Кельтібери

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кельтоібери)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мовна карта Піренейського півострова (300 до н. е.):
   Кельти

Кельтібе́ри (лат. Celtiberi), або ке́льто-ібе́ри — греко-римська загальна назва кельтських племен, що мешкали в центрально-східній частині Піренейського півострова в III—І ст. до н. е. Походили від змішання кельтів, що прибули до півострова в VI—V ст. до н. е., та іберійців — автохтонного населення півострова[1]. До кельтіберів відносили такі племена — турмогіди, ареваки, пелендони, лузони, белли, диттани, лобетани[1]. Розмовляли індоєвропейською кельтіберською мовою. Мешкали переважно у селищах[1]. Вели напівкочовий спосіб життя. Займалися скотарством (вівчарством) та землеробством. Міст мали мало, серед яких найбільшими були Клунія, Сеговія, Нуманція[1]. Зберігали фізичний тип кельтів — світлі волосся й очі, високий зріст; у культурі дотримувалися іберійських звичаїв, одягу, зброї тощо[1]. Кордоном із некельтським населенням була річка Ебро. Під час римського завоювання Іспанії чинили найбільший супротив Риму серед усіх народів Піренейського півострова[1]. Первісно були союзниками римлян у війнах проти Карфагену, але 212 року до н. е. стали ворогами (внаслідок цього загинули брати Публій та Гней Корнелій Сципіон)[1]. З 195 року до н. е. римські сили під проводом Марка Порція Кантона Старшого почали систематичну боротьбу проти кельтіберів[1]. 179 року до н. е. Тиберій Семпроній Гракх зруйнував багато кельтіберських селищ й змусив частину племен визнати владу Риму[1]. Під проводом Серторія кельтібери повстали проти римського панування[1]. Після його смерті Помпей остаточно підкорив кельтіберські землі. За римського панування романізувалися — перейняли римське право та звичаї. Їхня країна Кельтібе́рія (лат. Celtiberia) стала частиною римської Іспанії[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м Кельтиберы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Kiepert. Beitrag zur alten Ethnographie der Iberischen Halbinsel // «Monatsberichte der Berliner Akademie der Wissenschaften», 1864, S. 155
  • Philipps. Die Wohnsitze der Kelten auf der Pyrenäischen Halbinsel. Wien, 1872.
  • Júdice Gamito, Teresa (September 2005). The Celts in Portugal. e-Keltoi (Center for Celtic Studies, University of Wisconsin-Milwaukee). 6: The Celts in the Iberian Peninsula: 571–605. 
  • Lorrio, Alberto J.; Ruiz Zapatero, Gonzalo (February 2005). The Celts in Iberia: An Overview. e-Keltoi (Center for Celtic Studies, University of Wisconsin-Milwaukee). 6: The Celts in the Iberian Peninsula: 167–254. 
  • Rodríguez Ramos, Jesús (March 17, 2006). Iberian Epigraphy Page. Архів оригіналу за December 27, 2008. Процитовано 2008-11-29. 
  • Botorrita 1. Quellentexte (German). Vienna: *indegermanistik wien: Institutsteil des Instituts für Sprachwissenschaft der Universität Wien. 2002. Архів оригіналу за September 29, 2009. Процитовано November 30, 2008. 
  • Almagro-Gorbea, Martín; Lorrio, Alberto J. (October 2004). War and Society in the Celtiberian World. e-Keltoi (Center for Celtic Studies, University of Wisconsin-Milwaukee). 6: The Celts in the Iberian Peninsula: 73–112. 

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кельтібери