Квічаль серамський
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Квічаль серамський | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Geokichla joiceyi (Rothschild & Hartert, 1921) | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Zoothera dumasi joiceyi Zoothera joiceyi | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Квіча́ль серамський[2] (Geokichla joiceyi) — вид горобцеподібних птахів родини дроздових (Turdidae)[3]. Ендемік Індонезії. Раніше вважався підвидом бурого квічалем.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 17 см. Голова і шия іржасто-коричневі, Спина, крила і крила темно-коричневі, живіт білуватий. На крилах білі смуги.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Бурі квічалі є ендеміками острова Серам. Вони живуть в підліску вологих гірських тропічних лісів. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті від 800 до 1280 м над рівнем моря.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція серамських квічалів становить від 15 до 30 тисяч птахів. Їм загрожує вилов з метою продажу на пташиних ринках.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Geokichla joiceyi. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2022). Thrushes. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 26 квітня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |