Перейти до вмісту

Кент Форд (астроном)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кент Форд
William Kent Ford Jr.
Народився8 квітня 1931(1931-04-08)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Кліфтон-Фордж, Вірджинія, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер18 червня 2023(2023-06-18) (92 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьастроном Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Вірджинії (1957)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоМАС Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Вільям Кент Форд молодший (англ. William Kent Ford Jr., 8 квітня 1931 — 18 червня 2023[3]) — американський астроном, який займався теорією темної матерії. Він працював з Верою Рубін і створив для неї такий чутливий спектрометр, який дозволив проаналізувати спектри галактик в різних частинах їхніх дисків та отримати криві обертання багатьох галактик. Ці плоскі криві обертання, які не спадали з віддаленням від центру галактики, стали важливим аргументом на користь існування у галактиках темної матерії. У 1985 році Форд здобув медаль Джеймса Крейга Вотсона за роботу над покращенням зображень та галактичною динамікою[4].

Робота

[ред. | ред. код]

Розробка фотопомножувальної трубки

[ред. | ред. код]

Починаючи з 1955 року, коли його прийняли на роботу у відділ земного магнетизму Інституту Карнегі, Форд працював над удосконаленням електростатичного фотопомножувача та застосуванням його як інструменту для наукової роботи. Він був піонером застосування фотопомножувачів як чутливих детекторів для астрономічних задач[5], що призвело до створення «трубки Карнегі» (англ. Carnegie Image Tube)[6]. Перші випробування астрономічних застосувань його трубок проводили на 26-дюймовому рефракторі у Військово-морській обсерваторії у Вашингтоні, а пізніше на 40-дюймовому телескопі у Військово-морській обсерваторії у Флагстаффі[7]. Завдяки можливості реєструвати астрономічні спостереження в електронній формі, а отже, легко переводити в цифрову форму для аналізу за допомогою комп’ютера, ця технологія зробила революцію в методі збору астрономічних спостережних даних, і ця технологія продовжувала широко використовуватися для астрономічних спостережень аж до розробки ПЗЗ-камер у 1980-х роках.

Спостережна астрономія

[ред. | ред. код]

У важливій статті, написаній у співавторстві з астрономкою Верою Рубін у 1970 році[8], та наступній статті 1980 року[9] Рубін і Форд встановили, що швидкість обертання зір навколо центру галактики (криві обертання галактик) не зменшується з відстанню від центру, як очікувалося б з законів Кеплера, але радше залишається сталою незалежно від відстані («плоска крива обертання»). З цього вони зробили висновок, що велика частка маси галактик припадає на якийсь невидимий темний компонент, і підрахували, що більшість галактик повинні містити приблизно в шість разів більше темної маси, ніж видимої. Зараз це відкриття називають темною матерією.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. William Kent Ford — 2018.
  2. Astronomy Genealogy Project
  3. Obituary: William Kent Ford, Jr., 92. The Virginian Review. 27 червня 2023. Процитовано 28 серпня 2023. 
  4. Awards: James Craig Watson Medal [Архівовано 2011-09-16 у Wayback Machine.], United States National Academy of Sciences
  5. M. A. Tuve, W. K. Ford, Jr., J. S. Hall, an W. A. Baum, "Results of Preliminary Tests of Cascaded Image Converters," Publications of the Astronomical Society of the Pacific, Vol. 70, No. 417, 1958, p. 592.
  6. W. K. Ford, Jr., "Electronic Image Intensification", Annual Review of Astronomy and Astrophysics, vol 6, 1, Sept. 1968. Retrieved 29 March 2019.
  7. David DeVorkin and Shaun Hardy, Interview with W. Kent Ford, Jr., 25 October 2013, Niels Bohr Library & Archives, American Institute of Physics, College Park, MD. Retrieved 29 March 2019.
  8. V. C. Rubin and W. K. Ford, Jr., "Rotation of the Andromeda Nebula from a Spectroscopic Survey of Emission Regions", Astrophysical Journal, vol. 159, February 1970, p.379. Retrieved 29 March 2019.
  9. V. C. Rubin, W. K. Ford, Jr., & N. Thonnard, "Rotational properties of 21 SC galaxies with a large range of luminosities and radii, from NGC 4605 /R = 4kpc/ to UGC 2885 /R = 122 kpc/", Astrophysical Journal, Part 1, vol. 238, June 1, 1980, p. 471-487. Retrieved 29 March 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]