Керол Двек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Керол Двек
англ. Carol S. Dweck
Carol Dweck for Innovation documentary.jpg
Народилася 17 жовтня 1946(1946-10-17)[1][2] (76 років)
Країна Flag of the United States.svg США
Діяльність психологиня, викладачка університету, дослідниця
Галузь Мотивація і психологія
Alma mater Бернард-коледж і Єльський університет
Науковий ступінь доктор філософії
Заклад Університет Іллінойсу в Урбана-Шампейн[3], Колумбійський університет[3], Стенфордський університет[3] і Стенфордський університет[3]
Членство Національна академія наук США[4]
Magnum opus growth mindsetd
Нагороди
Сайт profiles.stanford.edu/carol-dweck

Керол Двек (англ. Carol S. Dweck, нар. 17 жовтня 1946) — професорка психології Стенфордського університету[5], теоретикиня психологічних особливостей ментальності (англ. mindset) інтелекту. 

Життєпис[ред. | ред. код]

Керол Двек народилася в Нью-Йорку єдиною та була донькою з трьох дітей матері-рекламістки та батька, що працював в експорті-імпорті.[6] ВОна відмінно навчалася у школі: в шостому класі, за власними словами, вона могла сидіти в класі і думати: «це не дуже цікаво» або «я не згодна з цим», але нічого не говорила.

Учні шостого класу сиділи в порядку їхнього IQ. Двек рано зрозуміла, що її шкільне середовище винагороджує за високий показник IQ: учні з високим IQ могли витирати дошку, нести прапор, відносити записки в кабінет директора. В інтерв'ю 2015 року Двек пояснює: «З одного боку, я не вважала, що результат тесту є аж таким важливим; з іншого боку, кожен учень хоче домогтися успіху в тих рамках, які встановлені. Тому озираючись назад, я думаю, що героїзація IQ була ключовим моментом мого розвитку».

Пізніше, Керол одружилася з Девідом Голдманом, театральним режисером і критиком. Дітей не народжувала, проте двоє дорослих дітей чоловіка називають Двек «бабусею». Вона зазначає, що онуки мають гнучке мислення, і каже: «Їхні батьки добре над цим попрацювали!»

Дослідницька діяльність[ред. | ред. код]

Керол Двек завжди цікавилася людьми і тим, чому вони роблять те, що роблять. Цей інтерес поглибився в коледжі: «Психологія поєднала чимало моїх інтересів: я любила науковий метод — піддавати свої ідеї випробуванням — і мені подобалася людська психологія».

Першу роботу після закінчення аспірантури отримала в університеті штату Іллінойс. Двек провела 11 років над науково-дослідними проектами і спостереженнями, чому люди по-різному реагують на невдачі, і що це означає для їхнього майбутнього успіху.[7]

В інтерв'ю 2012 року дослідниця зазначає: «Я була вражена тим, як люди справляються з невдачею або перешкодами. Мені було цікаво, чому деякі студенти люблять виклики, а інші, хто, можливо, є не менш талановитим, ухиляються від викликів — не ризикують. Я просто хотіла це з'ясувати».

Керол Двек продовжує викладати як професорка психології у Стенфорді, її дисципліни: психологія розвитку, теорії особистості та займатися незалежними дослідженнями.

У вересні 2017 року Керол Двек виграла найбільший приз в освітніх колах, 3,8 млн дол. США, на продовження дослідження здібності до навчання.

Теорія ментальності інтелекту[ред. | ред. код]

Основне коло наукових інтересів Двек — мотивація,[8][9][10][11][12][13] особистість і розвиток. Вона викладає курси з особистого та соціального розвитку, а також мотивації.

Ключовий внесок Керол Двек в соціальну психологію стосується імпліцитних теорій інтелекту[en], і він викладений у її роботі Mindset: The New Psychology of Success (2006). Згідно з Двек, людей можна розділити відповідно до їхніх неявних поглядів на те, звідки приходять можливості. Деякі вважають, що їхній успіх заснований на вродженій здатності; про них можна сказати, що вони мають «фіксовану» теорію інтелекту (фіксовану ментальність). Інші, які вважають, що їхній успіх заснований на важкій роботі, навчанні, професійній підготовці і завзятості, мають теорію «зростання», або ж «додаткову» теорію інтелекту (ментальність зростання). Люди можуть не завжди усвідомлювати власне мислення, але його можна розрізнити за їхньою поведінкою. Це особливо яскраво проявляється у реакції на невдачу. Люди з фіксованою ментальністю бояться провалу, тому що це негативне твердження про їхні основні здібності, у той час як особи з ментальністю зростання не зважають і не так бояться невдачі, бо розуміють, що свою продуктивність можна поліпшити і з невдачі отримується досвід. Ці два світогляди відіграють важливу роль у всіх аспектах людського життя. Двек стверджує, що ментальність зростання дозволить людині жити менш стресовим і більш успішним життям. Визначення фіксованої ментальності і ментальності зростання за Двек з інтерв'ю 2012 року:

За фіксованої ментальності студенти довіряють своїм базовим здібностям, своєму розуму, своїм талантам, і взагалі фіксованим рисам. У них є певна кількість кожного, і на цьому все, й тоді їхньою метою стає постійно виглядати розумно і ніколи не виглядати по-дурному. За ментальності зростання студенти розуміють, що їхні таланти і здібності можна розвинути, доклавши зусиль, гарного навчання і наполегливості. Вони не обов'язково вважають, що всі однакові або що будь-хто може стати Ейнштейном, але вони вірять, що кожен може стати розумнішим, якщо попрацює на цим.
Оригінальний текст (англ.)
In a fixed mindset students believe their basic abilities, their intelligence, their talents, are just fixed traits. They have a certain amount and that's that, and then their goal becomes to look smart all the time and never look dumb. In a growth mindset students understand that their talents and abilities can be developed through effort, good teaching and persistence. They don't necessarily think everyone's the same or anyone can be Einstein, but they believe everyone can get smarter if they work at it.
[7]

