Кейт Девлін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кейт Девлін
Ім'я при народженні англ. Adela Katharine Devlin
Народилася 20 століття
Північна Ірландія, Велика Британія
Країна  Велика Британія
Діяльність інформатик, дослідник штучного інтелекту, археолог
Alma mater Королівський університет Белфаста
Бристольський університет
Галузь ШІ і людино-машинна взаємодія
Заклад Ґолдсмітсd
Кінґс-коледж
Особ. сторінка drkatedevlin.co.uk
CMNS: Кейт Девлін у Вікісховищі

Кейт Девлін (англ. Kate Devlin) — британська вчена у галузі комп'ютерних технологій, спеціалізується на дослідженні штучного інтелекту та взаємодії людини з комп'ютером (HCI). Вона відома своєю роботою з людської сексуальності та робототехніки, була співголовою конференції «Любов і секс з роботами» у Лондоні[1] і була засновницею першого у Великій Британії хакатону з секс-технологій[2], який відбувся у 2016 році в університеті Голдсмітс.[3] Вона є старшим викладачем кафедри обчислювальної техніки в Королівському коледжі. Кейт Девлін є авторкою книги «Ввімкнено: Наука, секс і роботи» (Turned On: Science, Sex and Robots), а також декількох наукових праць.

Освіта[ред. | ред. код]

Девлін почала свою освіту з гуманітарних наук. У 1997 році закінчила Королівський університет Белфаста, отримала ступінь бакалавра мистецтв з відзнакою зархеології. Вирішивши, що археологія має обмежену перспективу, Кейт продовжила навчання в Королівському університеті на кафедрі інформатики. У 1999 році отримала ступінь магістра з інформатики. Далі поступила до Бристольського університету, де в 2004 році отримала ступінь доктора комп'ютерних наук.[4]

Девлін став старшим викладачем кафедри обчислювальної техніки в Університеті Голдсмітс.[5] З 1 вересня 2018 року, Кейт Девлін працює старшим викладачем на кафедрі цифрових наук у Кінгс-коледжі.[6]

Академічна кар'єра[ред. | ред. код]

У 2003 році в Бристольському університеті Девлін почала досліджувати використання комп'ютерної графіки в археології. Вона створювала тривимірні комп'ютерні модельі археологічних пам'яток, наприклад, Помпеї, приділяючи особливу увагу реалістичним світловим ефектам, що спричинені спектральним складом джерел світла, які наявні в певному історичному періоді. Кейт також займалася експериментальною археологією, відтворювала джерела світла та аналізувала спектральний діапазон для кожного типу свічок або ламп різних періодів.[7]

З 2007 року Девлін досліджувала взаємодію людини, комп'ютера та штучного інтелекту в Голдсміті.[4][8]

Кейт Девлін виступала і писала у ЗМІ з пропагандою серед жінок наукової діяльності у точних науках (STEM).[9][10]

У 2016 році Девлін очолила Міжнародний конгрес «Любов і секс з роботами», що проходив у Лондоні (щорічна конференція, що проводилася з 2014 року).[11][12]

Крім того, в 2016 році Девлін організувала перший у Великій Британії хакатон з секс-технологій — конференцію, де вчені, студенти, науковці та інші спеціалісти з індустрії секс-технологій зустрічаються, щоб поділитися ідеями та спланувати проекти у сфері сексу та інтимності зі штучними партнерами.[13]

У 2016 році Девлін неодноразово з'являвся в засобах масової інформації, де обговорював етичні питання, що стосуються секс-роботів. Її суперницею у дискусіях була Кетлін Річардсон, науковиця з етики робототехніки університету Де Монтфорт і засновниця кампанії проти секс-роботів. Річардсон прагне законодавчо заборонити секс-роботів на тій основі, що вони заохочують ізоляцію, закріплюють ідею жінок як власність і дегуманізують.[14][15] Девлін стверджує, що з розвитком технології потрібно більше залучати жінок до диверсифікації сфери секс-роботів, де зараз домінують чоловіки. Вона також вказує, що технологію можна використовувати як терапію для лікування депресій[14] і можливе застосування секс-роботів в розумінні психології сексуальних злочинців.[16]

У 2018 році Девлін опублікувала книгу Ввімкнено: Наука, секс і роботи" (Turned On: Science, Sex and Robots). У книзі досліджується технологічний розвиток секс-роботів і досліджувала зв'язок між технологією та інтимністю.[17] Журнал Engineering & Technology охарактеризував книгу як «творчу, оптимістичну та відкриту розвідку секс-роботів», особливо в її дискусії про сучасні технології сексу.[18] The Times описує книгу як «просвітлюючу, дотепну і написану з широким відкритим розумом».[19]

Публікації[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • Paradata and Transparency in Virtual Heritage, contributor, 2012[20]
  • Turned On: Science, Sex and Robots. Bloomsbury Sigma, 2018
  • Love and sex with robots: second International Conference, LSR 2016, London, UK, 19–20 December 2016, Revised selected papers[21]

Вибрані статті[ред. | ред. код]

