ СРСР, керівник делегації СРСР на переговорах з США про обмеження ядерних озброєнь в Європі, що проходили в Женеві.

15 квітня 1986 — 24 квітня 1990 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Федеративній Республіці Німеччині.

У квітні 1990 — травні 1991 року — заступник міністра, 12 травня — 21 вересня 1991 року — 1-й заступник міністра закордонних справ СРСР.

З вересня 1991 року — в апараті міністерства закордонних справ СРСР (РФ).

З 1992 року — віце-президент зовнішньополітичної асоціації Російської Федерації. У 1996—1997 роках був радником голови Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації Єгора Строєва.

У 1997—2003 роках — надзвичайний і повноважний посол Російської Федерації в Королівстві Норвегія.

З грудня 2003 року — депутат Державної думи 4-го скликання, обраний за списком КПРФ. З 2004 року — 1-й заступник голови комітету Державної думи з міжнародних справ, 1-й заступник голови комісії Державної думи по вивченню практики забезпечення прав людини і основних свобод, контролю за їх забезпеченням в іноземних державах.

З грудня 2007 року — депутат Державної думи 5-го скликання, обраний за списком КПРФ. З 16 січня 2008 року — 1-й заступник голови комітету Державної думи з міжнародних справ.

Помер 3 березня 2010 року в Москві. Похований на Троєкуровському цвинтарі.

Нагороди і звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #119093944 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в Discogs — 2000.
  3. а б в Munzinger Personen

Джерела[ред. | ред. код]