Кейс-метод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кейс-метод (англ. Case method, метод кейсів, метод конкретних ситуацій, метод ситуаційного аналізу) — техніка навчання, що використовує опис реальних економічних, соціальних і бізнес-ситуацій. Ті, що навчаються повинні досліджувати ситуацію, розібратися в суті проблем, запропонувати можливі рішення і вибрати найкраще з них. Кейси ґрунтуються на реальному фактичному матеріалі або ж наближені до реальної ситуації.

Історія кейс-методу[ред.ред. код]

Метод був вперше застосований в Гарвардській школі бізнесу в 1924 році, чиї викладачі швидко зрозуміли, що не існує підручників, потрібних для аспірантської програми в бізнесі. Їх першим рішенням даної проблеми було інтерв'ю з провідними практикантами бізнесу і написання докладних звітів про те, чим займалися ці менеджери, а також про фактори, що впливають на їх діяльність. Слухачам надавалися описи певної ситуації, з якою зіткнулася реальна організація в своїй діяльності, для того щоб ознайомитися з проблемою, аби знайти самостійно і в ході колективного обговорення рішення.

Кейс-метод широко використовується в бізнес-навчанні в усьому світі і продовжує завойовувати нових прихильників. Так, з 50-х років двадцятого століття бізнес-кейси набувають поширення в Західній Європі. Лідируючі бізнес-школи Європи INSEAD, LBS[en], HEC Paris[en], LSE, ESADE[en] беруть найактивнішу участь не тільки у викладанні, а й у написанні таких кейсів.

Класифікація кейсів[ред.ред. код]

За структурою[ред.ред. код]

  • Структуровані кейси (highly structured case) — короткий і точний виклад ситуації з конкретними цифрами і даними. Для такого типу кейсів існує певна кількість правильних відповідей. Вони призначені для оцінки знань і / або вмінь використовувати одну формулу, методику в певній галузі знань.
  • Неструктуровані кейси (unstructured cases) — вони являють собою матеріал з великою кількістю даних і призначені для оцінки стилю і швидкості мислення, вміння відокремити головне від другорядного і навичок роботи в певній галузі. Для них існують кілька правильних варіантів відповідей і зазвичай не виключається можливість знаходження нестандартного рішення.
  • Кейси першовідкривачів (ground breaking cases) можуть бути як дуже короткі, так і довготривалі. Спостереження за рішенням такого кейса дає можливість побачити, чи здатна людина мислити нестандартно, скільки креативних ідей вона може видати за відведений час. Якщо проходить групове рішення, то чи може вона підхопити чужу думку, розвинути її і використовувати на практиці.

За формою подання[ред.ред. код]

  • Паперові кейси
  • Відеокейси
  • Notts County 2.0

За розміром[ред.ред. код]

  • Повні кейси (в середньому 20-25 сторінок) — призначені для командної роботи протягом декількох днів і зазвичай мають на увазі командний виступ для презентації свого рішення.
  • Стислі кейси (3-5 сторінок) — призначені для розбору безпосередньо на занятті і мають на увазі загальну дискусію.
  • Міні-кейси (1-2 сторінки) - як і стислі кейси, призначені для розбору в класі і часто використовуються як ілюстрації до теорії, що викладається на занятті. У багатьох випадках міні-кейс може бути сформульований коротко, у вигляді одного-двох абзаців, і забезпечений питаннями, на які потрібно дати відповідь в обговоренні.

За рівнем складності [ред.ред. код]

За дисциплінами[ред.ред. код]

За типами компаній[ред.ред. код]

  • Кейси про великий регіональний бізнес
  • Кейси про малий і середній бізнес

За регіонами[ред.ред. код]

  • Північноамериканські кейси
  • Європейські кейси
  • Кейси по країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою

Сутність кейса[ред.ред. код]

Бізнес-кейс — це спеціально підготовлений навчальний матеріал, який відображає конкретну проблемну бізнес-ситуацію, що вимагає управлінських рішень з боку менеджменту компанії. У ході занять викладач направляє студентів до пошуку таких рішень. За словами Джеймі Андерсона, професора зі стратегічного менеджменту в TiasNimbas Business School[en], Нідерланди, успішність бізнес-кейсу залежить від трьох критеріїв:

  1. Достатній обсяг первинних і статистичних даних.
  2. Участь топ-менеджера компанії в ході написання кейса.
  3. Наявність захоплюючої бізнес-ситуації, що дозволяє застосувати різноманітні методи аналізу при пошуку рішення.

Відповідно до досліджень, проведеними ECCH, некомерційною організацією, що спеціалізується на розробці і розвитку кейс-методу в бізнес-освіті, найбільшою популярністю як у викладачів, так і у студентів користуються кейси, засновані на польових дослідженнях (на відміну від кейсів, заснованих на опублікованих даних). Традиційно бізнес-кейс пишеться в партнерстві академічних викладачів і менеджерів компаній.

В даний час найбільшого поширення набули бізнес-кейси, написані по північноамериканським компаніям, так як саме тут зародилася культура ситуаційного аналізу. Однак з кінця 90-х років діяльну роль в написанні кейсів починають приймати професори європейських шкіл, відчуваючи нестачу національних ілюстрацій до бізнес-завдань. Завдяки міжнародним зв'язкам діяльно включаються в цей процес і азіатські школи. Так, наприклад, INSEAD, європейська бізнес-школа, розташована у Франції і Сінгапурі, є визнаним лідером в написанні бізнес-кейсів з міжнародних ринків. У 2008 році INSEAD перемогла в семи з дев'яти категоріях ECCH European Case Award.

Посилання[ред.ред. код]