  • Realistic visualisation of the Pompeii frescoes (2001) (with Alan Chalmers)[22]
  • Dynamic range reduction inspired by photoreceptor physiology (2005) (with Erik Reinhard)[23][24]
  • Current Practice in Digital Imaging in UK Archaeology (2006) (with Alice Chuter)[25]
  • Visual calibration and correction for ambient illumination (2006) (with Alan Chalmers, Erik Reinhard)[26]
  • Investigating Sensorimotor Contingencies in the Enactive Interface (2014) (with Janet K. Gibbs)[27]
  • One-Touch Pose Detection on Touchscreen Smartphones (2015) (with Karsten Seipp)[28]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Девлін розлучена і має дочку.[29][30]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ LSR 2017. Love and Sex With Robots. Архів оригіналу за 7 вересня 2016. Процитовано 18 травня 2017.
  2. ↑ Sex Tech Hack II – The Secong Coming. Hacksmiths. Goldsmiths Tech Society. Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 18 травня 2017.
  3. ↑ Fay, Joe. Will AI lead to the rise of the love machines?. The Register. Situation Publishing. Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 18 травня 2017.
  4. ↑ а б TEDx Talks. Sex Robots. Kate Devlin. TEDxWarwick. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 22 травня 2017.
  5. ↑ Dr Kate Devlin. doc.gold.ac.uk. Архів оригіналу за 4 травня 2017. Процитовано 10 червня 2019.
  6. ↑ Kate Devlin - Research Portal, King's College, London. kclpure.kcl.ac.uk. Архів оригіналу за 17 серпня 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  7. ↑ Seeing the light. University of Bristol. Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 23 травня 2017.
  8. ↑ 2019 FREEDOM OF EXPRESSION AWARDS. Index on censorship. 15 січня 2019. Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 30 січня 2019.
  9. ↑ Women in technology. Inspire. Архів оригіналу за 9 вересня 2019. Процитовано 14 червня 2017.
  10. ↑ Devlin, Kate. Titstare proves there are still too many dicks in tech. The Conversation. Архів оригіналу за 15 вересня 2018. Процитовано 14 червня 2017.
  11. ↑ Wiseman, Eva (13 грудня 2015). Sex, love and robots: is this the end of intimacy?. The Guardian. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 18 травня 2017.
  12. ↑ Kleeman, Jenny (27 квітня 2017). The race to build the world's first sex robot. The Guardian. Архів оригіналу за 6 вересня 2019. Процитовано 18 травня 2017.
  13. ↑ Ferreira, Elsa. At the first Sex Tech Hack, a hackathon on sexuality in London. Makery. Архів оригіналу за 9 березня 2019. Процитовано 18 травня 2017.
  14. ↑ а б Wordsworth, Matt (24 листопада 2016). Lateline: Panel, Kathleen Richardson and Kate Devlin. ABC News. Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  15. ↑ Wosk, Julie (20 грудня 2016). Love and Sex With Robots Conference Sparks Controversy. HuffPost. Архів оригіналу за 25 травня 2017. Процитовано 14 червня 2017.
  16. ↑ In defence of sex machines: why trying to ban sex robots is wrong. The Conversation. Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 14 червня 2017.
  17. ↑ Law, Katie (11 жовтня 2018). King's College's Kate Devlin on the future and ethics of the sex tech revolution. Evening Standard. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 12 жовтня 2018.
  18. ↑ Lamb, Hilary (November 2018). Book review: 'Turned On: Science, Sex and Robots' by Kate Devlin. Engineering and Technology. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 18 січня 2019.
  19. ↑ Annesley, Jackie (11 листопада 2018). Review: Turned On: Science, Sex and Robots by Kate Devlin — illuminating and written with a wide open mind. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 19 січня 2019.
  20. ↑ Bentkowska-Kafe (Ed.), Anna; Denard (Ed.), Hugh (2012). Paradata and Transparency in Virtual Heritage. Ashgate. с. 125—134. ISBN 9780754675839. Архів оригіналу за 5 січня 2020. Процитовано 14 червня 2017.
  21. ↑ Cheok, Adrian David; Devlin, Kate; Levy, David (2017). Love and sex with robots : second International Conference, LSR 2016, London, UK, December 19–20, 2016, Revised selected papers. Switzerland: Springer. ISBN 9783319577388. Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 25 червня 2019.
  22. ↑ Devlin, Kate; Chalmers, Alan (2001). Realistic visualisation of the Pompeii frescoes. с. 43—48. doi:10.1145/513867.513878. ISBN 9781581134469.
  23. ↑ Reinhard, Erik; Devlin, Kate (2005). Dynamic range reduction inspired by photoreceptor physiology. IEEE Transactions on Visualization and Computer Graphics. 11 (1): 13—24. doi:10.1109/TVCG.2005.9. PMID 15631125. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 13 червня 2017.
  24. ↑ Dynamic range reduction (PDF). erikreinhard.com. Архів оригіналу (PDF) за 23 грудня 2016. Процитовано 14 червня 2017.
  25. ↑ Devlin, Kate; Chuter, Alice (2006). Current Practice in Digital Imaging in UK Archaeology. с. 187—193. doi:10.2312/VAST/VAST06/187-193. ISBN 9783905673425.
  26. ↑ Chambers, Alan; Devlin, Kate; Reinhard, Erik (2006). Visual calibration and correction for ambient illumination. ACM Transactions on Applied Perception. 3 (4): 429—452. doi:10.1145/1190036.1190042.
  27. ↑ Devlin, Kate; Gibbs, Janet K. (2014). Investigating Sensorimotor Contingencies in the Enactive Interface. Studies in Applied Philosophy, Epistemology and Rational Ethics. Т. 15. с. 189—200. doi:10.1007/978-3-319-05107-9_13. ISBN 978-3-319-05106-2.
  28. ↑ Devlin, Kate; Seipp, Karsten (2015). One-Touch Pose Detection on Touchscreen Smartphones. Т. ITS15. с. 51—54. doi:10.1145/2817721.2817739. ISBN 9781450338998.
  29. ↑ Murray, Jenni. Staying Sane: Healthy Minds in a Mad World. BBC Radio 4 Woman's Hour. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 23 травня 2017.
  30. ↑ Devlin, Kate (10 червня 2017). I have other men. He has other women. We're both happy. The Times. Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 13 червня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Література та бібліографія
Наука
Нормативний контроль
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кейт_Девлін&oldid=36268904