Кенігсберзька операція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кенігсберзька операція
Східно-Прусська операція
Німецько-радянська війна
54°43′00″ пн. ш. 20°31′00″ сх. д. / 54.7166666667277752367226640° пн. ш. 20.5166666667277794999790785° сх. д. / 54.7166666667277752367226640; 20.5166666667277794999790785
Дата: 6 — 9 квітня 1945
Місце: Кенігсберг, Німеччина (нині Калінінград, Росія)
Результат: Перемога радянських військ
Сторони
Flag of the German Reich (1935–1945).svg Німеччина Flag of the Soviet Union (1936–1955).svg СРСР
Командувачі
Отто фон Ляш Капітуляція О. М. Василевський
Військові сили
130 тис. чоловік,
приблизно 4 тис. гармат та мінометів,
108 танків та штурмових гармат,
170 літаків
250 тис. чоловік,
5,2 тис. гармат і мінометів,
538 танків і САУ,
2,4 тис. літаків
Втрати
42 тис. вбитих,
92 тис. полонених,
2000 гармат,
1652 міномета й
128 літаків.
60 тис. вбитих та поранених

Кенігсберзька операція (6 — 9 квітня 1945) — наступальна операція Червоної армії проти німецьких військ в ході німецько-радянської війни з метою ліквідації оточеного кенігсберзького угрупування противника та захоплення міста-фортеці Кенігсберг, частина Східно-Прусської операції 1945 року.

Передісторія[ред. | ред. код]

Німецьке командування прийняло всі можливі заходи, щоб підготувати фортецю до тривалого опору в умовах оточення. У Кенігсберзі вже були підземні заводи, численні арсенали та склади. Система оборони включала в себе зовнішній оборонний обвід, який вже був подоланий радянськими військами, та три внутрішні обводи. В центрі міста знаходився цитадель.

В Кенігсберзі у німців було три кола оборони. Перше — за 6-8 кілометрів від центру міста — становило з траншей, протитанкового рву, дротяних загороджень і мінних полів. На цьому кільці знаходилось 15 фортів (побудованих до 1882 року) з гарнізонами в 150—200 чоловік, при 12-15 гармат. Друге кільце оборони проходило по околицях міста й складався з кам'яних будівель, барикад, вогневих точок на перехрестях та міних загороджень. Третє кільце, в центрі міста, складався з 9 бастіонів, веж і равелінів (побудованих в XVII столітті та перебудованих в 1843-73 роках).

Для оточення та знищення німецького угрупування радянські війська повинні були завдати по Кенігсбергу ударів по напрямкам, що сходяться одночасно з півночі та з півдня. Також планувався сковуючий удар на Піллау по земландському угрупуванню противника. Перед операцією була проведена тривала артпідготовка — з 2 по 5 квітня.

Розстановка сил[ред. | ред. код]

СРСР[ред. | ред. код]

Операцією керував Маршал Радянського Союзу О. М. Василевський, який очолив 3-й Білоруський фронт, в який був включений 1-й Прибалтійський фронт І. Х. Баграмяна, який отримав назву «Земландська група військ»[1]. ВПС керував головний маршал авіації О. О. Новиков.

Безпосередньо на штурм Кенігсбергу були виділені 43-тя, 50-та та 11-та гв. армії; 5-та, 39-та та 2-га гв. армії блокували Земландське угрупування німецьких військ.

Німеччина[ред. | ред. код]

Військами керував комендант міста генерал від інфантерії Отто фон Ляш.

Загальна чисельність гарнізону, включаючи артилерійські підрозділи, поліцію міста та фольксштурм — до 60 тисяч.

Хід операції[ред. | ред. код]

Карта операції

Наступ військ фронту розпочався 6 квітня. Для штурму укріплень були створені 26 штурмових загонів і 104 штурмові групи — як зі складу стрілецьких частин, так і з інженерних військ — десяти інженерно-саперних бригад, трьох штурмових інженерно-саперних бригад, двох моторизованих інженерних бригад і однієї понтонної бригади.

Крім того, в штурмі брали участь хімічні війська — 7 окремих вогнеметних батальйонів, рота фугасних вогнеметів та 5 окремих рот ранцевих вогнеметів. Ці підрозділи були розподілені по штурмовим загонам та штурмових групах.

Штурм Кенігсбергу розпочався потужною артпідготовкою, потім, в середину дня, під прикриттям вогневого валу в наступ пішли піхота, танки та самохідні гармати. Згідно з планом, основні сили обходили форти, які блокувались стрілецькими батальйонами чи ротами при підтримці самохідних гармат, який подавив ворожий вогонь, саперів, які використовували вибухові заряди, та вогнеметників.

Велику роль в штурмі міста зіграли штурмові загони. Вони складались з стрілецьких рот, декількох артилерійських гармат калібром від 45 до 122 мм, одного чи двох танків чи самохідних гармат, взводу станкових кулеметів, мінометного взводу, взводу саперів і відділення вогнеметників.

Вежа «Дона» (вид з тилу) — останнє вогнище німецької оборони, нині Музей бурштину на площі Василевського

Німці виявляли впертий опір, однак до кінця дня 39-та армія увійшла в оборону противника на декілька кілометрів і перерізала залізницю Кенігсберг Піллау. 43-тя, 50-та та 11-та гвардійські армії прорвали 1-й оборонний обвід. За два дні радянські війська захопили порт і залізничний вузол міста, промислові об'єкти та відрізали гарнізон Кенігсберга від земландського угрупування німців.

8 квітня було запропоновано німцям здатися. Вони відмовились й продовжили опір. Деякі частини гарнізону спробували відступити на захід, але були перехоплені 43-ю армією.

Після масового бомбардування та штурму фортеці 11-ю гвардійською армією, 9 квітня німецький гарнізон капітулював за наказом генерала Ляша, який підписав акт про капітуляцію. 10 квітня були в основному ліквідовані останні вогнища опору німців в Кенігсберзі. На вежу Der Dona було вивішено прапор перемоги.

Підсумки[ред. | ред. код]

Полонені німецькі солдати та офіцери біля Королівських воріт Кенігсберга

В результаті операції основні сили східно-прусського угрупування німців були розгромлені. Залишилось лише земландське угрупування, яке було ліквідоване 25 квітня.

В полон було взято 93 853 німецьких військовослужбовців, приблизно 42 тисяч вбито, захоплено більше двох тисяч гармат, 1 652 міномета, 128 літаків.[2]

Завершення штурма відзначено салютом найвищої категорії — в Москві 324 гармати зробили 24 артиллерійських постріла, була заснована медаль «За взяття Кенігсберга», 98 військових частин отримали назву «Кенігсберзькі» [3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Хлебников Н. «Под грохот сотен батарей» М.:Воениздат,1974
  2. От Советского Информбюро
  3. Взятие Кёнигсберга/«Красная звезда»

Література[ред. | ред. код]

  • Балязін В. М. Штурм Кёнигсберга. — М. : Воениздат, 1964. — 128 с. — (Героическое прошлое нашей Родины)
  • Лубченков Ю. М. 100 великих сражений Второй мировой. — М. : Вече, 2008. — С. 236-239. — ISBN 978-5-9533-3382-5.
  • Штурм Кёнигсберга // Сборник — Калининград: Калининградское книжное издательство, 1973, 50 000 экз., 384 с. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]