Ясіня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Керешмез)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Ясіня
Jasina gerb.gif
Герб
Вид на селище
Вид на селище
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Рахівський район
Рада Ясінянська селищна рада
Код КОАТУУ: 2123656200
Основні дані
Засноване 1555
Статус з 1947 року
Площа 1,46 км²
Населення ▲ 8619 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс 90630
Телефонний код +380 3132
Географічні координати 48°15′32″ пн. ш. 24°21′18″ сх. д. / 48.25889° пн. ш. 24.35500° сх. д. / 48.25889; 24.35500Координати: 48°15′32″ пн. ш. 24°21′18″ сх. д. / 48.25889° пн. ш. 24.35500° сх. д. / 48.25889; 24.35500
Висота над рівнем моря 650 м
Водойма р. Чорна Тиса, Лазещина
Відстань
Найближча залізнична станція: Ясіня
До райцентру:
 - фізична: 32 км
До обл. центру:
 - залізницею: Станція №1 км
 - автошляхами: 241 км
Селищна влада
Адреса 90630, Закарпатська обл., Рахівський р-н, смт. Ясіня, вул. Борканюка, 7
Голова селищної ради Зелінський Е.Ф.
Карта
Ясіня. Карта розташування: Україна
Ясіня
Ясіня
Ясіня. Карта розташування: Закарпатська область
Ясіня
Ясіня

Commons-logo.svg Ясіня у Вікісховищі

Ясіня (гуцул. діалект Ясінє, угор. Kőrösmező) — селище міського типу Рахівського району Закарпатської області. Розташоване біля підніжжя гірських масивів Чорногори і Свидівця, над р. Чорною Тисою, в межах Ясінської улоговини.

Розташоване за  30км від районного центру, 274 км — від Ужгорода.

Географія[ред. | ред. код]

На південно-західній околиці селища струмок Свидовець впадає у Чорну Тису.

У селі річка Лопушанка впадає у Лазещину.

Населення[ред. | ред. код]

  • 9 370 меш. (1921)
  • 7 900 меш. (1986).
  • 8 043 меш. (2001).
  • 9 100 меш. (2005).

Історія[ред. | ред. код]

Історичні згадки[ред. | ред. код]

Перша згадка у письмових джерелах — 1555 р. (засновники — гуцули з галицького боку Карпат). У цій згадці йдеться про те, що воно належить угорському феодалу Драгфі, а в 1583 р. перейшло у власність феодала Каролі.

Походження назви[ред. | ред. код]

За легендою, галичанин Іван Струк пас на цьому боці овець, але раптовий глибокий сніг завадив йому перегнати отару додому. Тож він зробив з ясена кошару для овець, а сам подався до своїх. Коли повернувся, застав отару цілою і неушкодженою, та ще й із приплодом. На знак вдячності Богові він спорудив дерев'яну церквицю, яку прозвали Струківською. А ясен відтоді став символом селища і його назвою. І нині на гербі Ясіня — вівчар Струк, зелене дерево та отара.

Події[ред. | ред. код]

У 18 столітті в околицях діяли опришки. Від них лишилася «капличка Довбуша», споруджена коштом отамана 1750 року. Відомі також перекази про те, що в Ясіні на початку 18 століття загинув інший відомий ватажок опришків — Григор Пинтя. Опришківський загін під проводом Михайла Фішерюка-Маріщука діяв на околицях Ясіня навіть у перші роки Першої світової війни.

Гербова печатка Ясіня

У 19 столітті Ясіня — містечко Тисодолинянського повіту (округу) Марамороського комітату. Користувалося власною печаткою з гербом: на срібному тлі — зелене ясеневе дерево, під яким селянин пасе кіз.

1914 — австро-угорська влада стратила 65 осіб за симпатії до російських військ.

9 листопада 1918 року Народна Рада в Ясіні проголосила Гуцульську Республіку (президент — Степан Клочурак) як частину ЗУНР і організувала з частиною УГА похід на Сигіт.

У День Св. Дмитра (8 листопада 1918 р).відбулися збори всього населення Ясіні, якими керував С. Клочурак. Було прийнято рішення про непідкорення Австро-Угорській імперії та приєднання до України. Ясінчани обрали герб «Тризуб», синьо-жовтий прапор, Українську народну раду в Ясінях, яку ще називали Гуцульською радою.

