Кегичівський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кегичівський район
Kegyciv.png Kegich.gif
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Харківська область
Код КОАТУУ: 6323100000
Утворений: 1923
Населення: 21 476 (на 1.08.2013)
Площа: 782 км²
Густота: 27.6 осіб/км²
Тел. код: +380-5755
Поштові індекси: 64000—64054
Населені пункти та ради
Районний центр: Кегичівка
Селищні ради: 2
Сільські ради: 14
Смт: 2
Села: 36
Селища: 2
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 64003, Харківська обл., Кегичівський р-н, смт. Кегичівка, вул. Волошина, 50, 3-16-68
Веб-сторінка: Сторінка на сайті ОДА
Голова ради: Черніков Валентин Федорович[1]

Кеги́чівський райо́н — район у південно-західній частині Харківської області.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Межує на півночі із Нововодолазьким, на півдні із Зачепилівським, на сході із Первомайським та Сахновщинським, на заході із Красноградськими районами Харківської області.

Кегичівським районом протікають 6 річок. Найбільша з них річка Оріль має 320 км загальної довжини. Район розташований у степовій зоні, клімат помірно континентальний, середньорічна кількість опадів 500 мм. Мається 71 водоймище (ставки), що займають площу 587 га.

Із корисних копалин район відомий розробкою та промисловим добуванням природного газу. За останні роки відкрито нове Кобзівське родовище. Діє підземне сховище газу.

Населення[ред.ред. код]

Населення району зараз становить 23,5 тис. осіб і з 2000 року ця чисельність стабільна. Пенсіонерів в районі 6495 ос., (27,6 % від загальної чисельності населення). Щільність населення в Кегичівському районі становить 33 особи на 1 км².

Національний склад населення (станом на 1 січня 2001 року)

Національність Кількість

На території Кегичівського району розташовані 40 населених пунктів, у тому числі 2 селища міського типу (в них проживає 10 тис. ос.) та 38 сіл з населенням 13,5 тис. осіб. Чоловіків від загальної чисельності населення 46,8 %, жінок — 53,2 %.

Нині у районі функціонують 2 селищні та 14 сільських рад.

В районі зареєстровано 4 релігійних громади Української Православної церкви: Георгія-Побєдоносця, Свято-Покровська, Свято-Вознесенська, Святителя Миколая Харківської Епархії.

У районі також проживають п'ятидесятники, адвентисти Сьомого дня, баптисти, Свідки Ієгови, але вони не являють собою організованих груп.

Історія[ред.ред. код]

Німецько-радянська війна стала суворим випробуванням для Кегичівщини. 7 жовтня 1941 року гітлерівці окупували весь район. Майже два роки район перебував під владою німецьких військ.

У роки тимчасової окупації району на Кегичівщині діяли диверсійні групи під керівництвом І. Рекунова, К. Баклагіна, а майже в кожному селі — невеликі мобільні групи патріотів. До повернення Червоної Армії трудівники села приховали 20 розібраних тракторів, 22 комбайни, значну кількість інвентарю.

У травні 1942 року Кегичівка була ненадовго звільнена, а потім знову окупована. Остаточне визволення району відбулося 17 вересня 1943 року. За це віддали життя 4500 бійців та офіцерів 31-ї, 233-ї та 184-ї стрілецьких дивізій, 3-ї танкової армії під командуванням маршала П. Рибалка.

Матеріальні втрати району були дуже значними. Було зруйновано і спалено цукрозавод, машинно-тракторну станцію, цегельний завод, два радгоспи, всі залізничні станції, мости та колію залізниці, зруйновано телефонну мережу, 14 шкіл, 5 лікарень, 12 колгоспних клуби, тваринницькі ферми, вивезені десятки тисяч голів худоби та птиці. Загальна сума збитків склала понад 476 мільйонів карбованців.

Перемога дорого коштувала жителям району. У кожній сім'ї на полі бою чи у фашистських катівнях загинув хтось із близьких. На фронтах війни смертю героїв загинули 853 ос., померли від ран у госпіталях — 211 ос., у концтаборах — 24 ос., пропали без вісті — 1475 ос. Загинуло 37 партизанів і підпільників, а також 71 патріот, що здійснювали опір окупантам.

Відразу після звільнення району серед трудящих зародилася патріотична ініціатива — зібрати кошти на побудову бойових літаків. Люди почали зносити все, що якимось дивом вціліло в них на цей час, — гроші, сімейні реліквії, облігації, продукти харчування. В грошовій оцінці було зібрано мільйон карбованців, за рахунок якого потім побудували ескадрилью пікіруючих бомбардувальників «Пе-2», що одержала почесну назву «Кегичівський колгоспник». Шлях ескадрильї проліг через Білорусь, Польщу, а потім і до Німеччини.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Район адміністративно-територіально поділяється 2 селищні ради та 14 сільських рад, які об'єднують 40 населених пунктів та підпорядковані Кегичівській районній раді[2].

Економіка[ред.ред. код]

Кегичівський район є споконвічним хліборобським краєм, і ця галузь займає головне місце в економіці району.

Після аграрної реформи 1999 року в районі діє 50 сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм господарювання, у тому числі 35 селянських (фермерських) господарств.

