Кеннінґ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кенінґ)
Перейти до: навігація, пошук

Кеннінґ (ісл. kenningar від «kenna» знати, відати, натякати) — поетичний прийом, що замінював звичайне зрозуміле слово красивою метафорою. Характерний для поезії скальдів, а також для англосаксонської та кельтської поезії. В «Молодшій Едді» кеннінґи разом з гейті є головними стилістичними засобами, саме тут вперше вводяться ці поняття.

Приклади[ред.ред. код]

Кеннінґ складається, як мінімум, з двох іменників. Існують також надзвичайно складні багаторівневі кеннінґи, є й такі, що утворюють словосполучення. Слід зазначити, що метод кеннінґів застосовувався і класиками і сучасними авторами.

Класичні (скандинавські) кеннінґи[ред.ред. код]

дах кита море
земля лебедя
шлях вітрил
ланцюг островів
поле вікінґа
асамблея мечів битва
ураган мечів
політ списів
пісня списів
свято орлів
жеребець хвилі корабель
плуг моря
кінь пірата
насолода круків воїн
фарбувальник крукового дзьоба
дерево шолома

Сучасні кеннінґи[ред.ред. код]

Яскравим прикладом сучасного кеннінґа можна вважати вислів «залізний кінь», що в СРСР асоціювався з трактором, а сьогодні переважно з будь-яким транспортним засобом.

Посилання[ред.ред. код]

"Молодша Едда"

Література[ред.ред. код]

Борхес Х.Л. Переклад з ісп./Шовкун В.Й. Борщевський С.Ю. Алеф: Прозові твори. — Фоліо. — С. 572. — ISBN 978-966-03-4422-8.