Угорщина вирішила жорстоко розправитися з ясінчанами. На початку січня 1919 р. в селище прибув каральний гарнізон в кількості 608 чоловік. Дізнавшись про це, 42 ясінчани під виглядом Церковної коляди в присутності священика, під звуки трембіт прийшли на залізничний вокзал, де перебували угорці, і роззброїли гарнізон. Ясіня проголосили столицею Гуцульської Республіки, а її президентом обрали президента С. Клочурака.

10 січня відбулися збори, на яких Гуцульською радою було проголошено приєднання зі своїми кровними братами українцями. Під час збройного походу ясінчан були визволені с. Кваси, м. Рахів, селище Великий Бичків та місто Сигіт. У Сеготі відбулися бої, під час яких війська Гуцульської Республіканської армії і отримали поразку.

У червні 1919 р. румунські війська зайняли Ясіня. Згодом, за рішенням Сан-Жерменської мирної конференції Ясіня, як і усе Закарпаття, було приєднано до Чехословаччини.

1938–1939 рр. була проголошена Карпатська Україна. Ясінчани брали активну участь у війні проти Хортиської Угорщини, але під Хустом війська Карпатської України отримали поразку. Впродовж 1944–1953 р.р. велика кількість жителів селища увійшла до лав ОУН-УПА й вела визвольну боротьбу за незалежність України. 2-6 жовтня 1944 р. в селі рейдувала сотня "Вікторія", нав'язувала контакти із закарпатяцми зі складу 13-ї угорської армії (можливо hu:3. magyar hadsereg ???). У цей час підрозділи УПА забезпечували відхід частин 27-ї угорської дивізії з «лінії Св. Ласла» (угор. Szent László-állás) до «лінії Арпада» (О. Пагіря).

14 жовтня 1944 року після 17-денного бою селище зайняли радянські війська (втратили 413 загиблими).

Новітня історія[ред. | ред. код]

29 листопада 2015 року єпископ Ужгородський і Закарпатський Варсонофій здійснив Чин освячення новозбудованого храму Святої Трійці[2]

Економіка[ред. | ред. код]

Церква святих Петра і Павла

Однією з основних складових економіки селища є народне господарство: вівчарство, скотарство, бджолярство, мисливство, дерево-заготівля та дерево-переробка, народні промисли.

Вівчарі села Ясіня, як і завжди, від початку створення села, літують на численних полонинах Ясінської долини: Гропа, Трофаниця, Близниця, Стеришора, Свидівець, Кевел-Дрегобрат, Чорнотисянський-Драгобрат, Кричунєска, Менчіль, Татульський—Менчіль, Татул, Ворожиска, Апшиниска, Ріпта, Левковиць, Медвежі, Плоска, Погарський, Довга, Григорівна, Середня, Озирне, Кукул, Козниска, Павхова-Козниска, Занога, Головчиска, Печініжиска, Ступи, Приморати, Сирилівка, Шумнєска.

У зв'язку зі зручним географічним розташуванням у Ясінях досить швидко розвивається індустрія туризму та відпочинку — безпосередня наближеність до таких гірськолижних курортів як Драгобрат та Буковель сприяє розширенню інфраструктури. Цікавою туристичною та лікувальною принадою Ясіня — стало купання в Гуцульському Чані.

Туристична інфраструктура[ред. | ред. код]

  • туристична база «Едельвейс», розташована у центрі селища біля стоку річок Чорної Тиси і Лазещини;
  • готель «Ясіня»;
  • туристичний готель «У Степана»;
  • приватні готелі «У Едити», «У Тараса»;
  • мотель «У Мухана»;
  • котедж «Олена»;
  • приватні садиби «У Моріки», «У Одарки», «Александр»;
  • приватні пансіонати «У Ярослава», «У Ірини», «У Ілони»;
  • ресторан «Скіфське полювання»;
  • готельно-ресторанний комплекс «Золота корона»
  • приватна садиба «У Пані Люби»

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Водоспад Труфанець
Церква Вознесіння Господнього

Пам'ятки природи[ред. | ред. код]

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

Церква в Ясіні — досконалий зразок гуцульської школи дерев'яного будівництва, один з найгарніших і найвідоміших дерев'яних храмів України[3]. 21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила у Камбоджі, Струківська церква разом з іншими дерев'яними церквами карпатського регіону, була включена у список світової спадщини ЮНЕСКО[4][5].

