Кемп-девідські угоди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Створення Фронту стійкості й протидії[ред. | ред. код]

Президент Єгипту А.Садат 9 листопада 1977 р. зробив заяву, що він готовий зустрітися з ізраїльськими керівниками для досягнення миру на Близькому Сході. 19-21 листопада відбувся візит А. Садата в Єрусалим, у грудні 1977р.- серія зустрічей представників Єгипту, Ізраїлю і США. Арабські країни поставилися до ініціативи А.Садата неоднозначно. Деякі країни, зокрема Оман, підтримали її. Більшість, так звані "помірковані", зайняли очікувальну позицію, на словах осуджуючи А.Садата. "Радикали" ж закликали до ізоляції Єгипту в арабському світі, і на деякий час їм удалося нав'язати свою позицію всім членам ЛАД. 2-4 грудня 1977р. відбулася нарада керівників Алжиру, Лівії, НДРЄ, Сирії та ОВП, яка осудила ініціативу А.Садата й ухвалила рішення про невизнання результатів переговорів і розірвання відносин з Єгиптом. Був створений фронт стійкості й протидії. 4 січня А.Садат зустрівся з прем'єр-міністром Ізраїлю М.Бегіном.

Міжнародні правові акти[ред. | ред. код]

16-17 вересня 1978р. в Кемп-Девіді відбулася зустріч президента США Д.Картера, президента Єгипту А.Садата і прем'єр-міністра Ізраїлю М.Бегіна. 17 вересня сторони підписали два документа - "Рамки миру на Близькому Сході" і "Рамки для укладання мирного договору між Єгиптом і Ізраїлем". Президент США підписав ці документи формально як "свідок". "Рамки миру" передбачали розв'язання палестинської проблеми шляхом надання обмеженого самоврядування палестинцям Західного берега річки Йордан і сектора Газа. Ці території, однак, протягом п'яти років мали залишатися під управлянням ізраїльської адміністрації. Таким чином, автономія надавалася населенню, а не території. Не було вирішено питання майбутнє Єрусалима й Голанських висот. Не згадувалася ОВП, право палестинського народу на самовизначення. Д.Картер назвав цей мир "справедливим", М.Бегін охарактеризував підписання кемп-девідських угод як найважливішу подію після Віденського конгресу 1815р., А.Садат - як велику перемогу Єгипту, Ізраїлю й усього людства. і три політичні діячі стали лауреатами Нобелівської премії миру. У вересні 1978р. арабські країни-члени Фронту стійкості й протидії прийняли рішення про розірвання відносин з Єгиптом і застосування проти нього економічних санкцій. У листопаді 1978р. відбулася нарада глав держав і урядів арабських країн у Багдаді. Вона засвідчила розмежування сил в арабському світі у зв'язку з кемп-девідськими угодами.

Мирний договір між Єгиптом і Ізраелем 1979 року[ред. | ред. код]

26 березня 1979р. у Вашингтоні був підписаний мирний договір між Єгиптом і Ізраїлем. Президент Д.Картер знову виступив як "свідок". Договір складався з преамбули, дев'яти статей і додатків. У преамбулі говорилося про необхідність установлення справедливого й тривалого миру на Близькому Сході згідно з резолюціями Ради Безпеки ООН №242 та №338. Договір передбачав відновлення суверенітету Єгипту над Сінайським півостровом після завершення виведення звідти ізраїльських військ, яке мало відбутися протягом трьох років. Для забезпечення виконання договору Єгипет,Ізраїль і США домовилися про розміщення на Сінайському півострові сил і спостерігачів ООН. Договір передбачав встановлення нормальних дипломатичних, економічних і культурних відносин між Єгиптом і Ізраїлем. До договору додавалися роз'яснення про його пріоритетний характер порівняно з усіма зобов'язаннями Єгипту. Кемп-девідські угоди Вашингтонський мирний договір, налагодження "стратегічного співробитництва" між Ізраїлем і США посилили позиції провідних країн Заходу, зокрема США, на Близькому Сході. Позиції СРСР значно похитнулися. Ізраїль мав змогу продовжувати свою політику, що засвідчила, зокрема, його вторгнення в Ліван 1982р., політика з питань Єрусалима. Кемп-девідський процес задав удару по єдності арабських країн, подальше розмежування тривало, що дістало відображення в утворенні у 80-ті роки арабських субрегіональних організацій економічного й політичного спрямування. Після підписання договору Єгипет певний час залишався в ізоляції в арабському світі. Однак необхідність компромісу у справі близькосхідного врегулювання ставала дедалі очевиднішою. Єгипет був першою арабською країною, що нормалізував відносини з Ізраїлем. Не мине й 15 років, як цим шляхом підуть і іншу арабські країни. У жовтні 1981р. А.Садат загинув від руки мусульманського фанатика. Наступник А.Садата Х.Мубарак продовжив його політику щодо врегулювання близькосхідного конфлікту, але спромігся нормалізувати відносини з арабськими країнами й відновити роль Єгипту як "центру сили" на Близькому Сході.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Держава Ізраїль. Зовнішня політика - стаття з Електронної єврейської енциклопедії
  2. Держава Ізраїль. Ізраїль і арабський світ - стаття з Електронної єврейської енциклопедії
  3. Єгипетський ісламський джихад "- Egyptian Islamic Jihad
  4. Вбивця Садата випущений на свободу, 29 вересня 2003 р

Джерела[ред. | ред. код]