Кейла

Кейла; ест. Keila
герб	прапор
	Основні дані
	59°18′00″ пн. ш. 24°25′00″ сх. д. / 59.30000° пн. ш. 24.41667° сх. д.Координати: 59°18′00″ пн. ш. 24°25′00″ сх. д. / 59.30000° пн. ш. 24.41667° сх. д.
Країна	Естонія
Регіон	Гар'юмаа
Столиця для	Кейла і Кейласький район
Статус міста	1938
Площа	10,6 км²
Населення	10 905 осіб (1 січня 2023)
Міста-побратими	Гуйттінен, Чіатура (6 квітня 2009), Сігулда, комуна Нака, Керава (26 травня 2012), Барсбюттель, Бірштонас, Гоєрсверда
Телефонний код	(3) 67
Часовий пояс	UTC+2 (Естонія)
GeoNames	591472
Поштові індекси	76603, 76605, 76606, 76607, 76608, 76609, 76610 і 76616
	Міська влада
Вебсайт	www.keila.ee
	Мапа
	Кейла Кейла (Естонія)
	Кейла у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кейла (значення).

Кейла (ест. Keila, нім. Kegel) — місто та міський муніципалітет на північному заході Естонії, у мааконді Гар'юмаа. Адміністративний центр валду Кейла. Місто відоме з XIII століття.

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване на річці Кейла.

Клімат[ред. | ред. код]

Місто знаходиться у перехідній зоні між морським та континентальним кліматом.

Кліматограма Кейли
С	Л	Б	К	Т	Ч	Л	С	В	Ж	Л	Г
55 −2 −6	46 −2 −7	34 2 −5	30 8 1	31 14 6	51 18 10	65 22 14	81 20 13	60 15 9	68 9 5	60 4 1	56 1 −2
Середня макс. і мін. температури повітря (°C) Атмосферні опади (мм), за рік : 637 мм. Джерело: «Climate-Data.org»^[4]

Сліди стародавніх поселень у районі Кейла припадають на III—II тисячоліття до н. е. Приблизно тисячу років тому на правому березі річки Кейла виникло поселення. 1219 року Північну Естонію захопили данці, які на Кейлаській горі збудували церкву. На місці першої дерев'яної церкви яка присвячена архангелу Михаїлу, у кінці XIII — на початку XIV століття була побудована кам'яна церква. Перша письмова згадка про Кейла зустрічається в Данській кріпацькій книзі (1241).

У XV—XVI ст. біля церкви було невелике, приблизно на 20 дворів, поселення, де проживало близько 100 мешканців. В цей же час на місці нинішнього річкового парку Лівонський орден побудував городище, руїни якого виявили 1976 року під час археологічних розкопок.

Поселення було знищене під час Лівонської війни (1558-83 роки) в результаті розбійницьких вилазок. Голод 1601-02 років та наслідки чуми призвели до того, що протягом наступних трьох століть Кейла залишалось маленьким селищем при церкві.

Першою суттєвою подією культурного життя було встановлення в 1862 році неподалік від церковної садиби шестиметрового пам'ятника Мартіну Лютеру. Пам'ятник знищили в 1949 році. В 1885 в Кейла відбулось перше співоче свято, у якому брало участь 19 хорів, головним диригентом цього свята був Константин Тюрнпу з Коога. В 1867 році на хуторі Вальяотса біля Кейла була відкрита приходська школа.

Поворотом в розвитку Кейла можна вважати будівництво в 1870 році залізниці Таллінн — Палдіскі, після якого відбулось пожвавлення торгової та підприємницької діяльності. В 1896 році власник місцевої садиби барон Юкслюлл вирішив продати частину своїх земель під будівництво, у результаті чого були побудовані, багато яких сьогодні знаходяться під захистом пам'ятників старовини, будівлі в привокзальному районі.

У 1905 році було завершено будівництво залізничної гілки до міста Гаапсалу. До того часу в Кейла було близько 65 дворів.

1925 року Кейла отримав статус селища із своїм самоуправлінням. Мешканців на той момент було 950.

У 1930 році на знак Визвольної війни спільними зусиллями селища та волості була побудована нова будівля початкової школи.

1 травня 1938 року Кейла отримав статус міста. Першим мером міста став колишній старійшина селища Йоганн Тяге. Тоді Кейла було тихим, красивим, маленьким містечком, благополуччя якого проіснувало недовго. В результаті встановлення радянської влади, червневих репресій 1940 року та наслідків Другої Світової Війни місто Кейла суттєво постраждало.

У 1950–1962 роках м. Кейла є адміністративним центром однойменного району та завдяки цьому швидко розвивається. Розвитку сприяло будівництво залізниці з електротягою до Таллінна.

Перші післявоєнні міські збори було вибрано в 1989 році. Мером міста став Андрес Пярт. Починаючи з 3 жовтня 2006 року, мером міста Кейла є Танель Мийстус.

Кейла є учасником Спілки міст Естонії з 1935 року та учасником Спілки міст регіона Балтійського моря з 1997 року.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення міста, станом на 1 січня 2021 рік, налічує 10,078 осіб^[5]

Транспорт[ред. | ред. код]

Кейла є залізничним вузлом.

Економіка[ред. | ред. код]

В місті є підприємства легкої та харчової промисловості.

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Олександр Якименко, голова Служби безпеки України (з 2013).

Див. також[ред. | ред. код]

Залізниця Таллінн — Кейла

Література[ред. | ред. код]

Johanna Lahesalu. Keila minevikust, Tallinn, 1973(ест.)
Ed. Lahesalu. Vene revolutsiooni- ja saksa okupatsioonipäevilt Keilas, Keila: E. Lahesalu, 1936(ест.)
Heino Gustavson. Keila, Tallinn: Eesti Raamat, 1979(ест.)
Mati Mandel. Sõjalõpu sündmused Keila ümbruses, Keila: Harju Muuseum, 1994(ест.)
Mati Mandel. Traagiline suvi 1941 Keilas, Keila: Harjumaa Muuseum, 2001(ест.)
Hillar Palamets. Pajatusi Keilast ja kaugemalt, 2017 ISBN 9789949817818(ест.)
Keila linnale vapp ja lipp. Uus Eesti, 1. oktoober 1938, nr 269, lk 9.(ест.)
Keila enne ja nüüd. Koostaja Marju Niinemaa. Keila: Harjumaa Muuseum, 2015(ест.)