Спеціалізується галузь на виробництві зернових та технічних культур, м'яса, молока і яєць.

В історії цієї галузі району найвищими показниками було виробництво 120 тис.тонн цукрових буряків, 102 тис.тонн зернових, 15 тис.тонн соняшника. По рейтингових показниках, серед інших районів області, Кегичівщина займає 3-5 місця.

В обробітку аграрних підприємств знаходиться 61085 га ріллі, у тому числі в сільгосппідприємств та фермерських господарств — 48754 га та у населення — 12331 га.

Структура посівних площ складається у 2005 році таким чином:

  • зернові — 29 тис.га, (у тому числі озима пшениця 13 тис.га);
  • кукурудза на зерно — 2,9 тис.га;
  • цукрові буряки — 3,0 тис.га;
  • соняшник — 9,0 тис.га;
  • кормові культури — 8,0 тис.га;
  • однорічні трави — 2,4 тис.га;
  • багаторічні трави — 2,1 тис.га;
  • овочево-баштанні-картопля — 2,3 тис.га.

Тваринницька галузь сільгосппідприємств налічує 9,5 тис. голів великої рогатої худоби, а також 3,6 тис. голів птиці.

Із найвідоміших сільгоспвиробників у районі діє агрофірма «Сади України», яка спеціалізується на виробництві насіння зернових культур, соняшника, кукурудзи. Її продукція знана не тільки в Україні, а й у багатьох країнах світу.

Господарства району зберегли і відтворюють машинно-тракторний парк. Мають 654 трактори, 134 зернозбиральних та 120 спеціальних комбайнів, причіпний та навісний інвентар.

В цілому виробництво валової продукції галузі (в порівняних цінах 2000 р.) становило за 2002 рік 107 млн грн., за 2003 рік — 79,4, за 2004 рік — 106,4, прогнозно у 2005 році очікується до 140 млн грн. Середньомісячна заробітна плата працюючих у 2004 році — 564 грн.

Промисловість району представляють 2 переробних підприємства: ВАТ «Цукрове» (завод з переробки цукрових буряків, до 300–350 тонн за сезон цукроваріння) та ЗАТ «Кегичівський молочний завод» (із заготівлею на переробку 8,5-9 тис. тонн молока).

У районі значна увага приділяється будівництву та реконструкції об'єктів соцкультпобуту та виробничої сфери.

Район на 72 % газифіковано, у тому числі селища на 97 %, села на 55 %. Ця робота триває і в даний час. З 1999 року введено в експлуатацію 150 будинків садибного типу площею 12,6 тис. м², 2 двоповерхових будинки — 2 тис. м². Відкрито 10 приватних магазинів (новозбудованих), 5 кафе. Новобудовами став дитячий садок на 50 місць у с. Комунарка, аптека у смт. Кегичівка, 4 відділення банків.

Діють введені за минуле десятиріччя два цехи з обробці та підготовці насіння сільгоспкультур — цукрових буряків (ВАТ «Насінневе»), соняшника, кукурудзи, зернових (Агрофірма «Сади України»).

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Галузь охорони здоров'я району має розгалужену сітку, яка включає до себе:

  • центральну районну лікарню на 110 ліжок (40 — терапевтичних, 25 — хірургічних, 10 — породільних, 15 — гінекологічних, 20 — дитячих);
  • лікарню в смт. Чапаєве на 15 терапевтичних ліжок. Всього по району 125 лікарняних ліжок, або 54,3 ліжка на 10 тис.населення, що відповідає вимогам управління охорони здоров'я.

Розпочато упровадження сімейної медицини. Діють 4 амбулаторії із денним стаціонаром на 20 ліжок. Медичну допомогу надають 19 фельдшерсько-акушерських та фельдшерських пунктів.

Амбулаторно-поліклінічна служба забезпечується районною поліклінікою на 171 відвідування у зміну по 19 спеціальностям. За 2004 рік всього відвідувань 218 тис., у тому числі в районній поліклініці — 162 тис.

Всі ФАПи та амбулаторії знаходяться у задовільному стані, згідно з нормативами забезпечені автотранспортом, необхідним обладнанням, мають опалення (12 ФАПів та 3 амбулаторії газифіковано, повністю забезпечені кадрами).

Всього по району штатних посад галузі — 375, лікарів — 57 (зайнято 54), середніх медпрацівників — 163 (зайнято 162). Атестовано 84 % лікарів.

Народжуваність за 2004 рік склала 11,4, що вище обласного показника (9,62) — в районі народилося 262 дитини.

Смертність у 2004 році склала 17,6, померло 406 осіб.

Дитяча смертність за останні 4 роки зменшилася більш ніж вдвічі — від 9,3 до 3,8 (обласний показник за 2004 рік — 9,62).

Смертність від туберкульозу — 4,2 на 100 тис.жителів (по області — 17,1). Захворюваність на злоякісні пухлини 247,8 на 100 тис. (обласний показник 292,9).

За 2004 рік на фінансування органів охорони здоров'я витрачено 2,6 млн грн., на 2005 рік виділено 3,2 млн грн.

Освіта[ред.ред. код]

Всього в районі 20 загальноосвітніх навчально-виховних закладів. В них навчається і виховується 3336 учнів, які об'єднані у 200 класів. Середня наповнюваність класів становить 16,7 особи.

В районі:

  • ліцей — 1, в ньому навчається 954 учня;
  • загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів — 8, в них навчається 1709 учнів;
  • загальноосвітніх шкіл І-ІІ ступенів — 7, в них навчається 623 учні.

На базі трьох загальноосвітніх шкіл, зокрема, в Крутоярівській, Власівській та Мажарській створено навчально-виховні комплекси «Дошкільний заклад—школа», в яких навчається і виховується 342 дитини шкільного та 58 дітей дошкільного віку.

Загальноосвітніх шкіл 1 ступеня — 4, в них навчається й виховується 50 учнів.

На території району працює 8 дошкільних навчально-виховних закладів, в яких виховується 349 дітей.

З квітня 1999 року функціонує дитячо-юнацька спортивна школа. Всього працює 20 груп, в яких займаються 403 дитини шкільного віку.

З вересня 2002 року в районі створено Будинок дитячої та юнацької творчості, на базі якого працює 38 гуртків, в яких охоплено гуртковою роботою 623 учні.

Якість і ефективність навчально-виховного процесу забезпечують висококваліфіковані педагоги. Всього в загальноосвітніх школах працює 350 педагогічних працівників.

В рамках обласних та районних програм «Комп'ютер у сільські школу» всі навчально-виховні заклади забезпечені комп'ютерними класами та окремими комп'ютерами. Всі 9 закладів освіти І-ІІІ ступенів мають комп'ютерні класи, школи І-ІІ ступенів по одному — два комп'ютери.

Красненська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів підключена і користується послугами мережі Інтернет.

В смт. Кегичівка розташоване ПТУ-60, яке готує фахівців по 6 спеціальностям (тракториста-машиніста, водія автомобілів, слюсаря, електромонтера, кухаря, швачки-кравця, конторського службовця-оператора комп'ютерного набору). Всього тут навчається 307 учнів.

Культура, спорт[ред.ред. код]

Мережа районних закладів культури складається із двох Будинків культури (районного та ВАТ «Насінневе»), 6-ти сільських Будинків культури, 14-ти сільських клубів, двох шкіл естетичного виховання, центральної районної та дитячих бібліотек, Чапаєвської міської бібліотеки та 16 сільських бібліотек-філій. Їх книжковий фонд становить понад 280 тис.примірників, вони обслуговують 14 тис.читачів.

В смт. Чапаєве діє місцевий краєзнавчий музей. Перелік експонатів музею налічує 2130 одиниць збереження, із них 1930 — оригінали. Кожен експонат — жива сторінка минулого Кегичівщини.

Народні митці району були учасниками і переможцями Міжнародного фестивалю виконавців естрадної пісні, IV регіонального фестивалю хорів ветеранів війни та праці «Згадаймо ті роки», Всеукраїнського конкурсу в молодіжному дитячому центрі «Артек», Всеукраїнського конкурсу дитячого малюнка та інших обласних та місцевих заходах.

Із засобів масової інформації у районі діє районна газета «Наш край» (засновники райдержадміністрація, районна рада та колектив газети). Наклад цього щотижневика — 1,8 тис. екз.

На території Кегичівщини впевнено приймаються телеканали «Інтер», «1+1» та «Перший національний».

На території Кегичівського району розташовано 37 пам'яток історії, культури і монументального мистецтва місцевого значення (стела на честь 100-річчя Кегичівки, пам'ятні знаки з нагоди Незалежності України, пам'яті жертв голодомору 1932–1933 рр. та Чорнобильської катастрофи, меморіали та пам'ятники загиблим в роки Великої Вітчизняної війни).

Дев'ять спортивних залів, облаштованих тренажерним обладнанням, 15 футбольних полів, дають можливість молоді займатися фізичною культурою і спортом.

22 % учнівської молоді району займаються в дитячо-юнацьких спортивних школах футболом, волейболом, важкою і легкою атлетикою.

Команди району регулярно беруть участь в обласних та районних змаганнях, до визначних дат й на свята завжди влаштовуються спортивні заходи.

Найкращий спорткомплекс району розташований у смт. Чапаєве. Тут же розпочато будівництво сучасного спортивного залу.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

У Кегичівському районі народилися, виховувалися й працювали люди, які залишили помітний слід в історії України. Серед них 6 Героїв Радянського Союзу:

  • Клименко М. Ф.;
  • Волошин А. М.;
  • Семченко Я. Є.;
  • Даценко Й. Г.;
  • Степаненко Г. І.;
  • Бендеберя Ф. К.

Кегичівська земля є малою Батьківщиною 12 Героїв Соціалістичної Праці: Дроб'язко М. С., Рилик Г. М., Гніденко М. В., Конєва М. М., Гербич М. Д., Коровко Д. І., П'ятак Г. П., Посмітна Г. М., Войцехов М. Ф., Коденко М. Т., Лугова М. Г. та Веденчева А. Я..

Примітки[ред.ред. код]