Квічаль енганський
| Квічаль енганський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_-_Turdidae_-_bird_skin_specimen.jpeg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Geokichla leucolaema (Salvadori, 1892) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Zoothera interpres leucolaema Zoothera leucolaema | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Квіча́ль енганський[2] (Geokichla leucolaema) — вид горобцеподібних птахів родини дроздових (Turdidae)[3]. Ендемік Індонезії. Раніше вважався підвидом рудоголового квічаля.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 15-18,5 см. Верхня частина голови і верхня частина тіла рудувато-коричневі, на крилах дві широкі білі смуги. Підборіддя і горло білі, груди чорнуваті, решта нижньої частини тіла біла, боки коричнюваті, поцятковані темними плямками. Обличчя має чорнуватий відтінок, на горлі з боків чорні плями. Дзьоб чорний, лапи тілесного кольору.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Енганські квічалі є ендеміками острова Енгано (на південному заході від Суматри). Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах. Зустрічаються на висоті до 280 м над рівнем моря.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція енганських квічалів становить від 15 до 30 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Geokichla leucolaema.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2022). Thrushes. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 26 квітня 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |