Ясіня
смт Ясіня | |||
---|---|---|---|
| |||
Вид на селище | |||
Країна | ![]() | ||
Область | Закарпатська область | ||
Район/міськрада | Рахівський район | ||
Рада | Ясінянська селищна рада | ||
Код КОАТУУ: | 2123656200 | ||
Основні дані | |||
Засноване | 1555 | ||
Статус | з 1947 року | ||
Площа | 1,46 км² | ||
Населення | ▲ 8619 (01.01.2017)[1] | ||
Поштовий індекс | 90630 | ||
Телефонний код | +380 3132 | ||
Географічні координати | 48°15′32″ пн. ш. 24°21′18″ сх. д. / 48.25889° пн. ш. 24.35500° сх. д.Координати: 48°15′32″ пн. ш. 24°21′18″ сх. д. / 48.25889° пн. ш. 24.35500° сх. д. | ||
Висота над рівнем моря | 650 м | ||
Водойма | р. Чорна Тиса, Лазещина | ||
Відстань | |||
Найближча залізнична станція: | Ясіня | ||
До райцентру: | |||
- фізична: | 32 км | ||
До обл. центру: | |||
- залізницею: | Станція №1 км | ||
- автошляхами: | 241 км | ||
Селищна влада | |||
Адреса | 90630, Закарпатська обл., Рахівський р-н, смт. Ясіня, вул. Борканюка, 7 | ||
Голова селищної ради | Зелінський Е.Ф. | ||
Карта | |||
|
Ясіня (гуцул. діалект Ясінє, угор. Kőrösmező) — селище міського типу Рахівського району Закарпатської області. Розташоване біля підніжжя гірських масивів Чорногори і Свидівця, над р. Чорною Тисою, в межах Ясінської улоговини.
Розташоване за 30км від районного центру, 274 км — від Ужгорода.
Зміст
Географія[ред. | ред. код]
На південно-західній околиці селища струмок Свидовець впадає у Чорну Тису.
У селі річка Лопушанка впадає у Лазещину.
Населення[ред. | ред. код]
Історія[ред. | ред. код]
Історичні згадки[ред. | ред. код]
Перша згадка у письмових джерелах — 1555 р. (засновники — гуцули з галицького боку Карпат). У цій згадці йдеться про те, що воно належить угорському феодалу Драгфі, а в 1583 р. перейшло у власність феодала Каролі.
Походження назви[ред. | ред. код]
За легендою, галичанин Іван Струк пас на цьому боці овець, але раптовий глибокий сніг завадив йому перегнати отару додому. Тож він зробив з ясена кошару для овець, а сам подався до своїх. Коли повернувся, застав отару цілою і неушкодженою, та ще й із приплодом. На знак вдячності Богові він спорудив дерев'яну церквицю, яку прозвали Струківською. А ясен відтоді став символом селища і його назвою. І нині на гербі Ясіня — вівчар Струк, зелене дерево та отара.
Події[ред. | ред. код]
У 18 столітті в околицях діяли опришки. Від них лишилася «капличка Довбуша», споруджена коштом отамана 1750 року. Відомі також перекази про те, що в Ясіні на початку 18 століття загинув інший відомий ватажок опришків — Григор Пинтя. Опришківський загін під проводом Михайла Фішерюка-Маріщука діяв на околицях Ясіня навіть у перші роки Першої світової війни.
У 19 столітті Ясіня — містечко Тисодолинянського повіту (округу) Марамороського комітату. Користувалося власною печаткою з гербом: на срібному тлі — зелене ясеневе дерево, під яким селянин пасе кіз.
1914 — австро-угорська влада стратила 65 осіб за симпатії до російських військ.
9 листопада 1918 року Народна Рада в Ясіні проголосила Гуцульську Республіку (президент — Степан Клочурак) як частину ЗУНР і організувала з частиною УГА похід на Сигіт.
У День Св. Дмитра (8 листопада 1918 р).відбулися збори всього населення Ясіні, якими керував С. Клочурак. Було прийнято рішення про непідкорення Австро-Угорській імперії та приєднання до України. Ясінчани обрали герб «Тризуб», синьо-жовтий прапор, Українську народну раду в Ясінях, яку ще називали Гуцульською радою.
Угорщина вирішила жорстоко розправитися з ясінчанами. На початку січня 1919 р. в селище прибув каральний гарнізон в кількості 608 чоловік. Дізнавшись про це, 42 ясінчани під виглядом Церковної коляди в присутності священика, під звуки трембіт прийшли на залізничний вокзал, де перебували угорці, і роззброїли гарнізон. Ясіня проголосили столицею Гуцульської Республіки, а її президентом обрали президента С. Клочурака.
10 січня відбулися збори, на яких Гуцульською радою було проголошено приєднання зі своїми кровними братами українцями. Під час збройного походу ясінчан були визволені с. Кваси, м. Рахів, селище Великий Бичків та місто Сигіт. У Сеготі відбулися бої, під час яких війська Гуцульської Республіканської армії і отримали поразку.
У червні 1919 р. румунські війська зайняли Ясіня. Згодом, за рішенням Сан-Жерменської мирної конференції Ясіня, як і усе Закарпаття, було приєднано до Чехословаччини.
1938–1939 рр. була проголошена Карпатська Україна. Ясінчани брали активну участь у війні проти Хортиської Угорщини, але під Хустом війська Карпатської України отримали поразку. Впродовж 1944–1953 р.р. велика кількість жителів селища увійшла до лав ОУН-УПА й вела визвольну боротьбу за незалежність України. 2-6 жовтня 1944 р. в селі рейдувала сотня "Вікторія", нав'язувала контакти із закарпатяцми зі складу 13-ї угорської армії (можливо hu:3. magyar hadsereg ???). У цей час підрозділи УПА забезпечували відхід частин 27-ї угорської дивізії з «лінії Св. Ласла» (угор. Szent László-állás) до «лінії Арпада» (О. Пагіря).
14 жовтня 1944 року після 17-денного бою селище зайняли радянські війська (втратили 413 загиблими).
Новітня історія[ред. | ред. код]
29 листопада 2015 року єпископ Ужгородський і Закарпатський Варсонофій здійснив Чин освячення новозбудованого храму Святої Трійці[2]
Економіка[ред. | ред. код]
Однією з основних складових економіки селища є народне господарство: вівчарство, скотарство, бджолярство, мисливство, дерево-заготівля та дерево-переробка, народні промисли.
Вівчарі села Ясіня, як і завжди, від початку створення села, літують на численних полонинах Ясінської долини: Гропа, Трофаниця, Близниця, Стеришора, Свидівець, Кевел-Дрегобрат, Чорнотисянський-Драгобрат, Кричунєска, Менчіль, Татульський—Менчіль, Татул, Ворожиска, Апшиниска, Ріпта, Левковиць, Медвежі, Плоска, Погарський, Довга, Григорівна, Середня, Озирне, Кукул, Козниска, Павхова-Козниска, Занога, Головчиска, Печініжиска, Ступи, Приморати, Сирилівка, Шумнєска.
У зв'язку зі зручним географічним розташуванням у Ясінях досить швидко розвивається індустрія туризму та відпочинку — безпосередня наближеність до таких гірськолижних курортів як Драгобрат та Буковель сприяє розширенню інфраструктури. Цікавою туристичною та лікувальною принадою Ясіня — стало купання в Гуцульському Чані.
Туристична інфраструктура[ред. | ред. код]
- туристична база «Едельвейс», розташована у центрі селища біля стоку річок Чорної Тиси і Лазещини;
- готель «Ясіня»;
- туристичний готель «У Степана»;
- приватні готелі «У Едити», «У Тараса»;
- мотель «У Мухана»;
- котедж «Олена»;
- приватні садиби «У Моріки», «У Одарки», «Александр»;
- приватні пансіонати «У Ярослава», «У Ірини», «У Ілони»;
- ресторан «Скіфське полювання»;
- готельно-ресторанний комплекс «Золота корона»
- приватна садиба «У Пані Люби»
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Пам'ятки природи[ред. | ред. код]
Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]
- Дерев'яна церква Вознесіння Господнього, або Струківська церква, 1824 р.), і дзвіниця, 1813 р.
Церква в Ясіні — досконалий зразок гуцульської школи дерев'яного будівництва, один з найгарніших і найвідоміших дерев'яних храмів України[3]. 21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила у Камбоджі, Струківська церква разом з іншими дерев'яними церквами карпатського регіону, була включена у список світової спадщини ЮНЕСКО[4][5].
- Церква Різдва Богородиці (поч. 20 ст.)
- Церква Св.Михаила(вул. Стебний)(19 ст.)
- Костьол святих Петра і Павла (1814 р.)
- Покровська церква (1903 р.)
- Єврейське кладовище (19 ст.)
- обронні елементи Лінії Арпада
Вигляд з Яблуницького перевалу на смт Ясіня і Свидівецький масив
Пам'ятки скульптури[ред. | ред. код]
- пам'ятник Олексі Борканюку
- пам'ятник Степанові Клочураку та Українській народній раді в Ясіню (скульптор — Михайло Белень, відкрито у 2011 р.)
- пам'ятник братам Климпушам (скульптор — Михайло Белень, відкрито у 1997 р.)
- пам'ятник невідомому солдатові
- пам'ятний хрест воякові УПА Богданові Кувіку
- пам'ятна стела герою Радянського Союзу Расулу Ісетову[ru]
- Пам'ятник "Небесній Сотні"
Спорт[ред. | ред. код]
- Докладніше: ФСК «Говерла»
Футбольна команда «Говерла» смт. Ясіня була заснована в 1947 році як команда працівників місцевого лісокомбінату «Радянські Карпати». За період існування вона майже завжди виступала в чемпіонатах Закарпатської області.
Після розпаду СРСР команда на деякий час перестала існувати, але згодом була відроджена завдяки ентузіазму тренера Леоніда Овода, колишнього вихованця команди. У 2003 році футбольна команда «Говерла» була перейменована в Футбольний клуб. Президентом клубу було обрано депутата Закарпатської обласної ради Антона Зелінського.
Грає футбольна команда «Говерла» у чорно-червоній формі.
У 2008 році «ФК Говерла Ясіня» стала «Срібним Призером» Чемпіонату Закарпаття в Супер-Лізі.
У 2010 році на Чемпіонаті «Гуцульської Ліги» Рахівського району команда здобула «срібло».
З 2011 року «ФК Говерла Ясіня» виступає в Першій Лізі Закарпаття.
В Ясінях тривалий час функціонували гірськолижні школі спортивних товариств «Колос» і «Спартак». Її вихованці ставали призерами союзних чемпіонатів, чемпіонами та призерами республіканських і українських першостей.
В Лазещині добрих успіхів досягла школа з лижного спорту — брати Білосюки захищають честь збірної України на міжнародних змаганнях, у тому числі і на Зимовій Олімпіаді (Ванкувер)
Культура і мистецтво[ред. | ред. код]
Довгий час мистецькою візитівкою Ясіня був самодіяльний ансамбль пісню та танцю «Гуцульщина».
Відомі особи[ред. | ред. код]
В Ясінях народились:
- Бакай Бела — угорський поет.
- Бандусяк Дмитро — окружний провідник ОУН Закарпаття у 1944—1946.
- Борканюк Олекса Олексійович — керівник комуністичного руху в Закарпатській Україні.
- Двіхали Еміль (hu:Dvihally Emil ) — угорський урядовець середньої школи.
- Іванчо Даніель — єпископ греко-католицької митрополії в Піттсбурзі американського екзархату Русинської греко-католицької церкви.
- Кабалюк Олексій Іванович — архімандрит, активіст руху за відродження православ'я на Закарпатті.
- Василь Климпуш — один із керівників Гуцульської республіки у 1918 році, посол Сойму Карпатської України.
- Климпуш Дмитро — один з перших на Закарпатті українських підприємців, один із керівників Гуцульської республіки у 1918 році.
- Мирослав Климпуш (* 1945) — український державний діяч, інженер, спортсмен.
- Орест Климпуш — український політик, інженер, дипломат.
- Клочурак Степан — український закарпатський громадсько-політичний діяч, журналіст, президент Гуцульської республіки, міністр господарства та оборони Карпатської України.
- Микольська Наталія, юрист, урядовець.
- Молдавчук Василь, генерал-майор МВС України.
- Надольський Йосип Емілович (1960—2013) — український вчений, кандидат політичних наук, доцент кафедри політології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.
- Німчук Дмитро — депутат першого Сойму Карпатської України.
- Студеняк (Молдавчук) Марія (1927-?) — делегат від ясінської молоді на Перший з'їзд народних комітетів «Закарпатської України», освітянин.
- Тулайдан Михайло (1908—1987) — різьбяр, кандидат в члени спілки художників СРСР.
- Фелкай Ференц — угорський письменник і журналіст.
- Франц Йосип Степанович (* 1956) — професор Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, художній керівник та головний диригент симфонічного оркестру «Ренесанс», заслужений діяч мистецтв України.
В Ясінях зростали, формувалися та працювали:
- Кабалюк-Тисянська Марія — поетеса.
- Калинюк Василь Дмитрович (6.1.1937—15.3.2017) — композитор, диригент, заслужений діяч культури УРСР.
- Качуряк Василь (1917—1998) — освітянин, поет, лісник.
- Кущинський Антін — військовик І української революції, публіцист, громадський діяч, педагог (у школі с. Кевелів).
- Нетяженко Василь Захарович — вчений у галузі терапії, член-кореспондент Академії медичних наук України (2002), заслужений діяч науки і техніки України (2001).
- Онуфрак Іван (1941—2015) — засновник і художній керівник народного аматорського ансамблю танцю «Візерунок» (м. Надвірна Івано-Франківської обл.).
- Самчук Улас Олексійович — письменник, працював над романом «Гори говорять».
- Сварич (Процюк) Світлана — педагог-організатор школи мистецтв ім. М. Леонтовича, художній керівник хору «Мелодія» (Київ).
- Студеняк Василь (1922—2006) — педагог-організатор, актор самодіяльної драматургії.
Почесні громадяни:
- Герой Радянського Союзу Расул Ісетов.
Див. також[ред. | ред. код]
- Ясіня — курорт
Галерея[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Єпископ Варсонофій звершив Чин освячення новозбудованого храму в смт. Ясіня
- ↑ http://derev.org.ua/zakarp/jasynia.htm
- ↑ Дерев'яні церкви Карпат внесли до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
- ↑ Карпатські церкви стали спадщиною ЮНЕСКО // Українська правда / Історична правда. — Неділя, 23 червня 2013
Посилання[ред. | ред. код]
- Ясіня — Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.)
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
- Ю. И. Балега, С. И. Бобинец, С. К. Ваш и др.; сост. В. Л. Кандель, Л. Д. Годованный. Советское Закарпатье: Путеводитель-справочник. — Ужгород: Карпати, 1983.
- В. Піпаш. Закарпатська Гуцульщина: історико-етнографічний нарис. — Ужгород: Вид-во О.Гаркуші, 2012
- Облікова картка
- Гаврош Олександр. Гуцульська метрополія // Український тиждень, № 29 (90), 17-23 липня 2009 року, стор. 52-55
- Струківська церква в Ясіні на сайті «Дерев'яні храми України»
- Гуцульщина і перша світова війна. Гуцульська республіка (в с. Ясіня) на rbdut.at.ua
- Історія і новини селища Ясіня
- Заклади проживання у Ясінях
Література[1][ред. | ред. код]
Автор | Назва видання чи публікації | Місце, суб'єкт та рік видання | Сторінки або предметна область | Наявність у публічних бібліотеках |
---|---|---|---|---|
Бендак Ю., Масляник·О. | Художники Закарпатської Гуцульщини | Львів: Тиса, 2013 | в тому числі репродукції полотен Василини Зейкан, Михайла Кузюка, Юрія Кузюка, Ріти Мініх, робіт Михайла Тулайдана | ЛНБ-С |
«Бурун» | Воєнне значення й стратегічне положення Закарпаття // Війна й техніка: Воєнно-науковий збірник | Париж, 1938 | 37-44 | www |
Вінч Майкл | «Одноденна держава»: свідчення англійського очевидця про події Карпатської України | Київ: Темпора, 2012 | 47-99, 111—114, 116—118, 125—126 і 131—132, 205, 206, 209, 214—218, 309—310 (на сторінках містяться спогади про Климпушів, архимандрита Кабалюка, Спасюка, Клочурака, гуцулів і урядовців Ясіня), світлини | |
Заплетал Ф. | Ясіня й Карловіці | - | про Струківську церкву (також на стор. газути «Трибуна» | СБ у Празі |
Заплетал Флоріан | Дерев'яні церкви Закарпаття. Фотоальбом. Передм.: Миколи Мушинки, упор. Михайла Сирохмана. | Ужг. : Вид-во Олександри Гаркуші, 2015 | с. 20, 21 | - |
Кобилюх Василь | Гуцульщина в праісторії та санскриті | В матер. «Історія Гуцульщини» за ред. Миколи Домашевського, Т. 5. — Львів: Логос, 2000 | 44 | БК-Я |
Масляник·О. (упор.) | Гуцульщина у Львові | Львів: Тиса, 2012 | в тому числі біографічні довідки Василя Бузака, Володимира Звонаря, Володимира Тимчука | ЛНБ-С |
Мокін В. Б. | Геоінформаційна аналітична система моніторингу якості і використання водних ресурсів та стану водогосподарських об'єктів річки Тиса у Закарпатській області | Вінниця: Універсум, 2000 | досл. верхів'я басейну р. Тиса | ЛНБ-С |
Мушинка Микола | Володимир Гнатюк і Закарпаття: дисертація | Пряшів | - | - |
Пагіря Олександр | Між війною та миром: відносини між ОУН і УПА та збройними силами Угорщини (1939—1945) | Торонто-Львів: Вид-во «Літопис УПА», 2014 | 272, 430 | ЛНБ-С |
Пушик Степан | Колишній контрабандист // Ватра на Чорній горі | Івано-Франківськ: Нова зоря, 2001 | 172 | ЛНБ-С |
Schrift und … | ZONE 12 COL XXXI KOROSMEZO und MIKULICZYN 4673 | Відень: k.u.k. militärgeographisches institut, 1880 | висвітл. мапа краю | ЛНБ-С |
Василь Тарчинець | Полковник із Ясіня | Львів: Камула, 2003 | про О. Борканюка | ЛНБ-С |
Тимчук Володимир | Гуцульське повстаннє | Львів: Астролябія, 2014 | поема | ЛНБ-С |
Фельбаба-Клушина Любов | Рослинний покрив боліт і водойм верхів'я басейну р. Тиса (Українські Карпати) та флювіальна концепція його охорони: [монографія] | Ужгород: Ліра, 2010 | досл. верхів'я басейну р. Тиса | ЗОУНБ |
Штефан Августин | Августин Волошин, президент Карпатської України | Торонто: Карпатський дослідний центр, 1977 | 46, 47, 58, 83, 175 | - |
Ястремська Тетяна | Традиційне гуцульське пастухування | Львів: НАНУ, ІУ, 2008 | 349 | ЛНБ-С |
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ясіня |
|
|
- ↑ Ця категорія містить відомості лише про книги та наукові публікації, в яких на сторінках йде мова про селище. Введені скорочення для публічних бібліотек: «БК-Я» — будинку культури Ясіня, «ЛНБ-С» — Львівська національна бібліотека ім. В. Стефаника, ЗОУНБ — Закарпатська обл. універс. наук. бібл-ка ім. Ф.Потушняка і т. д. '«www» — матеріал можна стягнути в Інтернеті.