Кельнська марка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кельнська марка (нім. Kölner Mark, Kölnische Mark) — основна вагова одиниця маси коштовних металів у Німеччині, а також інших країнах Європи. Її вага складала 233, 856 грами.

Марка, як одиниця маси коштовних металів[ред.ред. код]

Див. також Марка (вагова і грошова одиниця), Стародавні одиниці виміру, Любекська марка, Нюрнбергська марка

Тарговицька Конфедерація. Талер. 1793 року. Надпис на аверсі по колу : 10 7/16 частин кельнської марки 1793 (лат. 10 7/16 EX MARCA PURA COLONIENSI 1793).

Термін «марка» вперше згадується в англо-саксонських письменах в ІХ-Х століттях як міра ваги. 2/3 марки, або половина її маси прирівнювалася 1 римському фунту[1]. Вперше марка виникла в Скандинавії. У часи Середньовіччя марка в Скандинавії поділялася на 8 ере. Маса ере = 1 римській унції (27, 3 гр.) = 3 ертуги. В окремих місцевостях ере дорівнював 10. 12, 16, або й 20 пфенігам. Ертуг (9, 096 гр.) = 8 римським скрупулам (по 1, 137 гр.). У Німеччині фунти поділяли на 2 марки. Срібну німецьку марку поділяли за системою двох: 2 півмарки = 16 лотів = 32 сетіни = 64 квентіни = 256 ріхтпфенігів = 512 галерів = 4352 есхени. Головною розрахунковою одиницею, в системі поділу марки, став лот — 1/16 її частини. В Німеччині головний еталон римської вангової системи сілікву — боб ріжкового дерева, замінили масою зерна пшениці. Маса есхена (зерна) = 0, 5075 гр., німецька марка = 220,864 гр.= 8 римським унціям (по 27,608 гр.).[2]

Кельнська марка[ред.ред. код]

У кельнській марці на 12,992 гр. було більше чистого срібла, ніж у класичній. Тобто, різниця на 1/17 частину.

З XV століття найбільше розповсюджена в Німеччині отримала кельнська марка. Її вага складала 233, 856 грамів. Як одиниця маси коштовних металів, кельнська марка була покладена в основу карбування монет в Німеччині та в інших країнах Європи[3]

Кельнська золота марка = 233, 856 гр. щирого золота = 24 карати = 288 гранів = 4608 асів; гран = 16 асам (зерен) по 0, 5057 гр. До європейської системи співвідношення було таким: 1 кельнська марка = 8 унціям = 16 лотам = 64 драхм = 256 скрупулів (фенігів) = 512 гранів = 65536 ріхтпфенігів = 4864 асів; скрупул = 19 асів (зерен) по 0, 048 гр.

Кельнська срібна марка = 4864 аси; Золота кельнська марка = 4608 аси. Різниця поміж ними в 256 асах, що є 1/18 числа 4608. Кількість асів кельнської марки були збільшені на 1/18 частин. При однаковій масі кельнської золотої і срібної марок збільшення кількості асів у срібному стандарті проведено шляхом зменшення маси аса з 0, 05075 до 0,048 гр. порівняно з золотим стандартом[4].

Торгова вага в Німеччині поділялася на два типи — легка та важка. У XIX столітті кельнська марка часто вживалася на німецьких землях не лише як марочна та монетна, але й як торгова марка. Так в Берліні, Кенігсбергу та Бранденбурзі торговий фунт в 465, 884 гр. = 2 кельнським маркам в 232, 942 гр. Y Дрездені, Лейпцигу та інших землях Саксонії торговий фунт в 467, 086 гр. = 2 кельнським маркам в 233, 543 гр. В Нассау торговий фунт в 470, 68 гр. = 2 кельнським маркам в 235, 24 гр. В Бамберзі торговий фунт в 468, 384 гр. = 2 кельнським маркам в 234, 192 гр. В Аугсбурзі торговий фунт в 472, 423 гр. = 2 кельнським маркам в 236, 211 гр. В Франкфурті-на-Майні торговий фунт в 467, 92 гр. = 2 кельнським маркам в 233, 962 гр[5].

У деяких містах були створені нові марки, похідні від кельнської. Так в Баварії торговий фунт в 560 гр. = 2 маркам по 280 гр. Марка баварська в Мюнхені 286, 692 гр. = 12/10 кельської марки в 233, 91 гр. Однак домінування в XIX столітті кельнської марки привело до поступового підлаштування місцевих мір ваги під стандарт її маси. Так у Бадені та Гесен-Дармштадті торговий фунт в 500 гр. 107 % кельнського фунта в 467, 712 гр. Торговий фунт Бремена в 498, 5 гр.; Торговий фунт Гейдельберга 505, 408 гр.; Великий бітценський фунт Тіроля 500, 99 гр. (малий бітценський фунт (⅔ великого) 330, 657 гр.)[6].

На підставі маси кельнської марки були введені єдині вагові міри — марочні, каратні, пробні, монетні. Певний час поряд з ними використовувалися місцеві вагові міри. В XIX столітті поступово посилювався вплив на німецькі метричні системи. В результаті в Німеччині, в 1868 році, була введена метрична система як обов'язкова.[7].

Література[ред.ред. код]

  • August Flor: Münz-Zustände. Altona 1838, S. 3 ff., abgerufen 14. August 2013
  • Bernd Sprenger (1981) Währungswesen und Geldpolitik in Deutschland von 1834 bis 1875. Forschungsinstitut für Sozial- und Wirtschaftsgeschichte an der Universität zu Köln. Anlage 1: Auszug aus dem Münchner Münzvertrag vom 25. August 1837
  • Schrötter, Friedrich Freiherr von. Wörterbuch der Münzkunde / Wörterbuch der Münzkunde. — zweite, unveränderte Auflage. — Berlin: J. Guttenberg Verlagsbuchhandlung, 1970. — 757 S. — ISBN 978-3110012279
  • Klimterz R. Lexikon der Munzer, Masse, Gewicht. Berlin, 1896.
  • Alberti H. I. Mass und Gewicht. Berlin, 1957.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Зубко А. М. Вагові системи німецьких земель в XVIII—XIX ст. Стор. 2
  2. Зубко А. М. Вагові системи німецьких земель в XVIII—XIX ст. Стор. 2-3
  3. Schneider K. Hatten die Reichsmünzreformen eine Chance? Ein Rückblick aus dem 18. Jahrhundert // Harz-Zeitschrift. — Lukas Verlag für Kunst- und Geistesgeschichte, 2010. — Т. 61. — С. 112—124.
  4. Зубко А. М. Вагові системи німецьких земель в XVIII—XIX ст. Стор. 3
  5. August Flor: Münz-Zustände. Altona 1838, S. 3 ff., abgerufen 14. August 2013
  6. August Flor: Münz-Zustände. Altona 1838, S. 3 ff., abgerufen 14. August 2013
  7. Schilbach E. Byzantinische Metrologie. Munchen. 1970

Джерела[ред.ред. код]