  • Церква Різдва Богородиці (поч. 20 ст.)
  • Церква Св.Михаила(вул. Стебний)(19 ст.)
  • Костьол святих Петра і Павла (1814 р.)
  • Покровська церква (1903 р.)
  • Єврейське кладовище (19 ст.)
  • обронні елементи Лінії Арпада

Пам'ятки скульптури[ред. | ред. код]

Спорт[ред. | ред. код]

Докладніше: ФСК «Говерла»

Футбольна команда «Говерла» смт. Ясіня була заснована в 1947 році як команда працівників місцевого лісокомбінату «Радянські Карпати». За період існування вона майже завжди виступала в чемпіонатах Закарпатської області.

Після розпаду СРСР команда на деякий час перестала існувати, але згодом була відроджена завдяки ентузіазму тренера Леоніда Овода, колишнього вихованця команди. У 2003 році футбольна команда «Говерла» була перейменована в Футбольний клуб. Президентом клубу було обрано депутата Закарпатської обласної ради Антона Зелінського.

Грає футбольна команда «Говерла» у чорно-червоній формі.

У 2008 році «ФК Говерла Ясіня» стала «Срібним Призером» Чемпіонату Закарпаття в Супер-Лізі.

У 2010 році на Чемпіонаті «Гуцульської Ліги» Рахівського району команда здобула «срібло».

З 2011 року «ФК Говерла Ясіня» виступає в Першій Лізі Закарпаття.

В Ясінях тривалий час функціонували гірськолижні школі спортивних товариств «Колос» і «Спартак». Її вихованці ставали призерами союзних чемпіонатів, чемпіонами та призерами республіканських і українських першостей.

В Лазещині добрих успіхів досягла школа з лижного спорту — брати Білосюки захищають честь збірної України на міжнародних змаганнях, у тому числі і на Зимовій Олімпіаді (Ванкувер)

Культура і мистецтво[ред. | ред. код]

Довгий час мистецькою візитівкою Ясіня був самодіяльний ансамбль пісню та танцю «Гуцульщина».


Відомі особи[ред. | ред. код]

В Ясінях народились:

В Ясінях зростали, формувалися та працювали:

  • Кабалюк-Тисянська Марія — поетеса.
  • Калинюк Василь Дмитрович (6.1.1937—15.3.2017) — композитор, диригент, заслужений діяч культури УРСР.
  • Качуряк Василь (1917—1998) — освітянин, поет, лісник.
  • Кущинський Антін — військовик І української революції, публіцист, громадський діяч, педагог (у школі с. Кевелів).
  • Нетяженко Василь Захарович — вчений у галузі терапії, член-кореспондент Академії медичних наук України (2002), заслужений діяч науки і техніки України (2001).
  • Онуфрак Іван (1941—2015)  — засновник і художній керівник народного аматорського ансамблю танцю «Візерунок» (м. Надвірна Івано-Франківської обл.).
  • Самчук Улас Олексійович — письменник, працював над романом «Гори говорять».
  • Сварич (Процюк) Світлана — педагог-організатор школи мистецтв ім. М. Леонтовича, художній керівник хору «Мелодія» (Київ).
  • Студеняк Василь (1922—2006) — педагог-організатор, актор самодіяльної драматургії.

Почесні громадяни:

  • Герой Радянського Союзу Расул Ісетов.

Див. також[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

  • Дім молитви.jpg
  • Церква (Ясіня).jpg
  • Будівля колишнього кінотеатру.jpg
  • Пожежна служба.jpg
  • Будівництво ДШМ.jpg
  • Пам'ятник О.Борканюку.JPG

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. ↑ Єпископ Варсонофій звершив Чин освячення новозбудованого храму в смт. Ясіня
  3. ↑ http://derev.org.ua/zakarp/jasynia.htm
  4. ↑ Дерев'яні церкви Карпат внесли до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
  5. ↑ Карпатські церкви стали спадщиною ЮНЕСКО // Українська правда / Історична правда. — Неділя, 23 червня 2013

Посилання[ред. | ред. код]

