Кевін Картер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кевін Картер
Kevin Carter
KevinCarter.jpg
Народився 13 вересня 1960(1960-09-13)[1][2][3]
Йоганнесбург, ПАР
Помер 27 липня 1994(1994-07-27)[4][3] (33 роки)
Йоганнесбург, ПАР
·отрути
Громадянство
(підданство)
Flag of South Africa.svg ПАР
Діяльність фотограф, військовий фотограф, фотокореспондент, журналіст
Членство Клуб шибайголів
Нагороди

Кевін Картер (англ. Kevin Carter; 1960-1994) — південноафриканський фотограф, лауреат Пулітцерівської премії 1993 року, член групи фотожурналістів «Клуб шибайголів» (The Bang Bang Club).

Біографія[ред. | ред. код]

Кевін Картер народився 13 вересня 1960 року в Південно-Африканській Республіці. Юність він прожив в районі, що призначений тільки для білих. Після закінчення середньої школи Картер кинув навчання, щоб стати фармацевтом, але був мобілізований в армію. У 1980 році Кевін став свідком того, як чорного кают-офіціанта ображають білі. Картер захистив людину, але в результаті цього був побитий іншими військовослужбовцями. Після він пішов у самоволку, спробував почати нове життя диск-жокеєм на радіо, але не склалося.

У 1983 році Кевін Картер став свідком теракту у Преторії, і тоді вирішив стати фотокореспондентом. Але спершу він почав знімати спортивні події. Згодом, у 1984 році Кевін почав працювати на місцеву газету «Johannesburg Star», яка спеціалізувалася на викритті жорстокості апартеїду. Кевін Картер став першим фотокореспондентом, який в середині 80-х років сфотографував публічну страту чорношкірого через спалення. Знімки шокували суспільство, викликали обурення і осуд апартеїду.

У 1993 році Кевін Картер разом з Жоао Сільвою відправились у Судан знімати сцени голоду. Вони приєднались до місії ООН, що роздавала продовольчу гуманітарну допомогу. Під час зйомок на місцевості він побачив маленьку дівчинку, що вмирала в полі з голоду, поки її батьки розвантажували гуманітарну допомогу. Кевін Картер вже хотів сфотографувати дівчинку, як раптом за нею приземлився стерв'ятник. Картер повільно наблизився до дівчинки, намагаючись не злякати птаха, вибрав хороший ракурс, щоб обидва, і дитина, і стерв'ятник, опинилися у фокусі, і зробив кілька знімків. Потім фотограф прогнав птаха. Через день Кевін повернувся в ПАР і продав фотографію у «The New York Times», яка як раз шукала такі знімки. Фотографія суданської дівчинки була опублікована 26 березня 1993 року. Навесні 1994 року за цю фотографію Кевін Картер отримав Пулітцерівську премію.

У цей час у фотокореспондента почалися досить серйозні депресії. Він занадто часто бачив вбивства, страти, голод і трупи. Також низка ЗМІ звинуватили кореспондента у холоднокровності. Наприклад, у флоридській газеті «St. Petersburg Times» про нього написали: «Людина, яка налаштовує свій об'єктив лише для того, щоб зробити вдалий знімок дитини, що страждає, всього лише ще один стерв'ятник». Тиск громадськості укупі з проблемами в особистому житті і наркотиками, а також смертю друга Кена Остерброка, який загинув 18 квітня 1994 року — все це стало останньою краплею для Картера.

Через три місяці після отримання Пулітцерівської премії Картер покінчив життя самогубством. 27 липня 1994 року він виїхав на своєму пікапі на берег річки. Там Кевін один кінець шланга примотав до вихлопної труби автомобіля, а інший провів через бокове скло у салон машини і залишив двигун працювати. Помер від отруєння чадним газом у віці 33 роки.

Через півтора місяці після самогубства Скотт Маклеод опублікував в журналі «Time» передсмертну записку Кевіна Картера: «депресія… без телефону… грошей за оренду… грошей на дітей… платити за рахунками нічим… гроші!!! Мене переслідують яскраві спогади про вбивства, і трупи, і злість, і біль… картини голодуючих або поранених дітей, психопати зі зброєю в руках, нерідко вони поліцейські, або ж кати… Я пішов, щоб приєднатися до Кена, якщо мені пощастить».

Вшанування[ред. | ред. код]

  • У 1996 році британський рок-гурт «Manic Street Preachers» написав пісню «Kevin Carter», яка увійшла у його альбом «Everything Must Go».
  • У 2004 році Ден Краус зняв короткометражний документальний фільм «Смерть Кевіна Картера: Пошкодження Клубу шибайголів», який був номінований на премію «Оскар» у 2006 році.
  • У 2006 році чилійський художник Альфредо Джаар створив відеоінсталяцію «Звук мовчання» про життя та смерть Кевіна Картера.
  • У 2010 році вийшов фільм Клуб зірвиголов. Роль Кевіна Картера зіграв Тейлор Кітч.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]