Кердеї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герб Кердея

Кердеї (Кердеєвичі, Кірдеєвичі) — боярські роди Великого князівства Литовського, шляхетські роди Королівства Польського (або Королівства Яґеллонів), Речі Посполитої. Представники роду мали герби Кердея, Белти. Походження татарське[1] (руське).

Представники гербу Кердея[ред.ред. код]

  • Васько Кердейович — один з «полюбовних» суддів зі сторони Кейстута у справі розмежування кордону з князем Земовитом Мазовецьким у 1358, свідок розмежування Луцька від Корони в 1366, у 1387 році з іншими поручився Ягайлк за Олехна Дмитровича; правдоподібно, від нього пішли Кердеї-Мильські та інші гілки роду.
  • Шило Кердейович (зг. 1432) — протопласт Олізарів-Шиловичів, тримав Сільце, міг бути нащадком Яцька Ланевича, якому Витовт надав то поселеня
  • Васько Кердейович з Квасилова — холмський каштелян у 1434, належав до Джусів (Дзюсів)

  • Петрашко Ланевич Мильський — дідич Мильська, маршалок земський кн. Свидригайла у 1446, отримав Межиріч (Острозький повіт), Михалківці та Пруси (Луцький), Кисилин, Твердин, Верба('я)їв та ін.
    • Ванько (Васько)
      • Кердей Васькович, у 1488 році мав суперечку з луцьким пріором

  • Кердей Ванькович, у 1499 році названий луцьким земянином, дружина — Людмила

  • Григір (Грицько) Кердей (Кердейович) — подільський староста[2]
    • Грицько (іноді Ян) на Поморянах — воєвода подільський, каштелян і староста львівський, староста теребовлянський, холмський; Каспер Несецький вказував, що від нього пішли роди Гойських, Чапличів, Козинських, Дзюсів[3] (інша назва — Джусів, за Бонецьким)
    • Іван (Януш) з Оринина (†1449), підкоморій кам'янецький, дружині записав у 1439 році 450 гривень на Підбогородичах (тепер Струсів)
      • Сиґізмунд — підкоморій кам'янецький (згадка 1458)
        • Катерина, дружина Яна Фредра з Плешевичів, у 1472 році «квитувала» Бучацьких з 450 гривень, записаних на Коломиї
      • Грицько на Оринині (†перед 1486) — підстолій (згадка 1470), підкоморій кам'янецький
        • Анджей Желибор
        • Ян Дунай, дідичі Оринина, виставили Цебровського з маєтку (Квасів, Красноставці);
          • Софія — донька Анджея чи Яна Дуная, чоловік Петро Гинко з Уненя, підкоморій кам'янецький, шлюб 1518, успадкувала всю «фортуну» діда; її нащадками були П'ясецькі, Яцимірські (Яцьмерські), Потоцькі, Карабчиївські, Венглинські, поділи її спадку та процеси через це в кам'янецькому суді тривали до початку 17 ст.
      • Ян (Януш)
      • Миколай (з Оринина і Ничборгу (пол. род. відм. Niczborga), теребов. підстароста
        • Анна, вдова Якуба Вільчека з Довгого
        • Гелена, чоловік Єжи Кобильський, зреклась ба́тьківщини у 1516 році на користь брата Зигмунта з Жукова (як королівський ложничий згаданий в 1505)
      • Станіслав — войський кам'янецький (згадка 1503)
        • Малгожата, дружина Героніма Рокоша
    • Дмитро зі Шпиколосів, Ремезівців, Урмані
      • Микола
      • Дмитро зі Шпиколосів (у 1454 році названий Дмитром Свинкою[4])
        • Мартин, у 1472 році потрапив під опіку стрийка
      • Катерина, дружина Якуба Клюса з Вижнян[5] (Солової[4])
      • Анна
      • Миколай, згаданий у 1446 році
      • Петро (Ремезівський (Шемешовський), чи Шписклоський) — львівський підчаший (1470), дружина — Констанція
        • Яків (Шпиколоський)
        • Катерина, дружина Яна з Балучина
      • Ян (Кердей Урманський), дружина — Софія
    • Сигізмунд Кердей — хорунжий львівський, у 1424 році перебував у Коломиї в «оршаку» князя Свидригайла

Представники Кердеїв гербу Кердея були власниками Золочева (1423 року Золочів перейшов від Кердеїв до Яна Менжика з Дуброви), Мельниці-Подільської, Коропця з 1461 р.

  • Сиґізмунд з Оринина — кам'янецький підкоморій[11]
  • Малґожата з Кердеїв Струсь — дружина Якуба Струся.

Представники гербу Белти[ред.ред. код]

  • Ян Казімєж — маршалок гродненський, троцький каштелян[12]
  • Владислав — маршалок гродненський[13]
Див. також статтю: Кердей.

Зауваги[ред.ред. код]

  1. лат. Choczyn — так називається латиною в Актах гродських і земських → № 3561… — S. 346; в іншому місці — Там же. — С. 125 (№ 1342). в родовому відмінку польською мовою — пол. Chocenia — в Адама Бонецького → Boniecki Adam. Herbarz polski — Cz. 1. — t. 10. — S. 45.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Вінниченко О. Князі не князі: про князівський титул Єловицьких // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (488) (вер.-жовт.). — 240 с. — С. 52. — ISSN 0130-5247.
  2. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VI. — С. 246.
  3. Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci… — T. 2. — S. 509.
  4. а б Boniecki Adam. Herbarz polski — Cz. 1. — t. 10. — S. 45.
  5. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — t. 10. — S. 153.
  6. № 3561… — S. 346. (лат.)
  7. Гулевич В. Казимир Яґайлович і Менґлі Ґірей: від друзів до ворогів // Український історичний журнал. — К., 2013. — № 1 (508) за (січ.-лют.). — С. 44. — ISSN 0130-5247.
  8. Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka A. (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik : Biblioteka Kórnicka, 1998. — 243 s. — S. 67. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8
  9. Oleśniccy (01) (пол.)
  10. № 3684
  11. Михайловський В. Надання земельної власності у Подільському воєводстві за панування Владислава III (1434—1444). — С. 239.
  12. Wasilewski T. Kierdej Jan Kazimierz h. Bełty // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1966. — t. XII/3, zeszyt 54. — 194 s. — S. 425—426. (пол.)
  13. Wasilewski T. Kierdej Jan Kazimierz h. Bełty… — S. 426—427.

Джерела[ред.ред. код]


Heraldiikkatynkä.svg Це незавершена стаття про шляхту (дворянство).
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.