Керрол Беквіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Керрол Беквіт (Джеймс Керрол Беквіт )
James Carroll Beckwith
Profile Portrait of J C Beckwith by John Singer Sargent.jpg
Худ. Джон Сінгер Сарджент. «Керрол Беквіт у профіль»
При народженні James Carroll Beckwith
Народження 23 вересня 1852(1852-09-23)
Ганнібал, штат Міссурі
Смерть 24 жовтня 1917(1917-10-24) (65 років)
  Нью-Йорк
(гострий інфаркт міокарда)
Поховання Kensico Cemeteryd
Громадянство США США
Жанр пейзаж і жанрове малярство
Навчання Каролюс-Дюран
Діяльність художник, митець
Напрямок академізм, імпресіонізм
Відомі учні William Morton Jackson Riced
Член Американська академія мистецтв та літератури
Твори портрети, пейзажі, безсюжетні зображення жінок, побутовий жанр

CMNS: Керрол Беквіт у Вікісховищі

Керрол Беквіт, повне ім'я Джеймс Керрол Беквіт ( англ. James Carroll Beckwith 23 вересня, 1852, штат Міссурі, Ганнібал — 24 жовтня, 1917, Нью-Йорк ) — художник зі Сполучених Штатів. Картини підписував як «Керрол Беквіт», не використовуючи першу частку власного імені «Джеймс».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в міст Ганнібал, штат Міссурі. Батько був задіяний в оптовій торгівлі. Батько став державним посадовцем і очолював згодом комітет США по створенню павільйона держави на Всесвітнй виставці мистецтва і промисловості в Парижі 1867 року.

Син посадовця шукав необтяжливої діяльності і подався в Академію дизайна Чикаго, де тоді мешкала і його родина. Місто Чикаго пережило велику пожежу. Керрол Беквіт 1871 року покинув Чикаго і оселився в Нью-Йорку, де навчався в Національній академії дизайна, що виконувала тоді роль національної художньої академії.

Статки дозволили відвідати Францію. Період у 18731878 рр. він мешкав в Парижі. Влаштування у Паризьку школу красних мистецтв було обмежене для нефранцузів і як більшість прибульців зі Сполучених Штатів він подався до майстерні відомого паризького портретиста Каролюс-Дюрана. Той набирав учнів, де дві третини складали британці і прибульці зі Сполучених Штатів. Серед них був і Джон Сінгер Сарджент. Якщо Сарджент відрізнявся високою обдарованістю і роками розвивав власну універсальність, слабкий за темпераментом Керрол Беквіт мав схильність до декоративної манери. Саме вони, Керрол Беквіт та Джон Сінгер Сарджент, були обрані помічниками голови майстерні Каролюс-Дюрана під час виконання стінописів в Люксембурзькому палаці в Парижі.

Декоративні стінописи виконуватиме і Керрол Беквіт після повернення до Сполучених Штатів.

Два періоди після повернення в Нью-Йорк Керрол Беквіт був викладачем в Лізі студентів-художників — у 1878 — 1882 та у 1886 — 1887 рр. В період 1882—1886 рр. художник припинив викладацьку діяльність і знову відвідав Західну Європу, а 1887 року узяв шлюб з Бертою Холл. Працював портретистом.

Чотири роки (1910 — 1914) мешкав в Італії, де малював місцеві краєвиди, старовинну архітектуру, історичні споруди. На протязі 18711917 рр. вів власний щоденник, переданий пізніше до архіву Національної академії дизайну.

Помер в Нью-Йорку від серцевого нападу 24 жовтня 1917 року.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

  • «Автопортрет», 1898 р.
  • «Портрет Тіто молодим»
  • «Маргеріта (в білому капелюшку)»
  • «Портрет Евелін Несбітт»
  • «Великий Тріанон, колонада»
  • «Венера і Амур»
  • «Версаль, алея»
  • «Дівчина з Нормандії»
  • «Дівчина читає листа»
  • «Пані з гітарою зі спини»
  • «Дівочий погляд»
  • «Палац римських пап в Авіньйоні»
  • «Версаль, фонтан Нептун»
  • «Письменник Марк Твен», 1890

Вибрані твори[ред. | ред. код]

«Пані з гітарою зі спини»

Джерела і посилання[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Керрол Беквіт

Див. також[ред. | ред. код]