Це важливо, тому що, по-перше, люди з теорією «зростання», найімовірніше, продовжать працювати, незважаючи на невдачі, а, по-друге, теорії людей про інтелект можуть бути порушені тонкими сигналами навколишнього середовища. Наприклад, якщо дітей хвалити фразами на зразок «молодець, ти дуже розумний», то вони будуть набагато більш схильні до розвитку фіксованої ментальності, а якщо хвалити на зразок «хороша робота, ти дуже багато працював», вони, імовірно, розвинуть ментальність зростання. Іншими словами, можна спонукати студентів та студенток, наприклад, не зважати на невдачі, заохочуючи їх думати про навчання певним чином.

Нагороди та почесні звання[ред. | ред. код]

Двек є членом Американської академії мистецтв і наук та Національної Академії наук. Вона отримала нагороду за видатний внесок від Американської психологічної асоціації в 2011 році. 19 вересня 2017 року гонконзький Yidan Prize Foundation назвав Двек однією з двох лауреатів, удостоєних Yidan Prize за дослідження в освіті, зокрема за її роботу про ментальність. Приз включає в себе отримання близько 3,9 млн дол. США, розділених порівну на грошовий приз і проектне фінансування.[14][15][16][17]

Вибрані публікації[ред. | ред. код]

  • Heckhausen, J., & Dweck, C. S. (Eds.). (1998). Motivation and self-regulation across the life span. Cambridge: Cambridge University Press.
  • Dweck, C. S. (1999). Self-theories: Their role in motivation, personality and development. Philadelphia: Psychology Press.
  • Elliot, A. J., & Dweck, C. S. (Eds.). (2005). Handbook of competence and motivation. New York: Guilford.
  • Dweck, C. S. (2006). Mindset: The new psychology of success. New York: Random House.
  • Dweck, C. S. (2012). Mindset: How you can fulfill your potential. Constable & Robinson Limited.

Книги українською[ред. | ред. код]

  • Двек, Керол Налаштуйся на зміни. Нова психологія успіху / пер. з англ. Юлія Кузьменко. — К.: Наш Формат, 2017. — 296 с. — ISBN 978-617-7513-57-4.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://cap.stanford.edu/profiles/viewCV?facultyId=10485&name=Carol_Dweck
  2. Babelio — 2007.
  3. а б в г https://profiles.stanford.edu/carol-dweck
  4. https://www.apa.org/science/about/psa/2012/05/academy-arts.aspx
  5. Dweck, Carol S. — Department of Psychology [Архівовано 10 Квітня 2015 у Wayback Machine.], Stanford University
  6. Carol Dweck floats like a butterfly, but her intellect stings like a bee. Schools Week. 25 червня 2015. Архів оригіналу за 21 Квітня 2019. Процитовано 16 січня 2018. 
  7. а б Stanford University’s Carol Dweck on the Growth Mindset and Education. OneDublin.org (амер.). 19 червня 2012. Архів оригіналу за 6 Березня 2018. Процитовано 16 січня 2018. 
  8. «The words that could unlock your child [Архівовано 19 Вересня 2017 у Wayback Machine.]», BBC News, 19 April 2011.
  9. Mangels, J. A.; Butterfield, B.; Lamb, J.; Good, C.; Dweck, C. (2006). Why do beliefs about intelligence influence learning success? A social cognitive neuroscience model. Social Cognitive and Affective Neuroscience 1 (2): 75–86. PMC 1838571. PMID 17392928. doi:10.1093/scan/nsl013. 
  10. Job, V.; Dweck, C. S.; Walton, G. M. (2010). Ego Depletion--Is It All in Your Head?: Implicit Theories About Willpower Affect Self-Regulation. Psychological Science 21 (11): 1686–1693. PMID 20876879. doi:10.1177/0956797610384745. 
  11. Olson, K. R.; Dunham, Y.; Dweck, C. S.; Spelke, E. S.; Banaji, M. R. (2008). Judgments of the lucky across development and culture. Journal of Personality and Social Psychology 94 (5): 757–776. PMC 2745195. PMID 18444737. doi:10.1037/0022-3514.94.5.757. 
  12. Dweck, C. S.; Leggett, E. L. (1988). A social-cognitive approach to motivation and personality. Psychological Review 95 (2): 256–273. doi:10.1037/0033-295X.95.2.256. 
  13. Dweck, C. S. (1986). Motivational processes affecting learning. American Psychologist 41 (10): 1040–1048. doi:10.1037/0003-066X.41.10.1040. 
  14. American Academy of Arts & Sciences Members 1780-Present. amacad.org. 19 вересня 2017. Архів оригіналу за 7 Листопада 2017. Процитовано 16 Січня 2018. 
  15. Four APS Fellows Elected to the National Academy of Sciences. psychologicalscience.org. 2 травня 2012. Архів оригіналу за 21 Вересня 2017. Процитовано 16 Січня 2018. 
  16. Stanford professor Carol Dweck, pioneer of ‘mindset’ educational theory, awarded $4 million prize. SFGate.com. 19 вересня 2017. Архів оригіналу за 16 Січня 2018. Процитовано 16 Січня 2018. 
  17. Stanford psychologist recognized with $4 million prize for education research. news.stanford.edu. 19 вересня 2017. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 16 січня 2018. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]