Література[1][ред. | ред. код]

Згадки (матеріали) про Ясіня
Автор Назва видання чи публікації Місце, суб'єкт та рік видання Сторінки або предметна область Наявність у публічних бібліотеках
Бендак Ю., Масляник·О. Художники Закарпатської Гуцульщини Львів: Тиса, 2013 в тому числі репродукції полотен Василини Зейкан, Михайла Кузюка, Юрія Кузюка, Ріти Мініх, робіт Михайла Тулайдана ЛНБ-С
«Бурун» Воєнне значення й стратегічне положення Закарпаття // Війна й техніка: Воєнно-науковий збірник Париж, 1938 37-44 www
Вінч Майкл «Одноденна держава»: свідчення англійського очевидця про події Карпатської України Київ: Темпора, 2012 47-99, 111—114, 116—118, 125—126 і 131—132, 205, 206, 209, 214—218, 309—310 (на сторінках містяться спогади про Климпушів, архимандрита Кабалюка, Спасюка, Клочурака, гуцулів і урядовців Ясіня), світлини
Заплетал Ф. Ясіня й Карловіці - про Струківську церкву (також на стор. газути «Трибуна» СБ у Празі
Заплетал Флоріан Дерев'яні церкви Закарпаття. Фотоальбом. Передм.: Миколи Мушинки, упор. Михайла Сирохмана. Ужг. : Вид-во Олександри Гаркуші, 2015 с. 20, 21 -
Кобилюх Василь Гуцульщина в праісторії та санскриті В матер. «Історія Гуцульщини» за ред. Миколи Домашевського, Т. 5. — Львів: Логос, 2000 44 БК-Я
Масляник·О. (упор.) Гуцульщина у Львові Львів: Тиса, 2012 в тому числі біографічні довідки Василя Бузака, Володимира Звонаря, Володимира Тимчука ЛНБ-С
Мокін В. Б. Геоінформаційна аналітична система моніторингу якості і використання водних ресурсів та стану водогосподарських об'єктів річки Тиса у Закарпатській області Вінниця: Універсум, 2000 досл. верхів'я басейну р. Тиса ЛНБ-С
Мушинка Микола Володимир Гнатюк і Закарпаття: дисертація Пряшів - -
Пагіря Олександр Між війною та миром: відносини між ОУН і УПА та збройними силами Угорщини (1939—1945) Торонто-Львів: Вид-во «Літопис УПА», 2014 272, 430 ЛНБ-С
Пушик Степан Колишній контрабандист // Ватра на Чорній горі Івано-Франківськ: Нова зоря, 2001 172 ЛНБ-С
Schrift und … ZONE 12 COL XXXI KOROSMEZO und MIKULICZYN 4673 Відень: k.u.k. militärgeographisches institut, 1880 висвітл. мапа краю ЛНБ-С
Василь Тарчинець Полковник із Ясіня Львів: Камула, 2003 про О. Борканюка ЛНБ-С
Тимчук Володимир Гуцульське повстаннє Львів: Астролябія, 2014 поема ЛНБ-С
Фельбаба-Клушина Любов Рослинний покрив боліт і водойм верхів'я басейну р. Тиса (Українські Карпати) та флювіальна концепція його охорони: [монографія] Ужгород: Ліра, 2010 досл. верхів'я басейну р. Тиса ЗОУНБ
Штефан Августин Августин Волошин, президент Карпатської України Торонто: Карпатський дослідний центр, 1977 46, 47, 58, 83, 175 -
Ястремська Тетяна Традиційне гуцульське пастухування Львів: НАНУ, ІУ, 2008 349 ЛНБ-С
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ясіня


Flag of Rakhiv raion.svg Населені пункти Рахівського району
Міста:
Смт:
Села:
Міста:
Смт:
  1. ↑ Ця категорія містить відомості лише про книги та наукові публікації, в яких на сторінках йде мова про селище. Введені скорочення для публічних бібліотек: «БК-Я» — будинку культури Ясіня, «ЛНБ-С» — Львівська національна бібліотека ім. В. Стефаника, ЗОУНБ — Закарпатська обл. універс. наук. бібл-ка ім. Ф.Потушняка і т. д. '«www» — матеріал можна стягнути в Інтернеті.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ясіня&oldid=24134565