Кенаса (Бахчисарай)
| Кенаса | |
|---|---|
 | |
| 44°44′57″ пн. ш. 33°52′41″ сх. д. / 44.74916666669477650° пн. ш. 33.8780555555837779° сх. д.Координати: 44°44′57″ пн. ш. 33°52′41″ сх. д. / 44.74916666669477650° пн. ш. 33.8780555555837779° сх. д. | |
| Тип споруди | кенаса |
| Розташування | Україна (на окупованій території), Бахчисарай |
| Стан | аварійний |
  Кенаса (Бахчисарай) (Україна)  Кенаса (Бахчисарай) (Автономна Республіка Крим) | |
 | |
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Сучасний вигляд кенаси |
Бахчисарайська кенаса — культова споруда караїмів, пам'ятник архітектури місцевого значення. Знаходиться за адресою вул. Леніна, 67 (не плутати з кенаси в Чуфут-Кале, що знаходиться під Бахчисараєм). Про її значущість говорить той факт, що за караїмським статутом XIX століття обов'язки Гахама до проведення чергових виборів покладалися на старшого Газана бахчисарайської кенаси.
Історія[ред. | ред. код]
Є відомості про дві караїмські кенаси, які діяли в Бахчисараї до Кримської війни. Можливо, другим будинком молитви названий бет мідраш — приходська школа. Де вони знаходилися, нині немає відомостей. У 1870 р. караїми зводять новий, більш просторий будинок молитви. Будівля збереглася до нашого часу, хоч і в спотвореному в пізніші часи вигляді.[1]
Будівля бахчисарайської кенаси виконана з обробленого каменю-вапняку[2].
Відомо, що в кенасі зберігалася срібна гуртка з дарчим написом «Бахчисарайському караїмському товариству», подарована в 1847 імператрицею Олександрою Федорівною під час відвідування царською сім'єю Бахчисарая. У 1910 роціку ця кружка разом з іншими цінностями бахчисарайської кенаси була викрадена і згодом перетоплена.
Всередині кенаси було все традиційно — зал молитви біля північного боку закінчувався мошав зеккенім — місцями для старих, і жіночим балконом над ними. Вхід для чоловіків було розташовано в цоколі, для жінок — на рівні другого поверху, куди вели сходи. Будівлю прикрашали аркові вікна з різьбленими лиштвами. Первісний вигляд фасадів частково зберігся до нашого часу. Поруч із кенасою був мідраш, що містився в окремому кам'яному будинку.[1]
7 квітня 1930 року кенаса була закрита рішенням Бахчисарайської міськради й передана для потреб друкарні Кримполіграфтреста.
За радянських часів в будівлі знаходився актовий зал Палацу піонерів. Постановою Ради міністрів Криму від 14.12.1992 № 261 будівля колишньої кенаси включено до реєстру пам'яток архітектури. У 2010 році будівлю кенаси передано на баланс Бахчисарайського заповідника для створення на його базі етнографічного музею історії та культури кримських караїмів[3]. 2020 року Кенасу внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України[4]
Нині будівля знаходиться на окупованій Росією території та перебуває в аварійному стані[5].
Газани[ред. | ред. код]
| роки служби | ПІБ | Посада |
|---|---|---|
| 1844-1846 | Соломон Абрамович Бейм (1819—1867) | виконувач обов'язків[6] |
| 1846-1860 | Соломон Абрамович Бейм | старший газан[7] |
| (1844—1846) -1858 | Давид Болек | молодший газан[8] |
| 1 858 | Авраам Сімович Тепса (1815—1865) | виконувач обов'язків молодшого газана[9] |
| 1859-1866 | Авраам Сімович Тепса (1815—1865) | молодший газан |
| 1864 | Самуїл Ноевич Коген-Чавуш | газан[10] |
| 1867-1893 | Юфуда Соломонович Хаджі-Узун (1836—1893) | старший газан[11] |
| 1894-1899 | Ісаак Мордехаевіч Султанський | старший газан |
| 1904-1930 | Ісаак Самуїлович Сапак | молодший газан |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Дзюба О. Кенаса в місті садів // Голос Криму. Культура. Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 8 жовтня 2020.
- ↑ Д. А. Прохоров. Караимская община Бахчисарая в конце XVIII – начале XX вв // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. — 2016. — № XX (12). — С. 445—508. Архівовано з джерела 17 квітня 2021. Процитовано 2 вересня 2020.
- ↑ Передача кенаса в г. Бахчисарае. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 2 вересня 2020.
- ↑ Постанова Кабінету міністрів України від 25 червня 2020 р. № 518. Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 2 вересня 2020.
- ↑ Караимская кенаса в Бахчисарае находится в аварийном состоянии. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 2 вересня 2020.
- ↑ ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 1,л. 144; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 85, л. 53; Новороссийский календарь на 1845. — Одесса, 1844. — С. 204.
- ↑ Указ Таврического губернского правления от 9 октября 1846 года
- ↑ Новороссийский календарь на 1845. — Одесса, 1844. — С. 204; Новороссийский календарь на 1859 год. — Одесса, 1858. — С. 318; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 1, л. 143; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 1, л. 144.
- ↑ ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 21, л. 32-33; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 33, л. 5; ГАРК, ф. 241, оп. 1,д. 44, л. 35; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 85, л. 42; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 85, л. 42; Новороссийский календарь на 1860 год. — Одесса, 1859. — С. 331—332; Новороссийский календарь на 1867 год. — Одесса, 1866. — Отделение III. — С. 55-56
- ↑ Список подписчиков на книгу «Ган Эден» Аарона бен Эльягу. Евпатория. — 1864.
- ↑ ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 666, л. 18-19; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 105, л. 1; Новороссийский календарь на 1868 год. — Одесса, 1867. — Отделение III. — С. 69-70; Брачный договор 1881 года (Бахчисарай) // Карай-Битиклиги.
Література[ред. | ред. код]
- Бахчисарайская кенаса: внутренний вид // Караимская жизнь. — Москва, 1911. — Кн. 3-4. (август-сентябрь). — С. 83.
- Бахчисарайский кенаса // Караимская жизнь. — Москва, 1911. — Кн. 5-6. (октябрь-ноябрь). — С. 126.
- Дело об ограблении бахчисарайской кеннаса // Караимская жизнь. — Москва, 1911. — Кн. 1 (июнь). — С. 125.
- Ельяшевич В. А., Шайтанов С. И. Лувах газзаним // Известия Духовного управления караимов Республики Крым. — Евпатория, 2017. — № 24 (21 квітня). — С. 2—18. Архівовано з джерела 15 листопада 2017. Процитовано 2 вересня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Кенасса на Вікімапія [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]
- Прадідівська слава. Кенаса
| ||||||||||||||
