Кератоконус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кератоконус
Keratoconus-with-Munsons-sign-USA-1965.jpg
Спеціальність офтальмологія і optometryd
Класифікація та зовнішні ресурси
OMIM 148300, 608586, 608932, 609271, 614622, 614623, 614628, 614629, 614628, 148300, 614622, 614629, 608932, 608586, 614623 і 609271
DiseasesDB 7158
MeSH D007640 і D007640
CMNS: Keratoconus у Вікісховищі
Файл:Keratoconus eye.jpg
Конічна форма рогівки є характерною для кератоконусу
Симуляція: зліва — нормальний зір, справа — при кератоконусі 4-ї стадії

Кератоконус — конічне випинання рогівки в її центрі, що розвивається під час статевого дозрівання,[1] веде до зміни анатомії і топографії рогівки, що у свою чергу спричиняє прогресуюче зниження гостроти зору.

Захворювання виявляється в молодому віці у працездатного населення, і питання лікування кератоконуса є однією з ключових тем у сучасній офтальмології.

Захворювання проявляється зниженням зору через розвиток астигматизму й короткозорості. Пацієнти скаржаться на необхідність частої зміни оптичної сили окулярів і появу непереносимості м'яких контактних лінз. Характерним є те, що описані скарги спочатку стосуються тільки одного ока.

При подальшому розвитку кератоконуса астигматизм посилюється, і корекція зору стає неможливою. Рогівка дедалі більше потоншується до критичних величин. Наступає момент, коли товщина рогівки стає настільки малою, що не в змозі підтримувати баланс внутрішнього й зовнішнього тиску. Розвивається набряк рогівки, ситуація стає небезпечною для цілісності ока.

Рання стадія захворювання до останнього часу важко діагностувалася і часто пропускалася.

Останнім часом, завдяки появі нових технологій дослідження рогівки кератоконус діагностується частіше і на ранніх стадіях. Сучасні методи дослідження рогівки дозволяють одержувати повну топографічну карту передньої й задньої поверхні рогівки (що особливо важливо, тому що первісні зміни проявляються саме на задній поверхні), визначати її товщину в будь-якій точці з точністю до 1 мікрона.

Лікування[ред. | ред. код]

На ранніх стадіях для корекції зору використовують контактні лінзи, при прогресуванні рекомендована наскрізна кератопластика.

В останнє десятиліття з'явилась можливість терапевтичного лікування кератоконусу. Це метод крос-лінкінга або ультрафіолетове зрощення (UltraViolet — Crosslinking — UV –X).

Сутність методу полягає в наступному: Під впливом спеціально змодельованого та дозованого ультрафіолетового світла (А спектра) відбувається фотохімічна реакція іонізації з виділенням вільного атомарного кисню. Атомарний кисень викликає перехресне зв'язування в молекулах колагену, які є каркасом рогівки, в єдину тривимірну сітку. Це призводить до значного підвищення щільності тканин рогівки. Кератоконус зупиняється.

Для проведення процедури використовується лампа Зайлера.

Література[ред. | ред. код]

  • Сучасні методи діагностики та лікування кератоконусу: метод. рек. (14.16/270.16) / [С. О. Риков та ін.] ; Укр. центр наук. мед. інформації та патент.-ліценз. роботи. — Київ: [б. в.], 2016. — 30 с. : мал. — Бібліогр.: с. 29-30.
  • Офтальмология: национальное руководство / под ред. С. Э. Аветисова и др. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2008. — 988 стр. — ISBN 978-5-9704-0707-3 (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Великий тлумачний словник української мови, 2005